Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.,
захисника
ОСОБА_10,
потерпілих
ОСОБА_4 і ОСОБА_3
та їх представника
ОСОБА_11,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 08 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1 і його захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_10 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,
громадянин України, такий, що
судимості не мав,
засуджений:
- за п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 5 ст. 185 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 263 КК України на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,
громадянин України, такий, що
відповідно до ст. 89 КК України
судимості не мав,
засуджений:
- за п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 5 ст. 185 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 263 КК України на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим вироком постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 100 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди кожному, на користь ОСОБА_4 64 553 гривні 18 копійок майнової шкоди.
Доля речових доказів та питання про відшкодування судових витрат судом вирішені відповідно до вимог ст.ст. 81, 93 КПК України.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнані винними в умисному вбивстві ОСОБА_6 і ОСОБА_7, яке вони вчинили з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб, у таємному викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великому розмірі, в незаконному поводженні зі зброєю і бойовими припасами до неї, та засуджені за злочини, передбачені п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, які були вчинені, як установив суд першої інстанції, за таких обставин.
ОСОБА_1 в 2006 році уклав з ОСОБА_6 цивільно-правову угоду, відповідно до якої ОСОБА_6 мав позичити йому грошові кошти в сумі сто тисяч доларів США, а він під позику заставив квартиру.
Не отримавши від ОСОБА_6 грошей, ОСОБА_1 вирішив забрати в нього документ про передачу в заставу житла і вчинити його убивство на ґрунті неприязних стосунків. Про свої наміри він розповів ОСОБА_2 і запропонував йому взяти участь у вбивстві як ОСОБА_6, так і ОСОБА_7, яка працювала в нього секретарем та постійно перебувала з ним в офісі ЗАТ “Комінформ”, який знаходився у квартирі АДРЕСА_1 і могла перешкодити їм позбавити життя потерпілого.
Спланувавши вбивство та заздалегідь розподіливши ролі у співучасті його вчинення, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 6 листопада 2007 року о 13-ій годині зайшли в приміщення зазначеного вище офісу.
При цьому ОСОБА_2 мав при собі передану йому ОСОБА_1 невстановленого зразка вогнепальну зброю з боєприпасами, яку той в 1999 - 2000 р. р. за нез'ясованих обставин незаконно придбав та зберігав у АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 - переданий йому ОСОБА_2 молоток.
Діючи з умислом на позбавлення життя двох осіб з особливою жорстокістю, ОСОБА_2 у кімнаті, в якій знаходився ОСОБА_6, вчинив у нього зі зброї не менше чотирьох пострілів, а ОСОБА_1 в іншій кімнаті завдав численних ударів молотком у голову ОСОБА_7 Після цього він передав молоток ОСОБА_2, який наніс ним численні удари в голову ОСОБА_6, внаслідок чого той впав на підлогу. Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_2 взяв на кухні офісу ніж і завдав ним удари в шию ОСОБА_6, який подавав ознаки життя, а потім цим же ножем наніс три удари, в т.ч. і в шию, ОСОБА_7
Позбавивши у такий спосіб життя потерпілих, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вирішили таємно заволодіти належним їм майном. З цією метою вони зняли з руки ОСОБА_6 золотий годинник вартістю 185 тисяч гривень, з кишені його дублянки забрали два долари США, а з гаманця ОСОБА_7 - 20 доларів США та 200 гривень, а також з розбитого ОСОБА_1 мобільного телефону потерпілого - сім-картку вартістю 550 гривень, з якими з місця події зникли.
На вирок внесено подання прокурора і подані касаційні скарги, в яких:
- прокурор порушує питання про зміну вироку і виключення із нього застосування до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 4, 12 КК України конфіскації майна. Посилається на те, що санкції зазначених законів такого покарання не містять;
- потерпіла ОСОБА_4 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Зі змісту скарги вбачається, що вона не погоджується з вироком у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 лише за п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України і вважає, що вони повинні нести відповідальність ще й за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки вбивство вчинили з корисливого мотиву. Оспорює також і вирок у частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, розмір якої, за її твердженням, суд істотно зменшив без наявності на те достатніх підстав;
- засуджений ОСОБА_1 ставить питання про зміну вироку і пом'якшення покарання. Стверджує, що попередньої змови між ним і ОСОБА_2, а також умислу на вбивство потерпілих не було. Зазначає, що діяли за ініціативою ОСОБА_2, переслідуючи при цьому мету забрати в потерпілого документи про заставу квартири. Заперечує свою причетність до вбивства ОСОБА_6 і вважає, що повинен відповідати лише за заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілої;
- захисники ОСОБА_8 і ОСОБА_9 також просять вирок щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його дії з п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити покарання в межах санкції цього закону. Своє прохання вмотивовують тим, що в матеріалах справи немає достатніх доказів на підтвердження винуватості їх підзахисного в убивстві ОСОБА_6, а тому вважають, що вирок у частині його засудження за це необхідно скасувати, а справу закрити за недоведеністю участі у вчиненні цього злочину. Стверджують, що ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої;
- засуджений ОСОБА_2 просить вирок змінити і пом'якшити покарання. На обґрунтування свого прохання наводить доводи, які зводяться до того, що вчинення злочинів зініціював ОСОБА_1, який шляхом погроз змусив його вчиняти дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Вважає, що призначене покарання є надто суворим;
- захисник ОСОБА_10 також ставить питання про зміну вироку і пом'якшення ОСОБА_2 покарання. Своє прохання вмотивовує тим, що, позбавляючи на довічно волі його підзахисного, суд не в повному обсягу врахував те, що він визнав вину, сприяв органу досудового слідства розкриттю злочину, позитивно характеризувався, виховував дітей, а також хворобливого стану його здоров'я.
Вирок у частині засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ст. ст. 185 ч. 5, 263 ч. 1 КК України засудженими та їх захисниками не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив його задовольнити, а касаційні скарги потерпілої, засуджених та їх захисників залишити без задоволення, пояснення захисника ОСОБА_10 на підтримання своєї та касаційної скарги засудженого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та їх представника ОСОБА_11, які наполягали на скасуванні вироку і направленні справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання та скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а касаційне подання задовольнити з наступних підстав.
Доводи касаційних скарг захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а також засудженого ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи немає достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували винуватість останнього в умисному позбавленні життя як ОСОБА_6, так і ОСОБА_7 є необґрунтованими і спростовуються такими доказами.
Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в інкримінованих цим вироком злочинах, суд послався на їх показання, в яких, зокрема, ОСОБА_1 не заперечував того факту, що саме він повідомив ОСОБА_2 про свої взаємовідносини з ОСОБА_6 і запропонував йому взяти участь у їх з'ясуванні. Підтверджував він і факт передачі ОСОБА_2 зброї з боєприпасами, які без передбаченого законом дозволу придбав та зберігав за місцем свого проживання, і які той використав при вбивстві ОСОБА_6
Визнав ОСОБА_1 також і факт нанесення ним ударів молотком у голову ОСОБА_7 та передачі цього знаряддя злочину ОСОБА_2, яким той добивав ОСОБА_6 Не заперечував ОСОБА_1 і факту заволодіння майном і грошима потерпілих після їх убивства (т. 11 а. с. 162-193; т. 15 а. с. 32-49).
Такі показання ОСОБА_1 узгоджуються з показаннями ОСОБА_2, з яких видно, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу просив його надати допомогу в поверненні документів про заставу квартири, які знаходились у ОСОБА_6 і яких той не повертав, не виконавши договору позики ОСОБА_1 ста тисяч доларів США.
6 листопада 2007 року під приводом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, на чому спеціалізувався ОСОБА_6, вони прибули в його офіс. Перед відвіданням офісу ОСОБА_1 дав йому пістолет з патронами, а сам взяв у нього молоток, якими мали намір налякати ОСОБА_6 і змусити його повернути заставні документи або ж виконати договір позики. В одній із кімнат офісу він розмовляв з ОСОБА_6, а ОСОБА_1 перебував з секретарем ОСОБА_7 в іншій кімнаті. Під час розмови він повідомив ОСОБА_6 дійсну мету візиту. У відповідь на це той почав обурюватись і скинув зі столу вазу, яка впала на підлогу. Прийнявши звук удару вази за постріл, ОСОБА_1 наніс декілька ударів молотком у голову ОСОБА_7, яка впала під стіл. ОСОБА_6 взяв стільця і намагався кинути на нього, але не встиг зробити цього, бо він вчинив у потерпілого три постріли. У цей час у кімнату вбіг ОСОБА_1, забрав у нього пістолет і також намагався вистрілити в ОСОБА_6, але не зміг це зробити, бо сталася осічка. Тоді зі словами: “Добивай його!” ОСОБА_1 передав йому молоток, яким він наніс удари в голову потерпілого. Знаходячись у стані агонії, за наказом ОСОБА_1 схопив ніж, який лежав на столі в кухні, і спочатку проткнув ним горло ОСОБА_6, а потім і ОСОБА_7
Не знайшовши документів, вони зняли з руки ОСОБА_6 золотий годинник, а ОСОБА_1 забрав із гаманця ОСОБА_7 200 гривень та 20 доларів США і приміщення офісу залишили (т. 11 а. с. 57-81; т. 15 а. с. 16-31).
Показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про обставини вчинення злочинів співпадають з даними протоколів огляду місця події, згідно з якими у кімнаті квартири, розташованій ліворуч від вхідних дверей, під столом було виявлено труп ОСОБА_7, а в іншій кімнаті - труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті. У цій же кімнаті були виявлені і вилучені дві гільзи та один патрон, а у ванній кімнаті - кухонний ніж з рукояткою із полімеру чорного кольору із довжиною леза приблизно 14 см (т. 1 а. с. 100 - 174, 185 - 188).
Показання засуджених про механізм заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, знаряддя, які використовувались при цьому, узгоджуються з даними матеріалів судово-медичних експертиз їх трупів.
Так, відповідно до даних висновків судово-медичної експертизи № 353/4608 від 08 січня 2008 року при дослідженні трупа ОСОБА_6 було виявлено два вогнепальні поранення грудної клітки та живота з вхідними ранами, розміщеними на передній поверхні грудної клітки справа, від яких у напрямку спереду назад, справа наліво і дещо зверху вниз відходить рановий канал, по ходу якого виявлені пошкодження мечоподібного відростка, перикарда, серця, печінки, малого сальника, шлунка, кореня товстого кишечнику, селезінки, лівого купола діафрагми і одинадцятого ребра зліва, наскрізне вогнепальне поранення лівої кисті та дотичне вогнепальне кульове поранення лівого надпліччя.
Крім цього, на трупі ОСОБА_6 мали місце два колото-різаних поранення шиї з пошкодженням м'яких тканин даної анатомічної ділянки, трахеї, правої внутрішньої яремної вени, правої загальної сонної артерії тощо, а також численні забійні рани в лобовій ділянці справа, в тім'яній ділянці зліва, в лобово-тім'яній ділянці справа і зліва з пошкодженням кісток черепа і твердої мозкової оболонки та з розміжченням м'якої мозкової оболонки і тканини головного мозку.
За висновком експерта вогнепальні поранення виникли від дії тупого предмета, що мав високу кінетичну енергію (куль), яка утворилась в результаті пострілів з вогнепальної зброї, колото-різані рани - від дворазового впливу плоского гострого колючо-різального предмета, яким міг бути ніж, а численні забійні рани - від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею (не менше, ніж п'ять травматичних впливів), яка має круглу форму з діаметром приблизно 2,5 см, яка обмежена ребром. Таким предметом, за переконанням експерта, міг бути круглий бойок молотка.
Зазначені тілесні ушкодження зумовили настання комбінованої травми тіла і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_6 (т. 3 а. с. 67 - 90).
Відповідно до даних висновків судово-медичної експертизи № 353/4607 від 18 січня 2008 року при дослідженні трупа ОСОБА_7 були виявлені два наскрізних колото-різаних поранення шиї з колото-різаними ранами з пошкодженням м'яких тканин цієї анатомічної ділянки тіла з повним пересіканням щитовидної залози, гортані та лівої загальної сонної артерії, а також колото-різане поранення лівого плеча з каналом рани глибиною приблизно 14 см.
Крім цього, на трупі ОСОБА_7 мали місце дев'ять забійних ран з пошкодженням кісток склепіння черепа та з розміжченням головного мозку, а також переломи 4-ї і 5-ї п'ясткових кісток лівої кисті, 2-ї п'ясткової кістки правої кисті, переломи основної фаланги 5-го пальця лівої кисті, численні крововиливи і садна на верхніх кінцівках і задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя.
За висновком експерта колото-різані рани утворилися від дії плоского гострого колючо-різального предмета, яким міг бути ніж, а забійні рани голови, переломи кісток верхніх кінцівок і фаланги 5-го пальця лівої кисті, крововиливи і садна - від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею (не менше, ніж від 24-х травматичних впливів), який має круглу форму з діаметром приблизно 2,5 см, яка обмежена ребром. Таким предметом, як вважає експерт, може бути круглий бойок молотка.
Зазначені тілесні ушкодження зумовили настання комбінованої травми тіла і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілої (т. 3 а. с. 40 - 60).
Показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те, що при нападі на ОСОБА_6 застосовувалась вогнепальна зброя, підтверджуються, крім даних висновків судово-медичної експертизи, і даними висновку судово-балістичної експертизи № 255 від 12 листопада 2007 року, відповідно до яких дві гільзи, вилучені з місця події, є частинами 7.65 мм патронів “Браунінга” зразка 1900 р. і стріляні вони з саморобної або переробленої напівавтоматичної (самозарядної) зброї під зазначені патрони.
За ствердженням експерта вилучені із трупа ОСОБА_6 дві кулі є частиною патронів такого ж калібру і стріляні вони з одного екземпляра такої ж зброї (т. 2 а. с. 23 - 34).
Причетність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до вбивства потерпілих підтверджується також і іншими дослідженими судом доказами.
Так, згідно з висновками судово-медичної цитологічної експертизи № 382хс від 20 листопада 2007 року на ножі, вилученому із місця події, було виявлено кров, яка за своїми біологічними ознаками співпадає з кров'ю потерпілої ОСОБА_7 (т. 3 а. с. 169 - 172).
Саме такого ножа, як показував ОСОБА_2, він взяв на кухні і за показаннями ОСОБА_1 наносив ним удари потерпілим, завершуючи спільні зусилля, спрямовані на позбавлення їх життя.
Із даних протоколу огляду від 04 грудня 2007 року видно, що за місцем проживання ОСОБА_2 - у кімнаті АДРЕСА_3, було виявлено і вилучено годинник марки “ULYSSE NARDIN” № 600, якого він з ОСОБА_1, за його показаннями, зняли з руки ОСОБА_6 після вбивства потерпілого.
Належність цього годинника ОСОБА_6 підтверджується паспортом на нього, який був вилучений по місцю проживання потерпілого (т. 1 а. с. 198 - 200).
Як видно із даних висновку додаткової судово-трасологічної експертизи, сліди взуття, що були вилучені з місця події, залишені взуттям, яке має аналогічний тип візерунка, що й низ взуття, вилученого за місцем проживання ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 249 - 258).
Доводи касаційних скарг захисників і засуджених про те, що останні не мали умислу на вбивство потерпілих і діяли без попередньої змови на це, є такими, що суперечать дійсності.
Застосовуючи при нападі на ОСОБА_6 і ОСОБА_7 такі знаряддя злочину, як вогнепальну зброю, молоток та ніж, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали, що їх наслідком може бути лише смерть потерпілих і бажали його настання.
Підготовка до вчинення злочину, яка виразилась у розробленні плану проникнення в офіс та використанні при цьому придуманої ОСОБА_1 версії про необхідність укладення комерційної угоди, передуюча нападу озброєність засуджених із розподілом ролей кожного при заподіянні тілесних ушкоджень потерпілим та узгодженість дій, переконливо свідчать про наявність у них попередньої змови на вбивство двох осіб.
Враховуючи такі обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 діяли з єдиним прямим умислом на вбивство двох осіб за попередньою змовою між собою.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, а тому доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників про те, що він повинен відповідати лише за заподіяння ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, є безпідставними.
Заподіяння потерпілим великої кількості тілесних ушкоджень протягом тривалого часу, використання при цьому аж трьох знарядь злочину, дали суду підстави вважати, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 при позбавленні життя ОСОБА_6 і ОСОБА_7 усвідомлювали, що завдають їм особливих страждань. З огляду на це, суд з наведенням у вироку переконливих мотивів визнав, що засуджені убивство потерпілих вчинили з особливою жорстокістю.
Матеріали справи не містять достатніх доказів про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2, позбавляючи життя ОСОБА_6 і ОСОБА_7, діяли з корисливих мотивів. Тому суд правильно виключив із обвинувачення кваліфікацію їх дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як таку, що не знайшла свого підтвердження. Відтак доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 про необхідність кваліфікації дій засуджених ще й за цим законом, є непереконливими.
Правильно суд вирішив і цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди. При визначенні суми морального відшкодування суд виходив як із характеру та обсягу душевних і психічних страждань, яких зазнала позивачка внаслідок смерті чоловіка, так і з засад розумності, виваженості та справедливості.
Таке рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування, про що йдеться в касаційній скарзі потерпілої, колегія суддів не вбачає.
Згідно з даними висновків судово-психіатричних експертиз, які проводились у стаціонарних умовах, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_1 під час вчинення інкримінованих їм злочинів ознак психічного захворювання не проявляли і в стані тимчасового розладу психіки не перебували, а тому за своїм психічним станом могли усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 3 а. с. 5 - 9, 23 - 28).
Враховуючи висновки зазначених експертиз та поведінку ОСОБА_2 і ОСОБА_1 при розслідуванні справи та її розгляді в суді, суд дійшов обґрунтованого висновку, що за вчинені злочини вони є осудними.
Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в інкримінованих їм цим вироком злочинах і правильно кваліфікував їх дії за ст. ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 4, 12, 185 ч. 5, 263 ч. 1 КК України.
При призначенні покарання засудженим суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів і, зокрема, те, що злочини, пов'язані з умисним убивством потерпілих та з таємним викраденням чужого майна в особливо великому розмірі, відносяться відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України до особливо тяжких, їх наслідки - смерть двох осіб та обставини їх вчинення.
Врахувавши вищенаведене та мотив діянь засуджених і обраний ними спосіб позбавлення життя потерпілих, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виключно небезпечними для суспільства і призначив їм у зв'язку з цим найсуворіший вид основного покарання - довічне позбавлення волі.
Таке покарання є справедливим і підстав для його пом'якшення, про що просять у касаційних скаргах засуджені, колегія суддів не знайшла.
Разом з тим, як правильно зазначається у касаційному поданні, при призначенні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання за п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України суд помилково застосував такий вид додаткового покарання як конфіскація майна, а тому вказівку про це з вироку необхідно виключити.
Що ж стосується доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про порушення судом його права на захист, яке виразилося в неознайомленні з матеріалами справи, то вони є безпідставними, бо, як видно із них, суд виконав вимоги ч. 5 ст. 384 КПК України. Про це, зокрема, свідчить та обставина, що засуджений упродовж сімнадцяти днів доставлявся в залу засідань апеляційного суду і наданою йому можливістю повністю ознайомитись зі справою скористався на свій розсуд (т. 16 а. с. 90, 94-95, 105-106, 115-118, 170, 180).
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли б перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити в ній законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці справи колегією суддів не виявлено.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_8 і ОСОБА_9, засудженого ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_10, потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити.
Виключити із резолютивної частини вироку як не передбачене законом застосування до засуджених за п. п. 1, 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є їх власністю.
Вважати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засудженими за сукупністю злочинів, винними в яких вони визнані цим вироком, до основного покарання, визначеного судом, тобто до довічного позбавлення волі, з приєднанням до нього відповідно до ч. 3 ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є їх власністю, призначеного їм за ч. 5 ст. 185 КК України.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Ю.М. Кармазін Л.Ф. Глос В.Ф. Школяров