Справа №22ц/796/1405/17 Головуючий у 1 інстанції - Рибак М.А.
Унікальний № справи №761/5717/16-ц Доповідач - Панченко М.М.
19 січня 2017 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національні інформаційні системи» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи», третя особи: Голосіївське управління поліції України у м.Києві, Міністерство юстиції України про примусове виконання процесуального рішення,-
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» (далі - ДП «НАІС») і просив винести рішення, яким зобов»язати відповідача виконати Постанову слідчого про скасування арешту на майно позивача.
Зазначав, що Постановою від 04.06.2015 року старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України у м.Києві Борисенка О.А. скасовано арешт на майно позивача, накладений Постановою від 24.01.2012 року слідчим СБУ КоцюбоюІ.В. в рамках розслідування кримінальної справи /а.с.7-10/.
Оскільки відповідач державний реєстратор ДП»НАІС» відмовив позивачу в задоволенні заяви про виключення із державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження внесеного на підставі постанови слідчих органів від 24.01.2012 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22 серпня 2016 року позов задоволено /а.с.128-133/.
Судовим рішенням ухвалено зобов»язати ДП»НАІС» виконати постанову про скасування арешту на майно 04.06.2015 року, винесену старшим слідчим слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України у м.Києві Борисенком О.А., яка винесена в межах досудового розслідування №420141000000001754, в частині, що стосується рухомого майна, що належить ОСОБА_1.
В поданій апеляційній скарзі ДП»НАІС» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі /а.с.141-46/.
Скаржник послався на те, що позивачем порушений порядок вчинення дій спрямованих на виключення із державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити. Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.
Встановлено, що, відповідно до постанови слідчих органів від 24.01.2012 року, в ході кримінального провадження, накладено арешт на рухоме майно позивача ОСОБА_1.
25.01.2012 року на підставі листа Головного слідчого управління СБУ до державного реєстру обтяжень об»єктів рухомого майна внесено запис про обтяження у вигляді арешту (невизначеного) рухомого майна.
30.05.2015 року слідчими органами винесено постанову про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_1.
04.06.2015 року старшим слідчим слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України у м.Києві Борисенком О.А. в межах досудового розслідування №420141000000001754 винесено постанову про скасування арешту в частині, що стосується рухомого майна, належного ОСОБА_1.
Вважаючи, що внесення записів до державного реєстру обтяжень зобов»язане вносити ДП»НАІС», позивач 30.11.2015 року звернувся з відповідним листом до цього державного органу і просив скасувати арешт майна, однак листом від 23.12.2015 року за №4006/01-09 ДП»НАІС» йому відмовило у задоволенні заяви з роз»ясненням ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п.6 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою КМ України від 05.07.2004 року №830.
Вважаючи безпідставою відмову у здійснені скасування запису в державному реєстрі обтяжень належного позивачу майна, останній звернувся з цим позовом до суду.
Дійшовши висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у позові, колегія суддів виходить з наступного.
Встановлено, що починаючи з 01.01.2013 року державна реєстрація відомостей про речові права на нерухоме майно та інших прав на нерухоме майно, їх обтяження, а також відомостей про об»єкти та суб»єкти цих прав здійснюється в єдиній державній інформаційній системі - Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до п.1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2013 року за №868 органами Державної реєстрації прав є Міністерство юстиції України та його територіальні органи.
При цьому, на ДП «НАІС», як на адміністратора Державного реєстру прав, покладено виключно функції, визначені статтею 6 указаного Закону, до яких відноситься: здійснення заходів із створення та супроводження програмного забезпечення державного реєстру прав, технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у державному реєстрі прав.
Встановлено, що порядок реєстрації, виникнення, зміни, припинення обтяжень рухомого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року, Порядком ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженим постановою КМ України від 05.07.2004 року №380 та Інструкцією про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженого наказом Мінюсту від 29.07.2004 року №73/5.
У відповідності до ст.43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження вносяться до Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб та інформація про припинення обтяження.
При цьому, пунктом 3.2. Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв передбачено, що перед внесенням змін до запису реєстратор повинен знайти необхідний запис у Державному реєстрі. Ідентифікація запису у Державному реєстрі здійснюється за його реєстраційним номером.
Водночас, відповідно до п.9 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстратор відмовляє у внесенні/припиненні обтяження до/з Державного реєстру у разі, коли: обтяжувач не пред»явив паспорт чи інший документ що посвідчує особу, а у разі коли уповноважена особа діє від імені обтяжувала фізичної чи юридичної особи,- відповідну довіреність.
При цьому, позивач ОСОБА_1 не зазначає у позовних вимогах відповідні реєстраційні номери записів та контрольні суми цих записів. Крім того, постанова від 04.06.2015 року старшого слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України у м.Києві Борисенка О.А. не містить відомостей щодо зазначених ідентифікаторів.
З цього слідує, що заяви до Реєстратора про внесення змін до реєстру обтяжень повинні подаватися особисто обтяжувачем, або уповноваженою ним особою, а також зацікавленою особою лише з урахуванням вище зазначених умов, передбачених чинним законодавством, зокрема ст.41, ч.3 ст.44 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - з обов»язковим пред»явленням відповідних документів, які будуть містити всі необхідне відомості для здійснення реєстрації припинення обтяження.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як ухвалене з порушенням вимог матеріальних норм права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про примусове виконання процесуального рішення,-
В порядку розподілу судових витрат, керуючись ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Національні інформаційні системи» належить стягнути сплачений судовий збір у сумі 606 грн.33 коп.
Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національні інформаційні системи» задовольнити.
Скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 серпня 2016 року та постановити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про виконання постанови про скасування арешту на майно від 4 червня 2015 року, винесену старшим слідчим слідчого відділу Голосіївського РУ ГУ МВС України у м.Києві Борисенком О.А., яка винесена в межах досудового розслідування №420141000000001754 стосовно рухомого майна.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Національні інформаційні системи» сплачений судовий збір у сумі 606 (шістсот шість) грн.33 коп.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді