Справа № 22-ц-796/1678/17 Головуючий в 1-ій інстанції - Каліушко Ф.А.
Доповідач - Рубан С.М.
17 січня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві та зобов'язання вчинити дії,-
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року частково задоволено скаргу ОСОБА_4 на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві та зобов'язання вчинити дії.
Визнано неправомірним рішення державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Гевел О.О., яке оформлене довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах від 10.02.2016 року за №2151.
Зобов'язано державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Гевел О.О. вчинити дії щодо проведення перерахунку заборгованості по аліментним зобов'язанням ОСОБА_2 за виконавчим листом №753/9245/13 від 27.05.2014 року у відповідності до вимог діючого законодавства.
У задоволенні решти вимог скарги відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаюсь на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні вимог скарги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримала апеляційну скаргу.
ОСОБА_4 та її представники заперечили проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ОСОБА_4 27.04.2016 року звернулась до суду із скаргою на дії, рішення та бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Гевел О.О.
Посилається на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.05.2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, починаючи з 10 червня 2013 року і до виповнення дитиною повноліття, на виконання якого видано виконавчий лист, який, скаржником було пред'явлено до виконання.
22 лютого 2016 року скаржник отримала поштою проведений державним виконавцем Гевел О.О. у межах виконавчого провадження розрахунок заборгованості боржника по аліментах з 10.06.2013 року по 01.02.2016 року, за яким заборгованість у боржника за аліментними зобов'язаннями перед ОСОБА_7 відсутня.
Посилаючись на невідповідність наведених у розрахунку заборгованості по аліментах даних вимог чинного законодавства, скаржник просила визнати неправомірним рішення державного виконавця, яке оформлене довідкою - розрахунком заборгованості по аліментах від 10.02.2016 року за № 2151 та зобов'язати її вчинити дії щодо проведення відповідного перерахунку заборгованості по аліментним зобов'язанням.
Крім того, скаржник просить суд визнати бездіяльність державного виконавця, пов'язану у неподанні заяви до суду про розкриття інформації, що містить банківську таємницю про наявність руху коштів на рахунках боржника, зволіканні у зверненні до суду про заборону йому у виїзді за кордон та поданні запиту до Держаної прикордонної служби України, а також зобов'язати її вчинити відповідні дії.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітньої доньки, починаючи з 10 червня 2013 року і до виповнення дитиною повноліття.
На виконання вказаного рішення суду 27 травня 2014 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист №753/9245/13, який знаходиться на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.
15 грудня 2015 року за №43768 державним виконавцем Гевел О.О. складена довідка-розрахунок заборгованості за аліментними зобов'язаннями боржника ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 за вищенаведеним виконавчим листом, відповідно якої за період з 10.06.2013 року станом на 01.11.2015 року заборгованість становить у розмірі 25 826,74 грн.
У подальшому 10 лютого 2016 року державним виконавцем Гевел О.О. складена довідка-розрахунок за №2151 заборгованості по аліментах ОСОБА_2 за період з 10.06.2013 року по 01.02.2016 року згідно якої станом на 01.02.2016 року заборгованість відсутня.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
15.12.2015 року державним виконавцем було складено довідку-розрахунок №43768 заборгованості по аліментам у якій було враховано щомісячні доходи боржника ОСОБА_2 та суми сплачених з них обов'язкових платежів, відповідно виписки по рахунку ПАТ «ПроКредит Банк» ОСОБА_2 за період з 01.06.2013 року по 01.02.2015 року та з якої вбачається, що за 2013 рік загальна сума доходу з якого підлягали сплаті аліменти була у розмірі 111 383,72 грн.
З цієї суми сплачені обов'язкові платежі у розмірі 6 855,62 грн.
Тобто з 10.06.2013 року по 31.12.2013 року заборгованість по аліментам склала в сумі 26 132,04 грн., оскільки за вказаний період аліменти не сплачувались. При цьому у розрахунок за червень 2013 року із місячної суми доходів 42 253,01 грн. в розрахунок взята сума за 21 день у розмірі 29 577,11 грн., з якої 1/4 частка аліментів становить 7 394,28 грн.
За період з 01.01.2014 року по жовтень 2014 року включно загальна сума доходу ОСОБА_2 становила 67 856,94 грн. Сума обов'язкових платежів 6 878,35 грн., аліменти були перераховані на загальну суму 9 774,27 грн.
У зв'язку з цим заборгованість становить 5 470,38 грн.
Вищезазначений розмір доходу 67 856,94 грн. за 2014 рік також задекларований ОСОБА_2 у податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця.
Судом встановлено, що з листопада 2014 року боржник доходів не мав, тому відповідно до вимог ст. 195 Сімейного кодексу України та п. 7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень заборгованість слід нараховувати виходячи із середньомісячної заробітної плати по м. Києву за певний період часу та підлягала сплаті загальна сума аліментів за цей період у розмірі 19204 грн.
При цьому, ОСОБА_2 за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року включно сплачено аліментів на загальну суму 24 979,68 грн., що підтверджується довідкою ПАТ «Державний ощадний банк України» ТВБВ № 10026/045 від 01.12.2015 року, які були зараховані на картковий рахунок скаржника.
Судом вірно встановлено, що станом на 01.11.2015 року розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментам на утримання дитини за виконавчим листом №753/9245/13 виданим Дарницьким районним судом м. Києва 27.05.2014 року становить 25 826,74 грн., а тому розрахунок проведений державним виконавцем у довідці-розрахунку від 15.12.2015 року є правомірним.
Відповідно п. 7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 року № 512/2, якщо боржник не працює або відсутня інформація про отримання боржником доходів, державний виконавець розраховує заборгованість у такому самому порядку, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Після отримання достовірної інформації про джерела доходів боржника та їх розмір державний виконавець здійснює перерахунок заборгованості та повідомляє про нього стягувача і боржника.
В той же час, як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за період з 10.06.2013 року по 01.02.2016 року за № 2151, за якою станом на 01.02.2016 року встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_2 державний виконавець при складанні даної довідки, починаючи з травня 2014 року по грудень 2015 року включно, аліменти нараховував у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме по 385,80 грн. щомісячно, хоча, відповідно до встановлених обставин, з травня 2014 року по жовтень 2014 року ОСОБА_2 мав щомісячні доходи у вищевказаних розмірах, що перевищують прожитковий мінімум для дитини відповідного віку (1286 грн.), з якого обчислювались аліменти, також державному виконавцю не надавались відомості про отримання боржником заробітної плати та доходів починаючи з 01.11.2014 року про що також зазначено у спірній довідці-розрахунку заборгованості та підтверджується його податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця.
Отже, рішення державного виконавця Гевел О.О., яке оформлене довідкою-розрахунком заборгованості по аліментах від 10.02.2016 року за №2151, є неправомірним, а тому вимоги щодо зобов'язання проведення перерахунку заборгованості по аліментним зобов'язанням ОСОБА_2 за виконавчим листом №753/9245/13 від 27.05.2014 року відповідно до вимог діючого законодавства підлягають задоволенню, що правильно встановлено судом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки задовольняючи скаргу в оскаржуваній ОСОБА_2 частині суд правильно керувався положеннями п.7.13.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністра юстиції України від 02.04.2012 року № 512/2.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на правильність постановленої ухвали не впливають.
Доводи апеляційної скарги викладають обставини справи, які були досліджені судом та щодо яких ухвалено вірне рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий : Судді: