Справа № 22-ц/796/2015/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Савицький О.А.
Доповідач-Чобіток А.О.
12 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа : Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
У січні 2016 року позивач пред»явив вказаний позов відповідача та зазначав, що уклав договори банківських вкладів з ПАТ «банк Форум» та розмістив на рахунках банку власні кошти на загальну суму 155794,42 Євро. Постановою Правління НБУ від 13.06.2014 року №355 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.2014 року про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» відповідно до плану врегулювання з 16.06.2014 року.
Посилаючись на те,що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проводить процедуру ліквідації банку і здійснює повне управління банком та розпорядження його майном,позивач просить стягнути з останнього належні йому кошти.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 серпня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове,яким задовольнити його вимоги,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши доповідь судді,пояснення позивача,обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи,колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 25.02.2014 року між позивачем та ПАТ «Банк Форум» (надалі - банк) був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689309, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № 26354501263113 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 35000,58 Євро на строк з 25.02.2014 року по 26.02.2016 року (включно) зі сплатою 9,30 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 35954,80 Євро.
25.02.2014 року між позивачем та Банком був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689312, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_1 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 35000,58 Євро на строк з 25.02.2014 року по 26.02.2016 року (включно) зі сплатою 9,30 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 35954,80 Євро.
25.02.2014 року між позивачем та Банком був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689315, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_2 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 35000,58 Євро на строк з 25.02.2014 року по 26.02.2016 року (включно) зі сплатою 9,30 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 35954,80 Євро.
25.02.2014 року між позивачем та Банком був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689316, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_3 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 35000,58 Євро на строк з 25.02.2014 року по 26.02.2016 року (включно) зі сплатою 9,30 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 35954,80 Євро.
25.02.2014 року між позивачем та Банком був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689317, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_4 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 6000,00 Євро на строк з 25.02.2014 року по 30.08.2014 року (включно) зі сплатою 8,20 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 6142,88 Євро.
25.02.2014 року між позивачем та Банком був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689318, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_5 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 3000,00 Євро на строк з 25.02.2014 року по 26.05.2014 року (включно) зі сплатою 7,30 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 3052,80 Євро.
25.02.2014 року між позивачем та Банком був укладений Договір банківського вкладу № 2635/1119/689319, за умовами якого позивач розмістив на депозитному рахунку № НОМЕР_6 депозитний вклад в іноземній валюті без права поповнення в сумі 2000,00 Євро на строк з 25.02.2014 року по 28.03.2014 року (включно) зі сплатою 6,00 % річних на момент укладання. З виписки по банківському рахунку вбачається, що станом на 12.06.2014 року на рахунку обліковуються кошти вкладу у розмірі 2009,53 Євро.
Крім того, відповідно до довідки, залишки коштів на карткових рахунках позивача станом на 29.12.2015 року складають: № НОМЕР_7 - 723,31 Євро; НОМЕР_8 - 46,70 Євро.
Посилаючись на те, що дії відповідача щодо неповернення йому належних йому на праві власності грошових коштів,які розміщенні ним на вказаних депозитних рахунках є незаконним, позивач просив стягнути з відповідача на його корить 155 794,42 Євро.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, в зв»язку з чим Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку, сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн..
В даному випадку до правовідносин, які виникли між сторонами не можуть бути застосовані норми матеріального права, які регулюють договірні зобов»язання, умови їх виконання та наслідки, що настають у зв»язку з їх порушенням, а тому позивач має право отримати належну йому суму вкладу виключно у порядку та на умовах,передбачених ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього,відповідно до встановленого порядку.
При цьому судом першої інстанції враховано,що позивачем отримано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передбачену Законом суму у відшкодування коштів за його вкладами, його визнано кредитором ПАТ «Банк Форум» і його кредиторські вимоги включені до 4 черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції,оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вказані висновки суду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на незаконність та неконституційність судового рішення,оскільки таким рішення порушено принцип непорушності його права власності на вищезазначені вклади не є підставою для скасування рішення,оскільки даним рішенням такого права позивач не позбавлений.
Доводи позивача стосовно неотримання вкладу уразі відсутності коштів після продажу майна банку,що є по суті позбавлення його права власності на майно у виді вкладу не заслуговують на увагу,оскільки дане посилання є припущенням ,а відповідно до ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права,на які посилається позивач,як на безумовні підстави до скасування рішення суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену Верховним судом України у постанові від 21.01.2016 року в справі № 6-2001цс 15 про те,що згідно з п. 16 ст. 2 Закону України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - цепроцедура виведення банкуз ринку, щозапроваджується Фондом стосовнонеплатоспроможного банку впорядку, встановленому цимЗаконом. Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Законуліквідація банку - це процедураприпинення банку якюридичної особи відповіднодо законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних звиконанням банком, уякому введена тимчасоваадміністрація та/абозапроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язаньперед його кредиторами, норми Закону України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, іцей Закон єпріоритетним відносно іншихзаконодавчих актів Україниу таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Законуврегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідноз пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасовоїадміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладниківта інших кредиторівбанку, примусове стягненнякоштів та майнабанку, звернення стягненняна майно банку, накладення арешту накошти та майнобанку.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Законуз дня призначенняуповноваженої особи Фондубанківська діяльність завершується закінченням технологічного циклуконкретних операцій уразі, якщо цесприятиме збереженню чизбільшенню ліквідаційної маси. На момент ухваленнярішення судом першоїінстанції (7 квітня 2015 року) убанк вже буловведено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягненнякоштів у будь-який іншийспосіб, аніж цепередбачено Законом України«Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на викладене колегія суддів вважає,що суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі дотримався вимог матеріального та процесуального права. Обставини,які б свідчили про сумнів відповідності ЗУ ««Про системугарантування вкладів фізичнихосіб» Конституції України,про які зазначає позивач в апеляційній скарзі,відсутні.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.
Керуючись ст.ст. 304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -