17 січня 2017 р. Справа № 816/1370/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: П'янової Я.В.
Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 816/1370/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Полтавській області
про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ НП в Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ від 29 липня 2016 року № 811 "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУПН та притягнення до дисциплінарної відповідальності";
- визнати незаконним та скасувати наказ від 29 липня 2016 року № 233 о/с "По особовому складу";
- поновити на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУПН з 29 липня 2016 року;
- стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29 липня 2016 року по день поновлення на посаді;
- зобов'язати внести виправлення до трудової книжки щодо звільнення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 811 від 29 липня 2016 року "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 233 о/с від 29 липня 2016 року в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області) зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 01 серпня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 серпня 2016 року по дату поновлення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанову в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок)."
Не погоджуючись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення. Розгляд справи здійснювати за його відсутності.
Представник відповідача також надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 17.01.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, оцінивши докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Як свідчать матеріали справи, 04 березня 2016 року на підставі наказу ГУНП в Полтавській області № 49 о/с призначено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-196352) на посаду оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, встановивши посадовий оклад відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988, звільнивши його (у зв'язку з реорганізацією) з посади оперуповноваженого Київського відділення поліції Октябрського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с. 56).
05 липня 2016 року до ГУНП в Полтавській області надійшла інформація про те, що працівниками УСБ України у Полтавській області спільно з працівниками прокуратури Полтавської області в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42016170000000191 від 29 червня 2016 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, на перехресті вул. Карла Лібкнехта та вул. Фрунзе в м. Полтаві був затриманий оперуповноважений відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1
06 липня 2016 року, в рамках кримінального провадження № 42016170000000191, слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Полтавської області позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (а.с. 47-48).
07 липня 2016 року Октябрським районним судом м. Полтави ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Полтавському слідчому ізоляторі на строк 60 днів.
12 липня 2016 року підозрюваний ОСОБА_1 звільнений з-під варти у зв'язку із внесенням застави в розмірі 110240,00 грн.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 15 липня 2016 року відсторонено, на час проведення розслідування у кримінальному провадженні № 42016170000000191, підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області шляхом заборони підозрюваному від прямих чи опосередкованих контактів у будь-який спосіб із будь-яким із працівників Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та шляхом заборони начальнику Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області допускати підозрюваного до участі у роботі. Строк відсторонення підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від посади оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області визначено по 03 вересня 2016 року (а.с. 32-33).
Комісією ГУНП в Полтавській області проведено службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження за обставинами подій, до яких причетні працівники відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (ОСОБА_1, ОСОБА_4.) (а.с. 38-42).
Відповідно до пункту 1 наказу Головного управління Національної поліції у Полтавській області № 811 від 29 липня 2016 року "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності", за порушення службової дисципліни, що виявилося в недотриманні пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-VI, оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України (а.с. 94-96).
29 липня 2016 року Головним управлінням національної поліції у Полтавській області винесено наказ № 233 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), 01 серпня 2016 року (а.с. 93).
Не погоджуючись з вищезазначеними наказами, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на те, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в частині позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено, в апеляційному порядку оскаржена не була.
Згідно з ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Отже, виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.
Проаналізувавши положення законодавства, норми якого регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, частиною першою статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У разі вчинення протиправних діянь згідно з частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною другою вказаної статті встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Однак, на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не прийнято в установленому Законом порядку як нормативно-правовий акт.
Проте, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відтак, діючим, станом на момент прийняття оскаржуваних наказів та судового розгляду адміністративної справи, є Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, який регулює питання дисципліни поліцейських. Згідно з його преамбулою він визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 2 цього Статуту.
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.
Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, і звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення передбачений статтею 14 Дисциплінарного статуту, яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12 березня 2013 року затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073.
З метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин відповідно до пункту 1.2. Інструкції № 230 призначається службове розслідування.
Реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення відповідно до підпункту 2.2.2. пункту 2.1. розділу ІІ Інструкції № 230 є підставою для службового розслідування, яке проводиться уповноваженим на те начальником.
Відповідно до пунктів 5.2-5.3 вищезазначеної Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).
Абзацом першим пункту 5.4 Інструкції № 230 визначено, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Так, на підставі наказу ГУ НП у Полтавській області від 05 липня 2016 року № 455 (а.с. 44), комісією ГУНП в Полтавській області проведено службове розслідування за фактом відкриття кримінального провадження за обставинами подій, до яких причетні працівники відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області (ОСОБА_1, ОСОБА_4.) (а.с. 38-42).
В ході службового розслідування встановлено, що в кінці червня 2016 року працівники поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_4 неодноразово зустрічалися із ОСОБА_5 та повідомляли, що їм відомо про скоєння останнім крадіжки з автомобіля, про що в них є відповідні докази, які підтверджують вину ОСОБА_5 в скоєному злочині. Під час даних зустрічей ОСОБА_1 та ОСОБА_4, діючи з прямим умислом та корисливою метою, неодноразово вимагали від ОСОБА_5 неправомірну вигоду в сумі 1500 доларів США за не притягнення до кримінальної відповідальності щодо вчиненої крадіжки.
Під час чергової зустрічі 04 липня 2016 року в м. Полтаві на вул. Маршала Бірюзова, неподалік зупинки "11 школа", ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про необхідність надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 1000 доларів США та в подальшому передати 500 доларів США. ОСОБА_1 поставив вимогу, що 1000 доларів США ОСОБА_5 повинен передати до 16 години 05 липня 2016 року.
Так, 05 липня 2016 року, близько 16 години, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, будучи службовими особами, за попередньою змовою, діючи з прямим умислом та корисливою метою, в автомобілі НОМЕР_1, який знаходився за адресою на проспекті Мира м. Полтава, одержали від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 900 доларів США та 2500 грн., які останній особисто передав ОСОБА_1
Тим самим ОСОБА_1 довів реалізацію спільного зі ОСОБА_4 злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_5, за не притягнення до кримінальної відповідальності щодо вчиненої крадіжки.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само в проханні надати таку вигоду для себе, за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, - ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.
Вказаними діями старший лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", статтю 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, що і стало підставою для винесення наказу № 811 від 29 липня 2016 року (пункт 1) (а.с. 94-96).
В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на норму статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 42016170000000191, а не матеріалами службового розслідування.
Разом з тим, слід зауважити, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, причини та умови вчинення дисциплінарного проступку не встановлені.
Окремо, колегія суддів звертає увагу відповідача, що за вчинення кримінального (корупційного) правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена пунктом 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, а тому наказ про звільнення позивача за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону "Про національну поліцію" є передчасним.
Крім того, статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 7 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що пункт 1 наказу від 29 липня 2016 року № 811 "Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Полтавського ВП ГУПН та притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ від 29 липня 2016 року № 233 о/с "По особовому складу" про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Враховуючи встановлений судом факт незаконності звільнення позивача із займаної посади, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про поновлення позивача на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з ГУ НП в Полтавській області на користь позивача заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, оскільки згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає судовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що 29 липня 2016 року Головним управлінням національної поліції у Полтавській області винесено наказ № 233 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення), 01 серпня 2016 року (а.с. 93).
Відповідно до ч. 3 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" день звільнення вважається останнім днем служби.
Таким чином, 01.08.2016 року є останнім днем служби позивача, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді з 02.08.2016 року. Саме з цієї дати повинен розраховуватися і розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Окрім того, повноваження адміністративного суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України.
Суд може прийняти рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, вказавши при цьому норми закону, які відповідач повинен застосувати при вчиненні певної дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 162 КАС України передбачений і такий спосіб захисту як стягнення коштів із відповідача, який може бути застосований у випадках, прямо передбачених законом.
Згідно із пунктом 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.
В мотивувальній частині судового рішення повинні міститись встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридична оцінка, а також оцінка доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Як вбачається з розрахунку розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу позивача, наданого до суду апеляційної інстанції відповідачем, за період з 02.08.2016 року по 01.11.2016 року грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 13854, 02 грн.
Отже, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, за час вимушеного прогулу позивача за період з 02.08.2016 року по 01.11.2016 року стягненню підлягає грошове забезпечення в розмірі 13854,02 грн.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на положення вищезазначеної норми законодавства та, враховуючи ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне змінити абзаци 4 та 5 резолютивної частини постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 р. та викласти їх в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02 серпня 2016 року. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.08.2016 року по 01.11.2016 року в розмірі 13854,02 грн."
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016р. по справі № 816/1370/16 змінити шляхом викладення абзаців 4 та 5 резолютивної частини постанови в такій редакції:
"Поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділення поліції № 1 Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 02 серпня 2016 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 02.08.2016 року по 01.11.2016 року в розмірі 13854, 02 грн. (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири грн. дві коп.)".
В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 р. по справі № 816/1370/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя П'янова Я.В.
Судді Чалий І.С. Зеленський В.В.
Повний текст постанови виготовлений 23.01.2017 р.