79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.01.2017р. Справа№ 914/2816/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АННА», м. Дрогобич
до відповідача: Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви, м. Дрогобич
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич
про: демонтаж прибудованих металевих зовнішніх сходів та галереї,
Суддя Король М.Р.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність №16/915ДВ від 13.12.2016р.);
від третьої особи: не з'явився.
В судовому засіданні 17.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «АННА» (м. Дрогобич) до Самбірсько-Дрогобицької Єпархії Української Греко-Католицької Церкви (м. Дрогобич) про демонтаж прибудованих металевих зовнішніх сходів та галереї.
Ухвалою суду від 07.11.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 01.12.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.
Представники позивача в судове засідання 01.12.2016 року прибули, вимоги ухвали суду від 07.11.2016 року виконали частково, подали заяву (вх.№48235/16 від 01.12.2016р.) про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.80 та п.2 ч.1 ст.81 ГПК України.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 07.11.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.
Розгляд справи відкладено на 15.12.2016 року.
14.12.2016 року на електронну адресу суду від позивача поступили пояснення (вх. №50421/16) щодо застосування ст. 27 ГПК України, крім того вищевказані пояснення 15.12.2016 року подано представником позивача через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації та зареєстровано за вх. №50568/16.
Представник позивача в судове засідання прибув.
Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, подав клопотання (вх. №50496/16) про долучення документів до матеріалів справи та клопотання (вх. №50494/16) про відкладення розгляду справи.
Розгляд справи відкладено на 03.01.2017 року, залучено Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради Львівської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Представник позивача в судове засідання 03.01.2017 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив, подав заперечення на позовну заяву (вх. №12/17 від 03.01.2017р.) та клопотання (вх. №6/17 від 03.01.2017р.) про продовження строку розгляду спору.
Третя особа участь повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду від 15.12.2016 року не виконала, з клопотаннями та заявами не зверталась.
Строк розгляду спору продовжено та розгляд справи відкладено на 17.01.2017 року.
Позивач та третя особа участь повноважних представників в судове засідання 17.01.2017 року не забезпечили.
17.01.2017 року на адресу суду електронним засобом зв'язку:
- позивачем надіслано текстові повідомлення, в котрих зазначено, що на адресу суду надіслано телеграму про відкладення розгляду справи;
- третьою особою надіслано клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.
Вищевказані клопотання, подані електронною поштою, не підлягають розгляду з огляду на наступне.
Пунктами 1.5.6. та 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України 20.02.2013 N 28 щодо листування електронною поштою передбачено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Подані електронною поштою у вигляді текстового повідомлення листи позивача та у вигляді сканкопії клопотання третьої особи не містять електронних цифрових підписів заявників, а відтак не належать до офіційних документів.
Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечив, подав клопотання (вх. №1847/17 від 17.01.2017р.) про долучення документів до матеріалів справи.
Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що спір має бути вирішено господарським судом у строк, встановлений ст.69 ГПК України.
Застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК "ГРОСС» проти України», «Гержик проти України», суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №65488559 від 10.08.2016 року, загальна площа нежитлового приміщення, що належить позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гончарська, буд. 11, приміщення 5, становить 56,6 кв.м.
Відповідно до технічного паспорта від 19.08.2016 року на нежитлову будівлю (приміщення), приміщення (площа 56,6м2), що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11/1 розташоване на другому поверсі будівлі.
Відповідачу, згідно договорів оренди нежитлових приміщень від 14.02.2005 року та від 23.11.2006 року (копії котрих містяться в матеріалах справи), укладених третьою особою, надано в оренду нежитлові приміщення загальною площею 113,1кв.м та 79,0 кв.м відповідно, розташовані на третьому поверсі будинку за адресою: м. Дрогобич, вул. Гончарська, 11.
Як зазначає позивач, відповідачем прибудовано металеві зовнішні сходи і галерея на приміщенні, котре належить позивачу.
Інспекцією Держархбудконтролю у Львівській області 13.09.2010 року видано відповідачу дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції орендованого приміщення третього поверху та горища із прибудовою металевої сходової клітки до будинку №11; 07.07.2011 року - зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Проте, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у справі №2а-3848/11/1370 визнано нечинним з моменту видачі вищевказаний дозвіл, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 року у справі №2а-77/12/1370 - визнано протиправними дії Інспекції Держархбудконтролю у Львівській області щодо реєстрації декларації від 07.07.2011 року Самбірського-Дрогобицької єпархії УГКЦ про готовність об'єкта до експлуатації та скасовано реєстрацію даної декларації.
Позивач зазначає, що згоди на облаштування пішохідної згоди на даху приміщення, що є у власності позивача, він не надавав. Крім того, вказані сходи та галерея вбудовані у будинок, який є пам'яткою архітектури місцевого значення, яка включена у Державний реєстр культурного надбання за охоронним №1819-М. Вся ця прибудова погіршує привабливість об'єкта нерухомого майна.
З врахуванням вищевказаного, позивач звернувся до суду з позовом про захист його права власності шляхом демонтажу самовільно збудованих зовнішніх сходів та галереї.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву (вх. №12/17 від 03.01.2017р.), зокрема, зазначив, що позивачем не наведено жодних належних та допустимих доказів порушення своїх прав в силу вимог ст.ст. 33 та 34 ГПК України, оскільки відсутні будь - які належним чином підтверджені обставини чинення перешкод у розпорядженні чи користуванні належним позивачу майном, при цьому, також не надані документи належної державної реєстрації речового права на нерухоме майно після проведеної реконструкції такого майна.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною першою ст.316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Нежитлове приміщення площею 56,6 кв. м, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Гончарська, буд. 11, згідно Інформаційної довідки, належить позивачу у справі на праві приватної власності.
Статтею 386 ЦК України, якою встановлено засади захисту права власності, передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За нормами ст.391 ЦК України, власник має право на захист права власності від порушень, хоча б вони і не були пов'язані з позбавленням володіння. Захист права власності від таких порушень здійснюється за допомогою негаторного позову. Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання майном, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння. Отже, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати право користування та розпоряджання ним.
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що вона регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном.
Тобто, негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому повно і незаперечно здійснювати користування та розпорядження ним.
Таким чином, необхідною умовою для задоволення такого позову є наявність перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном; при цьому підлягає доведенню в чому конкретно полягають (за їх наявності) такі перешкоди.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В позовній заяві, в тому числі при визначенні позовних вимог, позивач не зазначив, яке саме його право порушено відповідачем та на відновлення якого саме права чи інтересу має бути спрямоване судове рішення у даній справі. Позивач не визначив яке саме його порушене право має бути захищено та яким чином відповідач порушує дане право позивача. Позивач не вказав які саме перешкоди вчиняє відповідач.
Необхідною умовою для задоволення такого позову є наявність права, яке порушено. Тобто позивач мав довести, яке саме наявне у нього право порушено та яким чином.
Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено та не обґрунтовано належними доказами порушення його права відповідачем.
Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частиною 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування в порядку норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, що відповідачем чиняться перешкоди у користуванні належним позивачу майном.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Повне рішення складено 20.01.2017 року.
Суддя Король М.Р.