"17" січня 2017 р. Справа № 917/735/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1;
відповідач - ОСОБА_2;
Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №25П/1-35) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року по справі №917/735/16 за заявою Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби та Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” про розстрочку виконання рішення
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми “Хорольська”, с. Староаврамівка Хорольський район, Полтавська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир”, м. Гадяч Полтавської обл.
про стягнення заборгованості, -
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року по справі заяву Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби про розстрочку виконання рішення задовольнити. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” про розстрочку виконання рішення задовольнити частково. Розстрочити виконання рішення суду від 19.07.2016 року на 18 місяців рівними частинами по 109775,61 грн з дня винесення ухвали.
Позивач з ухвалою суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та винести нову, якою відмовити Головному територіальному управлінню юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби та Товариству з обмеженою відповідальністю “Гадячсир” у задоволенні заяв про розстрочку виконання рішення суду.
Будучи належним чином ухвалою суду повідомленим про дату і місце судового розгляду, Головне територіального управління юстиції у Полтавській області, своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу не скористалось, повноважного представника до суду не направило.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, наданих через канцелярію суду, ТОВ Агрофірма «Хорольська» наголосила на тому, що, на його думку відсутні особливі та непереборні обставини, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду.
У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ “Гадячсир” просило ухвалу господарського суду залишити без змін, а скаргу ТОВ Агрофірма «Хорольська» без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, господарський суд виходив з наступного.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 19.07.2016 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» 1 625 420,15 грн. основного боргу, 166 942,84 грн. пені, 12 553,73грн. 3% річних, 45252,48 грн. інфляційних нарахувань, 155 703,68 грн. процентів за користування грошовими коштами та 30 088,10 грн. судового збору.
Постановою Головного територіального управлінням юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби від 29.09.2016 року відкрито виконавче провадження ВП 52410912 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/735/16 від 26.09.2016 року та надано боржнику 7-ми денний строк для самостійного виконання рішення.
З огляду на тяжке фінансове становище ТОВ "Гадячсир", Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області в особі Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби просить суд надати розстрочку виконання рішення на 18 місяців рівними частинами.
Боржник також подав заяву про розстрочку виконання того ж рішення суду на 36 місяців рівними частинами, посилаючись на те, що з 2014 року Російська Федерація повністю закрила свій ринок (введено продуктивне ембарго) для продукції українського виробництва та ввела заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки, що призвело до втрати основних ринків збуту та зниження обсягів виробництва і реалізації продукції ТОВ "Гадячсир". Також боржник посилається на свій тяжкий фінансовий стан, наявну заборгованість з виплати заробітної плати, що унеможливлює виконання рішення суду за єдиним платежем, так як це призведе до зупинки підприємства.
Згідно з п. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення. В розумінні змісту вказаної норми процесуального закону розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, а підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Згідно з пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" при вирішенні питання розстрочки слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства.
Як вбачається з наданого боржником звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2016 р., висновків аудиту з 01.01.2016р. по 30.06.2016р., він перебуває в тяжкому фінансовому стані. Одномоментне стягнення суми боргу зумовить неможливість своєчасної виплати заробітної плати працівникам, сплати податків та призведе до повної неплатоспроможності та банкрутства підприємства.
Оскільки, основним видом діяльності відповідача є переробка молока, виробництво масла та сиру. Обсяги виробництва даної продукції скоротилися у зв'язку з відсутністю ринку збуту до Російської Федерації.
Спростовуючи твердження, викладені в апеляційній скарзі про те, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання рішення суду, колегія суддів зазначає, що суд попередньої інстанції дійшов правомірного, на думку колегії суддів апеляційного суду висновку про те, що відповідач на даний час є неспроможним виконати рішення суду разовим платежем з незалежної від нього волі. У зв'язку з чим, враховуючи інтереси обох сторін, розстрочив виконання рішення суду на 18 місяців рівними частинами по 109 775,61 грн. щомісячно.
У свою чергу, дотримання принципу обов'язкового виконання судового рішення не повинно призводити до припинення фінансування першочергових зобов'язань боржника за відсутності реальної можливості виконати судовий акт неминуче і одночасно, тобто розстрочка виконання судового рішення дозволить акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, а тому наявні виняткові обставини для розстрочення виконання рішення суду.
Окрім того, з матеріалів справи, а саме, з платіжних доручень №15382 від 11.11.2016р., № 15740 від 17.11.2016 р., № 3717 від 25.11.2016 р. та № 16996 від 05.12.2016 р. на загальну суму 60 000,00 грн вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" вживає можливі заходи щодо погашення заборгованості.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 12 грудня 2016 року по справі №917/735/16 залишити без змін.
Повний текст постанови підписаний 19.01.2017 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Хачатрян В.С.