33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"16" січня 2017 р. Справа № 906/208/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Олексюк Г.Є.
суддів Гудак А.В.
суддів Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Вох В.С.
розглянувши апеляційну скаргу позивача Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.16 р.
у справі № 906/208/16 (суддя Тимошенко О. М. )
позивач Публічне акціонерне товариство "Подільський цемент"
відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (смт. Романів, Романівський район, Житомирська область,)
та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ПАТ "Українська залізниця" (м.Київ)
про стягнення 79 101,40 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_5 ( представник, дов. у справі)
третя особа 1- не з"явився
третя особа 2- не з"явився
Судом роз'яснено представнику відповідача права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирскої області від 13.09.2016р. (суддя Тимошенко О.М.) у справі № 906/208/16 в позові Публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- ПАТ "Українська залізниця" про стягнення 79101,40 грн. відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст.11, 207, 208, 655, 692 Цивільного кодексу України та прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що надані ним фотокопії листів/заявок виражають волю відповідача, оскільки сторонами в належній (письмовій) формі не обумовлено можливість спілкування електронною поштою, а заявки в електронній формі не можна вважати такими, що підписані відповідачем, оскільки належним підписом електронного листа є електронний підпис. Крім того, оскільки покупець за договором (відповідач) є відмінний від отримувача вантажу (третя особа), відсутні підстави для застосування статті 692 ЦК України, а тому у відповідача не виникло зобов'язань щодо оплати товару, який відправлений позивачем одержувачу ОСОБА_4 за вищевказаними накладними.
Не погодившись з постановленим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що місцевий господарський суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що з огляду на положення Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) долучені до матеріалів справи копії заявок ФОП ОСОБА_3 є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт дотримання сторонами спору п. 3.2.1 договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 року та подання покупцем на електронну адресу ПАТ "Подільський цемент" заявок на поставку цементу. А рахунки-фактури надіслані на адресу покупця є доказом виконання заявок та підтверджують факт отримання електронних документів.
Вказує, що матеріали справи містять документи електронної переписки, які відносяться до виконання умов цього договору, встановлення ціни на товар, погашення заборгованості та підтверджують факт використання сторонами спору електронних засобів зв'язку для належного виконання укладеного договору.
Наголошує, що одним із таких документів являється платіжне доручення №8 від 17.07.2013 року про перерахування ФОП ОСОБА_3 на поточний рахунок ПАТ "Подільський цемент" коштів у розмірі 43000 грн. за придбаний цемент.
Іншим джерелом доказу використання сторонами судового спору електронного документообігу являється відповідь комерційного директора ПАТ "Подільський цемент" ОСОБА_6 за вих. № 19-869 від 10.02.2014 року на заявку ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7 від 10.02.2014 року, що надійшла на електронну адресу, щодо поставки цементу, згідно якої їм було відмовлено у поставці цементу через заборгованість та недотримання терміну платежів. Заявнику було повідомлено, що відвантаження продукції можливе у разі погашення загальної заборгованості по групі підприємців (ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7), яка складає 285022,32 грн. до 40 відсотків.
Аналогічним доказом щодо використання сторонами судового спору електронного документообігу являється заявка від 24.02.2014 року про звірку взаєморозрахунків з ФОП ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року. Відповідно до направлених актів взаєморозрахунків заборгованість ФОП ОСОБА_3 перед ПАТ "Подільський цемент" складає 79228.10 грн., заборгованість ФОП ОСОБА_4 склала 137963.82 грн., а заборгованість ФОП ОСОБА_7 склала 67830.40 грн.
Після погашення заборгованості, виконання вимог постачальника, що були вказані у вищевказаному листі, поставка цементу була поновлена. На виконання заявки ФОП ОСОБА_3 від 09.04.2014 року, що надійшла на електронну адресу ПАТ "Подільський цемент", 18.04.2014 року згідно фактури-рахунку Ф-4010 було відвантажено цемент на суму 71534.40.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції залишились без уваги долучені до справи судові рішення у справі № 906/299/15 від 02.04.2015 року за позовом ПАТ "Подільський цемент" до ОСОБА_4 про стягнення 106013.87 грн. та у справі № 911/1253/15 від 03.06.2015 року за позовом ПАТ "Подільський цемент" до ОСОБА_7 про стягнення 108283.47 грн. боргу, відповідно до яких долучені до справ заявки на поставку цементу від вказаних осіб, що направлялися на електронну адресу позивача складені аналогічним чином до заявок ОСОБА_3, визнані належними та допустимими доказами.
Також наголосив, що вантаж видавався на підставі довіреності/наказу №1 від 01.01.2013 року та довіреності/наказу №1 від 20.02.2014 року ОСОБА_4, який є третьою особою у справі.
Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.2016 року і прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2016р. у даній справі витребовано у Кам"янець-Подільського ОДПІ належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість (в тому числі додаток №5), поданих у 2013, 2014 рр. ПАТ "Подільський цемент "(код ЄДРОПОУ 00293091, ІПН№ 002930922096, 32325, с. Гуменці, Кам"янець- Подільський район, Хмельницька область) та розшифровкою податкового зобов"язання у розрізі контрагентів, зокрема ФОП ОСОБА_3 ( а.с.237-238, т.2).
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло,що відповідно до ч.2 ст.96 ГПК Украни не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду
В судове засідання з "явився представник відповідача, який заперечив вимоги апеляційної скарги , вважає рішення законним і таким , що прийнятий у повній відповідності до чинного законодавства. Просив врахувати, що чинним договором не передбачена поставка цементу відповідно до електронних заявок. З огляду на зазначене просить рішення господарського суду Житомирської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач, треті особи 1,2 в судове засідання черговий раз не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та заздалегідь ( а.с.49,51.52,61,62 т.2)
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, судова колегія встановила, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості розгляду справи без участі представників апелянта та третіх осіб.
Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в "розумний строк" через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обовязок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься апеляційна скарга позивача, в котрій висвітлена його позиція, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача, третіх осіб, скільки їх явка обов'язковою не визнавалась.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Заслухавши пояснення представника відповідача , перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Подільський цемент" підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18 червня 2013 року між ПАТ "Подільський цемент" (постачальник/позивач) та ФОП ОСОБА_3 (замовник/відповідач) укладено договір купівлі-продажу № ПЦ-47, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити цемент, названий в подальшому "Товар", по марках та кількістю згідно заявок замовника, на умовах, що викладені в цьому договорі..
Відповідно до п. 2.1 цього Договору ціна на цемент, який продається за цим договором, встановлюється в національній валюті України - гривні на умовах РСА (Франко-перевізник) станція відправлення і включає: вартість товару, всі податки і збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ. Додатково оплачується транспорті витрати (залізничний тариф) Постачальника до станції призначення. Відпускна ціна без врахування транспортних витрат на момент укладення договору з урахуванням ПДВ складає:
Портландцемент марки Портландцемент марки ПЦ 1-500 в мішках по 25 кг. (на піддонах) 965, 00 грн. за одну тонну, Портландцемент марки Портландцемент марки ПЦ П/АШ-400 в мішках по 25 кг. (на піддонах) 840,00 грн. за одну тонну.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що орієнтовна сума договору на момент його укладення становить 1 000 000 грн.
Відповідно до п.п. 2.3. цього Договору Замовник здійснює 100% передоплату, згідно виставлених Постачальником рахунків, в 10-денний термін з дня отримання рахунку.
Згідно п.п. 2.4. цього договору Постачальник залишає за собою право змінювати ціну на Товар, про що повинен повідомити Замовника не менше ніж за 3 дні до виставлення рахунку. Про узгодження Сторонами нової ціни Товару складається Доповнення до договору. Відмова Замовника від погодження нової ціни тягне за собою припинення відвантаження Товару.
За пунктом 3.2.1 договору, замовник (відповідач) надає на постачання товару із зазначенням марки товару, кількості, станції призначення та найменування і реквізитів вантажоодержувача.
Відповідно до п. 5.2 Договору усі факсограми у процесі укладення ,виконання і розірвання даного договору ,вважаються невід»мною частиною даного договору.
Даний договір у всатновленому законом порядку не дійсним не визнавався.
Крім того, 06.01.12р між позивачем та ТОВ"СК"Логістік» був укладений договір транспортного експедирування №1/2012, який регулює взаємовідносини сторін, що виникають при організації перевезень вантажів в залізничному рухомому складі й пов»заних з цим послугах,та здійснення розрахунків за надані послуги.
(а.с.136, т. 1).
В якості доказів надання відповідачем заявок позивач надав до суду роздруківку електронних листів (заявок ) , в яких автором вказаний відповідач з проханням відвантажити товар та з вказівкою на те, що вантажоодержувачем є ФОП ОСОБА_4 ( а.с. 151-162, т.1).
Як вбачається з поданої позовної заяви, за наслідками виконання умов договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 року поставка цементу здійснена Позивачем на суму 1199862,5 грн. (один мільйон сто дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 50 коп.), оплата Відповідачем проведена на суму 1154700грн. (один мільйон сто п'ятдесят чотири тисяч сімсот грн. 00 коп.) Борг Відповідача склав - 45 162,50 грн.(сорок п'ять тисяч сто шістдесят дві грн. 50 коп.)
Оскільки оплата отриманого товару відповідачем була проведена не у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 45162,5 грн. основного боргу; 31466,72 грн. інфляційних втрат; 2472,18грн. 3 % річних
Разом з тим, 24.05.2016р. позивач звернувся із заявою щодо уточнення позовних вимог, в якій подав уточнений розрахунок суми заборгованості та просив стягнути :
- 42 882,40 грн. основного боргу;
- 29 889,03 грн. інфляційних втрат;
-23 47,37 грн. 3 % річних ( а.с. 165-166, т.1).
Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне до спірних правовідносин застосувати такі положення чинного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містяться і у статті 265 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на зазначені обставини справи, колегія суддів відзначає, що на виконання умов договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 року та заявок відповідача позивачем у період з 20.06.2013р по 18.04.2014р. здійснена поставка цементу на суму 1199862,50грн.
Дані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи накладними -рахунками (а.с.11,13,15,17,19,21,23,25,27,29,31,33,35,37,39,41,43,45,47,т.1)
Відповідно до банківських виписок ( а.с.49-71,т.1), відповідачем проведена оплата за поставлений товар на суму 1 151 700 гривень. В свою чергу, колегія суддів зауважує, що перевіривши розрахунок позовних вимог, встановлено, що має місце арифметична помилка в загальній сумі оплати за поставлений цемент, зокрема вона становить 1151700,00 гривень, а не як зазначено позивачем 1154700,00 гривень. Відповідно сума заборгованості становить 48 162,50 гривень, разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Так, частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. Але ці права можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції". Разом з тим, матеріали справи не містять заяв про збільшення позовних вимог з зазначенням даної суми. В свою чергу, колегія суддів констатує, що згідно ч.3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на зазначені норми чинного законодавства України, колегія суддів розглядає справу на підставі заявлених позовних вимог ( з урахуванням заяви про уточнення позовних вимг), зокрема щодо стягнення суми основного боргу в розмірі - 42 882,40 коп.
Судова колегія зауважує, що факт поставки та отримання товару підтверджується матеріалами справи, а саме електронними заявками на поставку товару ( цементу) згідно договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 року,накладними -рахунками ,відповідно до яких вантажоотримувачем зазначений ОСОБА_4, а платником відповідач ФОП ОСОБА_3 та залізничними накладними, згідно якими отримувачем вантажу є ОСОБА_4, а власником вантажу відповідач ФОП ОСОБА_3 на підставі договору ПЦ-47 від 18 червня 2013 року.
( а.с.12-48, т.1)
В свою чергу, колегія суддів не може погодитись з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення суми заборгованості за поставку цементу , у зв"язку з тим, що умовами договору не передбачено ведення між сторонами електронного документообігу, з огляду на таке.
Так, згідно із ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV від 22.05.2003 року (із змінами та доповненнями) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 цього Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ст. 11 цього Закону електронний документ вважається одержаним з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження.
У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.
Якщо автор і адресат у письмовій формі попередньо не домовилися про інше, електронний документ вважається відправленим автором та одержаним адресатом за їх місцезнаходженням (для фізичних осіб - місцем проживання), у тому числі якщо інформаційна, телекомунікаційна, інформаційно-телекомунікаційна система, за допомогою якої одержано документ, знаходиться в іншому місці. Місцезнаходження (місце проживання) сторін визначається відповідно до законодавства.
Отже, долучені до матеріалів справи копії заявок ФОП ОСОБА_3 є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт дотримання сторонами спору п. 3.2.1 договору купівлі-продажу № ПЦ-47 від 18.06.2013 року та подання покупцем на електронну адресу ПАТ "Подільський цемент" заявок на поставку цементу. В свою чергу, колегія суддів вважає вірними доводи апелянта, що накладні -рахунки, надіслані на адресу покупця є доказом виконання заявок та підтверджують факт отримання електронних документів.
Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення представника ПАТ "Подільський цемент" від 06.07.2016 року за вих. № 16-1877, до яких долучені інші документи електронної переписки, які відносяться до виконання умов цього договору, встановлення ціни на товар, погашення заборгованості та підтверджують факт використання сторонами спору електронних засобів зв'язку для належного виконання укладеного договору ( а.с.39-56, т.2).
З огляду на зазначені обставини справи, колегія суддів констатує, що в межах дії договору ПЦ № 4 від 1806.2013 р. відповідач направляв, а позивач отримав електронні заявки на поставку цементу та відбувались розрахунки за поставлений цемент.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне надати оцінку і інших матеріалам справи, які не були оцінені судом першої інстанції. Зокрема, залишились без уваги судом першої інстанції долучені до справи судові рішення у справі № 906/299/15 від 02.04.2015 року за позовом ПАТ "Подільський цемент" до ОСОБА_4 про стягнення 106013.87 грн. та у справі № 911/1253/15 від 03.06.2015 року за позовом ПАТ "Подільський цемент" до ОСОБА_7 про стягнення 108283.47 грн. боргу, відповідно до яких поставка товару - цементу відбувалась на підставі заявок, що направлялися на електронну адресу позивача, складені аналогічним чином до заявок ОСОБА_3
В свою чергу, матеріали справи містять копії заявок ФОП ОСОБА_3 для одержувача товару ( цементу) ФОП ОСОБА_4 про відвантаження товарного цементу ( а.с.151-162 ,т.1).
Як свідчать матеріали справи, третя особа ОСОБА_4, був одержувачем товару, зазначене підтверджується накладними, що передавались з вантажем на станції призначення із заповненими графами 53 (підтвердження одержання вантажу,) , а власником товару зазначений ОСОБА_3
Згідно пунктів 1.1, 1.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року (зареєстрованих Міністерством юстиції України 24 листопада 2000 року за № 863/5084), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну); усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи; виправлення не допускаються, у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В якості доказу поставки товару матеріали справи містять копії залізничних накладних з такими реквізитами:
- номер ідентифікації - 32159659, номер вагона 66021015 від 20.06.13.;
- номер ідентифікації - 32159642, номер вагона 67849547 від 20.06.13.;
- номер ідентифікації - 32313074, номер вагона 68745785 від 03.07.13.;
- номер ідентифікації - 32308918, номер вагона 67870436 від 03.07.13.;
- номер ідентифікації - 32436263, номер вагона 97151773 від 12.07.13.;
- номер ідентифікації - 32439275, номер вагона 93523561 від 13.07.13
- номер ідентифікації - 32463168, номер вагона 66374208 від 15.07.13.;
- номер ідентифікації - 32508970, номер вагона 66566175 від 18.07.13.;
- номер ідентифікації - 32531378, номер вагона 67666412 від 19.07.13.;
- номер ідентифікації - 32537839, номер вагона 66861287 від 20.07.13.;
- номер ідентифікації - 32545972, номер вагона 97256176 від 21.07.13.;
- номер ідентифікації - 32555195, номер вагона 23984255 від 22.07.13.;
- номер ідентифікації - 32859001, номер вагона 60684883 від 14.08.13.;
- номер ідентифікації - 32864803, номер вагона 24635823 від 15.08.13.;
- номер ідентифікації - 32904328, номер вагона 67865600 від 17.08.13.;
- номер ідентифікації - 33000704, номер вагона 67696336 від 25.08.13.;
- номер ідентифікації - 33050162, номер вагона 26240499 від 28.08.13.;
- номер ідентифікації - 33076431, номер вагона 60852357 від 30.08.13.;
- номер ідентифікації - 32782328, номер вагона 67572776 від 18.04.14.
Зазначені накладні свідчать про перевезення цементу зі станції Гуменці до станцій Буча, Ірпінь у період з 20.06.13 по 18.04.14.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає підтвердженим належними та допустимими доказами поставку товару відповідачу ФОП ОСОБА_3.
Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до банківських виписок по рахунку продавця вбачається, що покупцем в період 20.06.2013р. - 18.04.2014р. було частково оплачено за отриманий товар 1 151 700 грн.,неоплаченим залишився товар на суму 48 162,5 грн., докази погашення зазначеної суми заборгованості перед продавцем за поставку цементу в матеріалах справи відсутні. Проте, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 42 882,40 грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суду констатує, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Судова колегія,перевіривши розрахунок 3% річних,проведений позивачем за період з 01.05.2014р по 25.02.2016 р. в сумі 2347,37 грн. (за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ") з врахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що він є вірним , а тому до стягнення підлягає сума 2347,37 грн. ( розрахунок додається).
Щодо стягнення інфляційних втрат за період з 01.05.2014р по 25.02.2016р., колегія суддів зауважує, що перевіривши розрахунок, наданий позивачем, прийшла до висновку, що він є не вірним , а до стягнення підлягає сума інфляційних втрат в сумі 29587,03 грн. ( розрахунок додається).
З огляду на зазначене правомірним є стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПАТ "Подільський цемент":
- 42 882,40 грн. основного боргу,
- 2 347,37 грн.-3% річних
- 29 587,03 інфляційних втрат.
У стягненні 302,00 грн. в рахунок погашення інфляційних втрат необхідно відмовити.
Отримані на виконання вимог ухвали суду від 01.12.2016 р. податкові декларації ПАТ « Подільський цемент» не відображають здійснення господарської операції в межах даного договору, але не свідчать про його невиконання (в т. поставку товару ),оскільки дана поставка підтверджується сукупністю інших доказів по справі. Крім того ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку ( т.3,а.с. 56)
Господарський суд відповідно до приписів ст.43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.
Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" наголошено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За змістом ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ПАТ « Подільський цемент «підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.2016 р. у вказаній справі в силу п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України у зв"язку з неправильним застосуванням норм матеріального права слід скасувати з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог .
У зв»язку з частковм задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України, з стягненням з відповідача 1372, 46 грн. за подачу позовної заяви та 1509,71 грн. за подання апеляційної скарги .
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103-105 ГПК України, суд,-
1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Житомирської області від 13.09.2016 р. у справі № 906/208/16 скасувати. Прийняти нове.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Подільський цемент" задовольнити частково.
3. . Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Подільський Цемент" 32325, вул. Хмельницьке шосе,1-А. с. Гуменці, Кам"янець -Подільський район, Хмельницька область , п/рахунок 26006003028600 в ПАТ "ІНГ БАНК Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 00293091, ІПН № НОМЕР_2 св. № 31618528) :
- 42882,40 грн. -основного боргу,
- 2347,37 грн.-3% річних
-29587,03 грн.- інфляційних втрат
У стягнення 302,00 грн. в рахунок погашення інфляційних втрат відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Подільський Цемент" 32325, вул. Хмельницьке шосе,1-А. с. Гуменці, Кам"янець -Подільський район, Хмельницька область , п/рахунок 26006003028600 в ПАТ "ІНГ БАНК Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 00293091, ІПН № НОМЕР_2 св. № 31618528) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1372,46 грн.
5.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Подільський Цемент" 32325, вул. Хмельницьке шосе,1-А. с. Гуменці, Кам"янець -Подільський район, Хмельницька область , п/рахунок 26006003028600 в ПАТ "ІНГ БАНК Україна", м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 00293091, ІПН № НОМЕР_2 св. № 31618528) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1509,71 грн.
6. На виконання постанови господарському суду Житомирської області видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуюча суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Грязнов В.В.