04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" січня 2017 р. Справа№ 902/635/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Отрюха Б.В.
Михальської Ю.Б.
за участю представників сторін:
від позивача:Слізяк Н.Р.-представник;
від відповідача: Коломієць Д.В., Хмарський Р.В. - представники;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації
на рішення
Господарського суду м. Києва
від 04.10.2016р.
у справі № 902/635/16 (суддя Комарова О.С.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Урожай"
до Вінницької обласної державної адміністрації
про поновлення договорів оренди земельних ділянок (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог)
Селянське (фермерське) господарство "Урожай" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до відповідача, Вінницької обласної державної адміністрації, про визнання відмови протиправною, поновлення договорів оренди земельних ділянок.
Позивачем подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якого новою позовною вимогою було поновлення договорів оренди землі від 18.05.2006 року, 18.05.2006 року, 18.05.2006 року та 20.05.2006 року, укладених між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай". Судом задоволено заявлене клопотання, зменшено розмір позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016р. позов задоволено частково. Визнано поновленими наступні договори:
- Договір оренди землі загальною площею 6,38 га від 20.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700310, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;
- Договір оренди землі загальною площею 7,67 га від 18.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700309, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;
- Договір оренди землі загальною площею 2,16 га від 18.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700308, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором;
- Договір оренди землі загальною площею 3,84 га від 18.05.2006 року, укладений між Іллінецькою районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством "Урожай", зареєстрований в Вінницькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700307, строком на 5 (п'ять) років на тих самих умовах, що передбачені цим договором.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просив рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення та відстрочити оплату судового збору за подачу апеляційної скарги у зв'язку з важким фінансовим становищем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. поновлено строк на апеляційне оскарження, порушено апеляційне провадження у справі, відстрочено оплату судового збору до 15.12.2016р., справу призначено до розгляду та викликано повноважних представників сторін в судове засідання.
У судовому засіданні представник відповідача надав суду докази сплати судового збору. Вищезазначені докази залучені до матеріалів справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р. розгляд справи відкладено на 17.01.2017р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та надавши їм юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
20 травня 2006 року між Іллінецькою районною державною адміністрацією (далі - Іллінецька РДА) та Селянським (фермерським) господарством "Урожай" (далі - СФГ) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,38 га, розташованої за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договору його укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі - Вінницька регіональна філія ДП "Центр ДЗК"). Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано в Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700310.
18 травня 2006 року між Іллінецькою РДА та СФГ "Урожай" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,67 га, розташованої за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру". Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700309.
18 травня 2006 року між Іллінецькою РДА та СФГ "Урожай" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,16 га, розташованої за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру". Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700308.
18 травня 2006 року між Іллінецькою РДА та СФГ "Урожай" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,84 га, розташовані за межами с. Паріївки.
Відповідно до п. 3.1 договору договір укладено строком на 5 (п'ять) років з дня його державної реєстрації у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Відповідно до п. 14.1 договору цей договір набуває юридичної сили після підписання сторонами та його державної реєстрації у встановленому законом порядку і діє протягом п'яти років. Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 25.05.2006 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040685700307.
Позивач зазначив, що належно та добросовісно виконував умови договорів оренди землі - орендна плата вносилась вчасно та у повному обсязі, і на сьогоднішній день продовжує виконувати умови договорів оренди землі - належно і відкрито користується земельними ділянками та сплачує орендну плату.
Позивач звернув увагу суду на те, що 03.06.2016 року ним до відповідача було подано клопотання про укладення додаткових угод до договорів оренди землі, в якому позивач висловив своє бажання укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок загальною площею 20,05 га від 18.05.2006р. та від 20.05.2006р. До вказаного листа було додано проекти додаткових угод про поновлення вказаних договір оренди землі (належним чином засвідчена копія клопотання наявна у матеріалах справи).
Надалі, від відповідача на вищезгадане клопотання про укладення додаткових угод до договорів земельних ділянок позивачу надійшла відповідь № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 року, в якому Вінницька обласна державна адміністрація відзначила, що не може вирішити дане питання по суті в силу приналежності орендованих земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.
У свою чергу відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Окрім того, відповідач, на його думку, не наділений повноваженнями для поновлення договорів, а відтак просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про поновлення договорів оренди земельних ділянок.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За умовами ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У відповідності до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на момент укладення правочину) розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації позивачу в 2006 році надано в оренду земельні ділянки загальною площею 20,05 га із земель запасу Паріївської сільської ради строком на 5 (п'ять) років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення спірних договорів) визначалося, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Разом з тим, згаданою статтею не визначалося строк звернення орендаря до орендодавця з повідомленням про намір продовжити дію договору.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" стаття 33 Закону України "Про оренду землі" викладена в новій редакції з наступними змінами. Зокрема, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Таким чином, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Так, у частинах першій-п'ятій ст. 33 цього Закону передбачено переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк, реалізація якого можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків.
Частиною шостою ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 25.02.2015 року у справах № 6-10цс15, № 6-219цс.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірних договорів) право розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності належало районним державним адміністраціям.
З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-17, відбулося розмежування повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.
Отже, згідно внесених змін до ст. 122 Земельного кодексу України, відповідач - Вінницька обласна державна адміністрація є публічним правонаступником Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності для всіх потреб.
Пунктом 2.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 року зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011 року). Так, частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. До спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.
Договори оренди припинили свою дію 25.05.2016 року.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідачем не надано доказів порушення позивачем протягом строку дії Договорів оренди зобов'язань орендаря.
Судом встановлено, що позивач подавав клопотання про укладення додаткових угод до договорів оренди землі, в якому висловив своє бажання укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок загальною площею 20,05 га від 18.05.2006р. та від 20.05.2006р., однак, відповідач у відповідь на отримане клопотання зазначив, що не може вирішити дане питання по суті в силу приналежності орендованих земельних ділянок до земель історико-культурного призначення.
Таким чином, позивач обґрунтовує наявність свого права на поновлення спірних договорів частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Як зазначено Верховним Судом України у постанові № 3-312гс16 від 25.05.2016 року, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закон України "Про оренду землі", необхідна наявність таких фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендодавець письмово не повідомив про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.
Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Про належне виконання позивачем умов договору оренди свідчить те, що останнім вчиняються дії, направлені на використання спірної земельної ділянки, позивач продовжує сплачувати орендні платежі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та довідкою Паріївської сільської ради № 274 від 18.07.2016 року, якою сільська голова Притула Г.М. зазначає, що орендарем вчасно проводяться розрахунки згідно нормативно-грошової оцінки землі.
Судом також встановлено, що позивачем 25.05.2011 року подано до Іллінецької районної державної адміністрації клопотання вх. № 1543-02.13 про поновлення спірних договорів оренди землі.
Розпорядженням Іллінецької РДА № 203 від 01.06.2011 року позивачу надано дозвіл на проведення інвентаризації орендованих ним, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 21.04.2006 № 153, земельних ділянок історико-культурного призначення орієнтовною загальною площею 20.05 га із земель запасу Паріївської сільської ради, розташованих за межами с. Паріївка для поновлення договорів оренди.
На виконання згаданого розпорядження позивачем замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) історико-культурного призначення (ріллі) СФГ "Урожай" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Паріївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, інвентаризаційний № ДХІІ/ХХХІУ-2953 від 23.04.2013. (в матеріалах справи наявна копія технічної документації).
Однак через зміну повноважень щодо розпорядження зазначеною категорією земель, позивачем Технічну документацію із землеустрою подано на затвердження саме до Вінницької обласної державної адміністрації як Публічного правонаступника Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності зазначеної категорії земель, однак позивач отримав лист-відмову № 01.01- 55/3032 від 11.05.2016 тільки у червні 2016 року.
У подальшому позивач 03.06.2016 року звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із клопотанням № вх. 4993/12-07 від 03.06.2016 р. про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок.
У відповідь на зазначене клопотання позивачем отримано лист-відмову у поновленні № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 року.
Наразі, позивач після закінчення строку дії договору оренди продовжує користуватись спірною земельною ділянкою.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що про наявність порушеного права позивач дізнався у 2016 році, що підтверджується вищезазначеними обставинами.
Судом встановлено, що орендодавцем у місячний термін з моменту надходження листа-повідомлення позивача не було розглянуто запропоновані орендарем проекти додаткових угод до договорів оренди, заперечень чи пропозицій щодо зміни їх істотних умов або ж повідомлень про відмову у поновленні договорів у цілому на новий строк позивачу не направлялось.
В силу приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, судом першої інстанції досліджено юридичні факти, визначені у постанові Верховного Суду України № 3-312гс16 від 25.05.2016року, отже додержання вказаних умов позивачем є підставою для поновлення договорів відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Згідно зі статтею 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Згідно частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Відповідач, заперечуючи у задоволенні позову, посилався на використання позивачем зазначених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, що суперечить законодавству, оскільки спірні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення, також відповідач ззазначив, що зміна цільового призначення земельних ділянок історико-культурного призначення та надання їх у користування здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України. Крім того, позивач повинен був звернутись з клопотанням про продовження спірних договорів до орендодавця за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договорів оренди.
Проте, викладені відповідачем у відзиві доводи відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що питання щодо нецільового використання спірних земельних ділянок або використання земельних ділянок не за цільовим призначенням не є предметом розгляду справи, що розглядається.
Суд першої інстанції зазначив, що лист-відмова № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 року Вінницької обласної державної адміністрації про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок не є запереченням у поновленні спірних договорів оренди в розумінні положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим суд констатує відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.
Відтак, враховуючи, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договорів оренди, не повертав її орендодавцеві, належним чином сплачує орендну плату та протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні договорів оренди, суд дійшов висновку про те, що законні права позивача підлягають захисту.
Проте, позивачем заявлено вимогу про поновлення спірних договорів на сім років, в той час як строк дії спірних договорів складає п'ять років кожного відповідно.
Суд звертає увагу на те, що у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на травень 2011 року (момент виникнення права на поновлення спірних договорів) зазначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.
Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення спірних договорів на той самий строк, тобто на п'ять років, і на тих самих умовах, які були передбачені зазначеними договорами.
Щодо заявленої відповідачем вимоги про застосування строків позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Приписами ст. 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Положеннями ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 року, за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.
При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Отже, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки спірні договори припинили свою дію ще 18.05.2011 р. та 20.05.2011 р., а позивач звернувся до суду 29.07.2016 року, тобто з простроченням трирічного терміну, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Як встановлено судом, позивачем 25.05.2011 року подано до Іллінецької РДА клопотання вх. № 1543-02.13 про поновлення договорів оренди землі.
Розпорядженням Іллінецької РДА № 203 від 01.06.2011 позивачу надано дозвіл на проведення інвентаризації орендованих ним, відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 21.04.2006 № 153, земельних ділянок історико-культурного призначення орієнтовною загальною площею 20.05 га із земель запасу Паріївської сільської ради, розташованих за межами с. Паріївка для поновлення договорів оренди.
На виконання згаданого розпорядження позивачем замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) історико-культурного призначення (ріллі) СФГ "Урожай" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Паріївської сільської ради Іллінецького району Вінницької області інвентаризаційний № ДХІІ/ХХХІУ-2953 від 23.04.2013. (в матеріалах справи наявна копія технічної документації).
Однак через зміну повноважень щодо розпорядження зазначеною категорією земель, позивачем Технічну документацію із землеустрою подано на затвердження саме до Вінницької обласної державної адміністрації як Публічного правонаступника Іллінецької районної державної адміністрації в частині розпорядження землями державної форми власності зазначеної категорії земель, однак отримали лист-відмову № 01.01- 55/3032 від 11.05.2016 тільки у червні 2016 року.
У подальшому позивач 03.06.2016 року звернувся до Вінницької обласної державної адміністрації із клопотанням № вх. 4993/12-07 від 03.06.2016 р. про поновлення спірних договорів оренди земельних ділянок.
У відповідь на зазначене клопотання позивачем отримано лист-відмову у поновленні № 01.01-55/4420 від 08.07.2016 р.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що про наявність порушеного права позивач дізнався у 2016 році, що витікає із вищевказаних обставин, а отже суд дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності.
У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи, що позивач продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договорів оренди, не повертав її орендодавцеві, належним чином виконує обов'язки щодо сплати орендної плати та протягом одного місяця після закінчення строку дії договорів оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні договорів оренди від 18.05.2006 року, в кількості 3 шт. та від 20.05.2006 року, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновками першої інстанції, що позовні вимоги щодо поновлення спірних договорів на п'ять років, на тих самих умовах, що були передбачені вказаними договорами оренди, підлягають задоволенню.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду відхиляє доводи апеляційної скарги, як необгрунтовані.
Апелянт наголошує, що у своєму рішенні від 04.10.2016 року, суд коментуючи ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», дійшов висновку, що в даній ситуації слід застосовувати ч. 6 ст. 33 Закону (в редакції, яка діяла на момент закінчення строку договорів), відповідно до якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Одночасно суд наголошує, що позивач звертався 25.05.2011 року до Іллінецької райдержадміністрації щодо поновлення спірних договорів оренди ще до спливу строку договорів оренди. У відповідь орендодавець за наявності заперечень щодо поновлення договору оренди землі направив орендарю лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення та видав розпорядження.
Тому виходячи з вищевикладеного, на думку апелянта, у даному випадку слід застосовувати ч. 2 та ч. 5 ст. 33 Закону, відповідно до якої орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, а саме: клопотання СФГ «Урожай» щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок (аркуш справи 79) та розпорядження Іллінецької районної державної адміністрації від 01.06.2011р. про надання СФГ «Урожай» дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок історико-культурного призначення (рілля) із земель запасу Паріївської сільської ради, розташованих за межами с.Паріївка (аркуш справи 80), встановила, що вищезазначене розпорядження не можна вважати відмовою від пролонгації договорів оренди земельних ділянок, оскільки цим документом запропоновано позивачу замовити землевпорядній організації, що має ліцензію на проведення робіт із землеустрою, інвентаризацію зазначених земельних ділянок та подати матеріали інвентаризації на розгляд районній державній адміністрації для прийняття рішення про поновлення договору оренди. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність відмови Іллінецької районної державної адміністрації на пролонгацію договорів оренди земельних ділянок.
Крім того, апелянт порушує питання щодо застосування строку позовної давності та використання земель історико-культурного призначення не за цільовим призначенням, що є підставою відмови адміністрації від пролонгації дії договорів.
Вищезазначені питання розглядалися судом першої інстанції та їм надана належна юридична оцінка, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Судом досліджується право позивача на пролонгацію договорів оренди земельних ділянок, а не нікчемність вищезазначених договорів з підстав неправомірності їх укладання. Це питання може бути предметом розгляду іншої судової справи.
За таких обставин справи, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, фактичні обставини справи судом першої інстанції встановлені повно та об'єктивно, доказам по справі надана належна юридична оцінка, відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення Господарського суду міста Києва немає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.-
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Вінницької обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2016р. у справі № 902/635/16 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 04.10.2016р. у справі № 902/635/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 902/635/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Б.В. Отрюх
Ю.Б. Михальська