79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.01.17 Справа № 909/1011/16
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бонк Т.Б.,
суддів Бойко С.М.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області, від 05.01.2017 року № 67/02-08/05
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2016 року (головуючий суддя С.Кобецька)
у справі № 909/1011/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком",
бульвар Тараса Шевченка, б.18, м. Київ, 01601;
в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком",
вул. Академіка Сахарова, 32,м. Івано-Франківськ,76014;
до відповідача: Управління соціального захисту населення Снятинської районної
держадміністрації Івано-Франківської області,
вул. Шевченка,4,м. Снятин,Івано-Франківська область,78300;
про: стягнення 36 044,34грн.
16.01.2017 року до Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області, від 05.01.2017 року № 67/02-08/05 на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2016 року. Скаржник просить скасувати прийняте рішення повністю, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
06.11.1991 року Постановою Верховної ради України введено в дію Господарський процесуальний кодекс України.
Згідно ст. 4 ГПК України Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вбачається з позовної заяви, при поданні позовної заяви до господарського суду позивач керувався, в тому числі, нормами господарського процесуального права, а спір розглядався за правилами господарського судочинства.
Проте, позивач просить відстрочити та розстрочити судовий збір на підставі статті 88 КАС України, поновити пропущений строк у справі на підставі ст.ст. 73, 279, 295 ЦПК України, та розглянути справу на підставі ст. 187 КАС України, в той час як нормами ГПК України належно врегульовано відповідні відносини та питання (як поновлення строку, відстрочки або розстрочки судового збору, форма та зміст апеляційної скарги тощо).
Відповідно до ч.3 ст.94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Згідно ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України «Про судовий збір», нова редакція якого набрала чинності 01.09.2015 року.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позову.
Проте скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, натомість скаржник просить відстрочити та розстрочити сплату судового збору у розмірі 1378,0 грн., що є неповним розміром судового збору за подання апеляційної скарги до апеляційного суду згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Отже , відстрочка та розстрочка є різними процесуальними діями.
Відповідно до роз'яснень, викладених у абз. 2 п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” № 7 від 21.02.2013 р., єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України “Про судовий збір”, є врахування ним майнового стану сторін.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд, розглядаючи клопотання заявника щодо сплати судового збору, повинен оцінити фінансову спроможність заявника сплатити суми судового збору в повній або частковій мірі; наявність дій, які реально спрямовані на сплату судового збору; наявність розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Проте, скаржник подав клопотання про відстрочку та розстрочку сплати судового збору без наведення доказів для такого, зокрема, доказів скрутного майнового стану.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (постанова Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 № 7).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд, розглядаючи клопотання заявника щодо сплати судового збору, повинен оцінити фінансову спроможність заявника сплатити суми судового збору в повній або частковій мірі; наявність дій, які реально спрямовані на сплату судового збору.
Крім того, скаржник не зазначає терміну (строку) розстрочення та відстрочення сплати судового збору, а також частин суми, на які слід розстрочити сплату судового збору.
У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України та Законом України “Про судовий збір” і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання скаржником наведених вимог процесуального законодавства має правовим наслідком повернення апеляційної скарги заявнику.
Аналогічні висновки викладені в постановах Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року в справі № 908/3868/15 та від 14 грудня 2016 року в справі №922/3222/16, від 15 листопада 2016 року в справі № 921/1077/15-г/7.
Враховуючи відсутність будь яких належних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища скаржника, належного обґрунтування клопотання про відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, посилання скаржником на норми іншого процесуального законодавства, відмінного від ГПК України, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору.
Відтак, зважаючи на наведене, в даному випадку скаржником не оплачено судовий збір у встановленому законом порядку за подання апеляційної скарги при оскарженні рішення суду першої інстанції
Згідно п.3 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору.
Відповідно до ст. 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.
Проте, у матеріалах поданої апеляційної скарги відсутні докази надсилання копії апеляційної скарги з документами іншій стороні у справі.
Скаржником долучено копію апеляційної скарги до матеріалів поданої апеляційної скарги, проте згідно норм ГПК України господарський суд не надсилає копії апеляційної скарги сторонам у справі. Натомість, господарському суду подаються докази надіслання копії апеляційної скарги (позовної заяви) заявником.
Згідно п.2 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні.
Відтак, у даному випадку апеляційна скарга підлягає поверненню і на підставі п.2 ч.1 ст. 97 ГПК України.
У зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги та долучених клопотань до неї нормам ГПК України по формі, що стало підставою для відмови у задоволенні таких клопотань, та повернення матеріалів апеляційної скарги, апеляційний суд не розглядає клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга з додатками підлягає поверненню скаржнику.
Згідно ч.4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у п.п.2, 3 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга може бути подана повторно.
Керуючись ст.ст. 86, 97 ГПК України, Законом України “Про судовий збір”, апеляційний суд, -
апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області, від 05.01.2017 року № 67/02-08/05 - повернути скаржнику.
Після усунення вказаних обставин апеляційна скарга може бути подана повторно.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий-суддя: Бонк Т. Б.
Судді: Бойко С.М.
ОСОБА_1