18.01.2017 року Справа № 34/5005/15644/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.
Представники сторін:
скаржник: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 від 03.03.2009 р.;
від скаржника: ОСОБА_2, довіреність №1093 від 13.06.2016 р.;
від ОСОБА_3: ОСОБА_4, довіреність №б/н від 10.01.2017 р.;
ОСОБА_5: паспорт серії НОМЕР_2, від 01.11.2001р.;
інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011
за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (скорочене офіційне найменування - ПАТ "ВіЕйБі Банк), м. Київ
до боржника Приватного підприємства "РИК", 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Воєнна, буд.51
про визнання банкрутом,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у даній справі (суддя Примак С.А.) застосовано наслідки нікчемного правочину - договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідченого 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3938:
1) витребувано від ОСОБА_10 і передано Приватному підприємству «РИК» нежитлове приміщення у будівлі складу літ.А1-1, у підвалі прим. №V поз.1-5, загальною площею 225,9 кв.м, на І-му поверсі прим. №V поз.6 загальною площею 10,5 кв.м, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
2) скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на нежитлове приміщення у будівлі складу літ.А1-1, у підвалі прим. №V поз.1-5, загальною площею 225,9 кв.м, на І-му поверсі прим. №V поз.6 загальною площею 10,5 кв.м, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, здійснену КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» 23 січня 2008 року.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.11.16 р. про застосування строку позовної давності до вимог позовної заяви ліквідатора ПП "РИК" про застосування наслідків нікчемного правочину.
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована тим, що, 03.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Київ в особі Дніпропетровської філії відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Дніпропетровськ та приватним підприємством «РИК» був укладений Кредитний договір № 70/К-гр (кредитна лінія).
Згідно Кредитного договору № 70/К-гр від 03.11.2005 року, позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 2 300 000,00 (два мільйони триста тисяч) грн.
Згідно п.1.1.2 Договору кредиту термін користування кредитом встановлювався до 16-00 години 02.10.2007 року.
Банк зобов'язання по наданню Кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими документами, а саме: платіжне доручення № 1 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 2 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 3 від 10.11.2005 року, меморіальний ордер № 5200 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 4 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 5 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 6 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 8 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 9 від 14.11.2005 року, платіжне доручення № 10 від 18.11.2005 року, платіжне доручення № 11 від 18.11.2005 року.
08 листопада 2005 року між ПП «РИК» та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передано в тому числі приміщення, що були предметом договору купівлі-продажу від 10.09.07 р.
Вказане приміщення було відчужено без згоди іпотекодержателя шляхом вчинення злочину у вигляді службового підроблення, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2012 року у кримінальній справі №1-108/2011 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України встановлені наступні факти: 1) рішення ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_4» про дозвіл на продаж ПП «РИК» майна, що є предметом іпотеки, не приймалось; 2) грошові кошти за продане майно до продавця та/або іпотекодержателя не надходили.
Вказана постанова набрала законної сили 18.04.12 р., що підтверджується листом Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №1-108/11/5175/2016 від 24.05.16 р. Вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. Отже, преюдиційно встановлено факт вчинення ОСОБА_11 як посадовою особою заявника, з якою трудові відносини наразі припинені, злочину у галузі своєї службової діяльності, він підробив і надав нотаріусу підроблене рішення Дніпропетровської філії «ВАТ»ВАБанк» про нібито згоду його на відчудження іпотечного майна, на підставі чого було вчиненого його продаж, у тому числі і за цим нікчемним договором.
Нормами ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. реєстровий №3938 є нікчемним, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном ПП «РИК» та майновими правами (правом іпотеки) ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України про застосування наслідків нікчемного правочин строк позовної давності розпочав свій відлік з дати виконання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу від 10.09.2007 року, реєстровий номер 3938, » складеного між ПП "РИК" та мною, а саме з вересня 2007 року та остаточно сплинув у січні 2015 р.
До 15.01.2012 року строк позовної давності за ч. 4 ст. 258 Цивільного кодексу України про визнання наслідків нікчемного правочину складав десять років, однак, з 15.01.2012 року ч. 4 ст. цивільного кодексу України виключено згідно Закону України № 4176-VI від 20.12.2011 року внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", що набрав чинності саме з 15.01.2012 року.
Згідно п. 5 розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 4176-УІ від 20.12.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має звернутися до суду з позовом про:
1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;
2) застосування наслідків нікчемного правочину;
3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України (435-15), що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання чинності ним Законом.
Також вказує, що позовна заява про застосування наслідків нікчемного правочину до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу від 10.09.2007 року, реєстровий номер 3938, укладеного між ПП "РИК" та ОСОБА_1, могла бути подана ліквідатором ПП "РИК" до 15 січня 2015 року, тобто протягом трьох років після набрання чинності Законом України № 4176-УІ від 20.12.2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", яким виключено десятирічний строк позовної давності на заявлення вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.
Проте, позовну заяву про застосування наслідків нікчемного правочину до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу від 10.09.2007 року, реєстровий номер 3938, укладеного між ПП "РИК" та скаржником, ліквідатором подано в березні 2016 року.
Таким чином скаржник вважає, що ліквідатором ПП "РИК" пропущено строк позовної давності на заявлення позовних вимог про застосування наслідків нікчемного правочину до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу від 10.09.2007 року, реєстровий номер 3938. укладеного між ПП "РИК" та скаржником. Тобто позовна заява ліквідатора не підлягає задоволенню, оскільки на її подання сплинув строк позовної давності.
18.01.17р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а увалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011 залишити без змін з наступних підстав.
Так, колегією суддів встановлено, що10 вересня 2007 року між ПП "РИК" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3938.
Згідно п.1.2 зазначеного договору ПП "РИК" передало у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення у будівлі складу літ.А1-1, у підвалі прим. №V поз.1-5, загальною площею 225,9 кв.м, на І-му поверсі прим. №V поз.6 загальною площею 10,5 кв.м, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена 23 січня 2008 року.
03.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Київ в особі Дніпропетровської філії відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Дніпропетровськ та приватним підприємством „РИК" був укладений Кредитний договір № 70/К-гр (кредитна лінія).
Згідно Кредитного договору № 70/К-гр від 03.11.2005 року, позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 2 300 000,00 (два мільйони триста тисяч) грн.
Згідно п.1.1.2 Договору кредиту термін користування кредитом встановлювався до 16-00 години 02.10.2007 року.
Банк зобов'язання по наданню Кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими документами, а саме: платіжне доручення № 1 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 2 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 3 від 10.11.2005 року, меморіальний ордер № 5200 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 4 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 5 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 6 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 8 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 9 від 14.11.2005 року, платіжне доручення № 10 від 18.11.2005 року, платіжне доручення № 11 від 18.11.2005 року.
08 листопада 2005 року між ПП «РИК» та ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передано в тому числі приміщення, що були предметом договору купівлі-продажу від 10.09.07 р.
Вказане приміщення було відчужено без згоди іпотекодержателя шляхом вчинення злочину у вигляді службового підроблення, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2012 року у кримінальній справі №1-108/2011 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України встановлені наступні факти: 1) рішення ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про дозвіл на продаж ПП «РИК» майна, що є предметом іпотеки, не приймалось; 2) грошові кошти за продане майно до продавця та/або іпотекодержателя не надходили.
Вказана постанова набрала законної сили 18.04.12 р., що підтверджується листом Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №1-108/11/5175/2016 від 24.05.16 р.
Вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. Отже, преюдиційно встановлено факт вчинення ОСОБА_11 як посадовою особою заявника, з якою трудові відносини наразі припинені, злочину у галузі своєї службової діяльності, він підробив і надав нотаріусу підроблене рішення Дніпропетровської філії "ВАТ"ВАБанк" про нібито згоду його на відчудження іпотечного майна, на підставі чого було вчиненого його продаж, у тому числі і за цим нікчемним договором.
Нормами ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Скаржник посилається на факт розрахунку ним за укладеним договором. Але колегія суддів вважає, що цей факт не підтверджено належним чином. Так, як вбачається з умов п. 2.1 договору від 10.09.2007 року (т.3 а.с.116) продаж нежитлового приміщення вчиняється за 330 977грн., в тому числі 25 000 грн.. зараховуються Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця. Протягом 2(двох) банківських днів, а залишкова сума буде перерахована Покупцем на вищезазначений розрахунковий рахунок Продавця в строк до 10 вересня 2009 року. Доказом повної сплати Покупцем суми договору буде лист Продавця на адресу нотаріуса з відповідною відміткою про це в договорі.
У такому розумінні доказів проведення належного розрахунку між сторонами скаржником не надано.
Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. реєстровий №3938 є нікчемним, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном ПП «РИК» та майновими правами (правом іпотеки) ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому вони не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст складений 19.01.2017 року
Головуючий Л.М. Білецька
Суддя Л.А. Коваль
Суддя Ю.Б. Парусніков