18.01.2017 року Справа № 34/5005/15644/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.,
при секретарі судового засідання:
Представники сторін:
скаржник: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 від 23.11.1998 р.;
від ОСОБА_2: ОСОБА_3, довіреність №б/н від 10.01.2017 р.;
ОСОБА_4: паспорт , серії НОМЕР_2 від 01.11.2001 р.;
інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином
Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011
за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (скорочене офіційне найменування - ПАТ "ВіЕйБі Банк), м. Київ
до боржника Приватного підприємства "РИК", 49081, м. Дніпропетровськ, вул. Воєнна, буд.51
про визнання банкрутом,-
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у даній справі (суддя Примак С.А.) застосовано наслідки нікчемного правочину - договору купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідченого 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3931:
1) витребувано від ОСОБА_1 і передано Приватному підприємству "РИК" приміщення №36 поз.1 у будівлі складу в прибудові літ.А3-2 на ІІ-му поверсі, загальною площею 94,5 кв.м, сходи літ.а5, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_1;
2) скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на приміщення №36 поз.1 у будівлі складу в прибудові літ.А3-2 на ІІ-му поверсі, загальною площею 94,5 кв.м, сходи літ.а5, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, здійснену КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" 16 квітня 2008 року.
Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована тим, що 03.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Київ в особі Дніпропетровської філії Відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Дніпропетровськ та Приватним підприємством „РИК" був укладений Кредитний договір № 70/К-гр (кредитна лінія).
Згідно Кредитного договору № 70/К-гр від 03.11.2005 року позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 2 300 000,00 (два мільйони триста тисяч) грн.
Згідно п.1.1.2 Договору кредиту термін користування кредитом встановлювався до 16-00 години 02.10.2007 року.
Банк зобов'язання по наданню Кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими документами, а саме: платіжне доручення № 1 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 2 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 3 від 10.11.2005 року, меморіальний ордер № 5200 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 4 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 5 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 6 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 8 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 9 від 14.11.2005 року, платіжне доручення № 10 від 18.11.2005 року, платіжне доручення № 11 від 18.11.2005 року.
08.11.2005 року між ПП "РИК" та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передано в тому числі нежитлове приміщення №36 поз.1 у будівлі складу в прибудові літ.А3-2 на ІІ-му поверсі, загальною площею 94,5 кв.м, сходи літ.а5, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
10.09.2007 року між ПП "РИК" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3931.
Згідно п.1.2 зазначеного договору ПП "РИК" передало у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення №36 поз.1 у будівлі складу в прибудові літ.А3-2 на ІІ-му поверсі, загальною площею 94,5 кв.м, сходи літ.а5, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена 16 квітня 2008 року.
Вказане приміщення було відчужено без згоди іпотекодержателя шляхом вчинення злочину у вигляді службового підроблення, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.12р. у кримінальній справі №1-108/2011. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України. Даною постановою встановлені наступні факти: 1) рішення ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про дозвіл на продаж ПП "РИК" майна, що є предметом іпотеки, не приймалось; 2) грошові кошти за продане майно до продавця та/або іпотекодержателя не надходили.
Вказана постанова набрала законної сили 18.04.12р., що підтверджується відповіддю Кіровського районного суду м.Дніпропетровська №1-108/11/5175/2016 від 24.05.16р.
Нормами ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Враховуючи викладене, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений 10.09.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3931 є нікчемним, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном ПП "РИК" та майновими правами (правом іпотеки) ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те,що він з 2005 року є клієнтом Дніпропетровської філії ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в якому в 2007 році за офіційною об'явою продавались складські приміщення за адресою: АДРЕСА_3.
Заява скаржника на придбання складського приміщення № 36 була розглянута на кредитному комітеті банка та дана згода на придбання приміщення №36, за умови сплати на рахунок банка вартості складу - 30 000,00 грн. та 10 120, 00 грн. на проведення експертної оцінки та на інші витрати по оформленню правочинних документів, а в подальшому укладення договору купівлі - продажу.
14.05.07р. в приміщенні банку скаржник надав начальнику служби безпеки банка ОСОБА_4 40 120, 00 грн. за оплату вартості складського приміщення, оскільки служба безпеки банка була розпорядником по продажу складських приміщень . В той же день, в присутності директора Приватного підприємства "РИК" ОСОБА_9, начальника каси ОСОБА_10, начальника служби безпеки ОСОБА_4 скаржник сплатив на рахунок банка вищевказану суму, яка пішла на погашення кредитної заборгованості Приватного підприємства "РИК"за кредитним Договором № 70\К-ГР від 03.11.05р.
У зв'язку з виплатою вартості складського приміщення між скаржником та директором Приватного підприємства "РИК" ОСОБА_9 був укладений договір купівлі - продажу складського приміщення АДРЕСА_4 від 10.09.07р. та посвідчений приватним нотаріусом Румянцевою І.О., реєстровий №3931. Ці дії проводились з відома керівництва банка, юридичного відділу та служби безпеки банку.
16.04.08р. скаржником була оформлена Державна реєстрація права власності на складське приміщення.
За таких обставин скаржник вважає себе добросовісним покупцем складського приміщення № 36, а посилання суду на те, що грошові кошти за продане майно (складське приміщення № 36) до продавця або до іпотекодержателя не доходили скаржник вважає безпідставними, оскільки маються вищевказані банківські платежі про сплату за складське приміщення № 36 - 40 120, 00 грн. на рахунок іпотекодержателя співробітником банку.
Що стосується кримінальної справи №1-108/2011. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, то скаржник не був фігурантом даної кримінальної справи.
В судовому засіданні 18.01.17р. присутні представники учасників апеляційного провадження надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх доводів і заперечень з посиланням на норми законодавства.
18.01.17р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а увалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 180 Господарського кодексу України та ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх істотних умов.
Істотними умовами є умови, визначені за законом, чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Так, відповідно до пп. 1-3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Виходячи з положень ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Такі докази позивачем суду не надані.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом статті 228 ЦК України правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.
Визнання недійсним такого правочину судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність такого правочину характеризує правочин так, що він спрямований на порушення конституційних прав і свобод, публічного порядку, знищення чи пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави , Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Так, колегією суддів встановлено, що10 вересня 2007 року між ПП "РИК" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3931.
Згідно п.1.2 зазначеного договору ПП "РИК" передало у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення №36 поз.1 у будівлі складу в прибудові літ.А3-2 на ІІ-му поверсі, загальною площею 94,5 кв.м, сходи літ.а5, у загальному користуванні мостіння І, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.
Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 здійснена 16 квітня 2008 року.
03.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Київ в особі Дніпропетровської філії відкритого акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк м. Дніпропетровськ та Приватним підприємством „РИК" був укладений Кредитний договір № 70/К-гр (кредитна лінія).
Згідно Кредитного договору № 70/К-гр від 03.11.2005 року позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді поновлювальної кредитної лінії в сумі 2 300 000,00 (два мільйони триста тисяч) грн.
Згідно п.1.1.2 Договору кредиту термін користування кредитом встановлювався до 16-00 години 02.10.2007 року.
Банк зобов'язання по наданню Кредиту виконав в повному обсязі, що підтверджується наданими документами, а саме: платіжне доручення № 1 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 2 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 3 від 10.11.2005 року, меморіальний ордер № 5200 від 10.11.2005 року, платіжне доручення № 4 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 5 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 6 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 8 від 11.11.2005 року, платіжне доручення № 9 від 14.11.2005 року, платіжне доручення № 10 від 18.11.2005 року, платіжне доручення № 11 від 18.11.2005 року.
08 листопада 2005 року між ПП "РИК" та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку передано в тому числі приміщення, що були предметом договору купівлі-продажу від 10.09.07р.
Вказане приміщення було відчужено без згоди іпотекодержателя шляхом вчинення злочину у вигляді службового підроблення, що підтверджується постановою Кіровського районного суду м .Дніпропетровська від 09 квітня 2012 року у кримінальній справі №1-108/2011.
Так, постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 квітня 2012 року у кримінальній справі №1-108/2011 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України встановлені наступні факти: 1) рішення ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про дозвіл на продаж ПП "РИК" майна, що є предметом іпотеки, не приймалось; 2) грошові кошти за продане майно до продавця та/або іпотекодержателя не надходили.
Вказана постанова набрала законної сили 18.04.12 р., що підтверджується відповіддю Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №1-108/11/5175/2016 від 24.05.16р.
Вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою. Отже, преюдиційно встановлено факт вчинення ОСОБА_11 як посадовою особою заявника, з якою трудові відносини наразі припинені, злочину у галузі своєї службової діяльності, він підробив і надав нотаріусу підроблене рішення Дніпропетровської філії "ВАТ"ВАБанк" про нібито згоду його на відчудження іпотечного майна, на підставі чого було вчиненого його продаж, у тому числі і за цим нікчемним договором.
Наразі скаржник посилається на наявність рішення кредитного комітету на продаж та на наявність оголошення банку про продаж майна. Але ці докази не залучені ним у матеріали справи. Між тим, рішення кредитного комітету мало би містити погодження умов продажу іпотечного майна та механізму погашення кредиту (порядок перерахування кредитних коштів).
Скаржник посилається на факт розрахунку ним за укладеним договором. Але колегія суддів вважає, що цей факт не підтверджено належним чином. Так, у матеріали справи надано квитанцію від 14 травня 2007 року, з якої вбачається, що 40 120 грн. перераховано ОСОБА_12 на погашення кредиту по тілу (т.4 а.с.224). Наразі, договір укладено тільки у вересні 2007 року, і умови його розрахунку не передбачали передоплати. Як вбачається з умов п. 2.1 договору 10.09.2007 року (т.3 а.с.105) продаж нежитлового приміщення вчиняється за 31 100 грн., в тому числі 5 183 грн., з яких 5000 грн. зараховуються Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця Протягом 2 (двох) банківських днів, а залишкова сума буде перерахована Покупцем на вищезазначений розрахунковий рахунок Продавця в строк до 10 вересня 2007 року. Доказом повної сплати Покупцем суми договору буде лист Продавця на адресу нотаріуса з відповідною відміткою про це в договорі. У такому розумінні належного розрахунку між сторонами скаржником доказів проведення не надано.
Нормами ч. 3 ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з розстрочкою платежу, посвідчений 10 вересня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О., реєстровий №3931 є нікчемним, оскільки він спрямований на незаконне заволодіння майном ПП "РИК" та майновими правами (правом іпотеки) ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".
Що стосується доводів про пропуск строку позовної давності колегія суддів вважає, що строк на заявлення таких вимог позивачем не пропущений. Так, предметом позову позивача до відповідача є вимога про застосування наслідків нікчемного правочину. На час укладення правочину між сторонами для такого роду вимог була встановлена спеціальна позовна давність терміном у десять років. Отже, з моменту виконання нікчемного правочину строк позовної давності спливав у 2017 році. У часі перебігу позовної давності 4 листопада 2011 року у справі введено мораторій, що у відповідності до п.2 ч.1 ст. 263 ЦК України є підставою для зупинення перебігу позовної давності.
Надалі 15.01.2012 року ч. 4 ст. 258 ЦК України втратила чинність, але на час запровадження мораторію термін цієї позовної давності не сплинув, потім його перебіг зупинився, відтак і не пропущений.
Положення щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача не мають бути застосовані оскільки, відчуження майна відбулося шляхом вчинення злочину (ст. 388 ЦК України ), тобто з порушенням публічного порядку його відчуження.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2016 року у справі №34/5005/15644/2011 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст складений 19.01.2017 року
Головуючий Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя Л.А. Коваль