Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" січня 2017 р.Справа № 922/1988/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Денисюк Т.С.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки
про стягнення коштів в розмірі 215 986 969,02 грн.
за участю :
Представник позивача - ОСОБА_1 довіреність №14-88 від 18.04.2014 року;
Представник відповідача - ОСОБА_2 довіреність №24 від 30.12.2011 року;
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 102 588 503,36 грн., штраф в розмірі 45 804 866,32 грн., 3% річних в розмірі 6 470 597,38 грн. та 61 123 001,96 грн. - збитки від інфляції за неналежне виконання ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 85/15-ПР від 19.12.2014 року, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.08.2016 року (суддя Лавренюк Т.А.) провадження у справі № 922/1988/16 було припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 922/1988/16 було скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2016 року для розгляду даної справи призначено суддю Денисюк Т.С..
Разом з тим, 06 жовтня 2016 року, на виконання приписів ст. 109 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи № 922/1988/16 були надіслані до Харківського апеляційного господарського суду для подальшого вирішення питання у встановленому законом порядку.
Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2016 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" було залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2016 року у справі № 922/1988/16 - без змін.
У зв"язку із поверненням матеріалів справи № 922/1988/16 до Господарського суду Харківської області, ухвалою суду від 13.12.2016 року справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 січня 2017 року.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 17 січня 2017 року, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, який було надано до суду 16.01.2017 року (вх. № 1144), зазначив, що позивачем безпідставно та всупереч приписам абз. 24 ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" нараховано 102 588 503,36 грн. пені та 45 804 866,32 грн. штрафу в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року у справі №Б-23/75-02.
Крім того, відповідач, посилаючись на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIIІ, вказує на те, що заборгованість за природний газ спожитий згідно Договору купівлі-продажу природного газу № 85/15-ПР від 19.12.2014 року, було сплачено до 30.11.2016 року, тобто до набрання чинності цим законом, отже інфляційні та проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. Таким чином, провадження у справі № 922/1988/16 в частині позовних вимог про стягнення 6 470 597,38 грн. процентів річних, 61 123 001,96 грн. інфляційних втрат підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
19 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК "Нафтогаз України", Продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 85/15-ПР (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов"язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем. (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору позивач зобов'язався передавати відповідачу газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі відповідача. Право власності на газ переходить від позивача до відповідача в пунктах приймання-передачі.
Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3. Договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язався надати позивачу підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4. Договору).
Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 договору Продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу, а понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до розділу 11 Договору, цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості.
Додатковими угодами до Договору купівлі - продажу природного газу було викладено п. 5.2 Договору щодо ціни газу у нових редакціях.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач протягом січня - лютого, вересня - грудня 2015 року поставив відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 874 404 258,52 грн.. Факт поставки газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень (арк. с. 32-37), що також не заперечується відповідачем.
Однак, як стверджується позивачем, оплату за прийнятий газ Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" здійснювало несвоєчасно, чим порушило умови Договору купівлі-продажу природного газу № 85/15-ПР від 19.12.2014 року.
Однак, як стверджується позивачем, оплату за прийнятий газ Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" здійснювало з порушенням п. 6.1. Договору, внаслідок чого ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" нараховано відповідачу пеню в розмірі в розмірі 102 588 503,36 грн., штраф в розмірі 45 804 866,32 грн., 3% річних в розмірі 6 470 597,38 грн. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 61 123 001,96 грн..
Обставини щодо стягнення зазначеної заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Разом з тим, посилання відповідача на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року №1730-VIIІ є безпідставними та відхиляються судом з огляду на наступне.
Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 р. №1730-УІІІ визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Також, відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення та користування реєстром підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії".
Як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови, метою його прийняття є забезпечення реалізації положень Закону, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення. А саме, визначення процедури формування та ведення Реєстру, внесення відомостей до нього.
Прийняття проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення та користування реєстром підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії" створить умови для практичної реалізації норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", зокрема дозволить забезпечити визначення процедури формування та ведення Реєстру, внесення відомостей до нього, а також накопичення, обліку та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Однак, станом на момент розгляду справи відсутнє рішення керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженої ним посадової особи про включення або про відмову у включенні Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, про що свідчить також відсутність на даний час механізму формування реєстру підприємств.
Таким чином, суд зазначає, що на на відповідача не розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних суд приходить до висновку, що період нарахування визначено вірно та згідно діючого законодавства, нарахування 3% річних не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому суд задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення на його користь 6 470 597,38 грн. річних в повному обсязі.
Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Крім того, відповідно до листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р., п. 7 "Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін", затверджених наказом Державної статистики України від 01.07.2013 року № 190, в розрахунках, у публікаціях та офіційних повідомленнях дані щодо індексів споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми.
В розрахунку сум, на які збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за зобов'язаннями позивач застосовує індекси інфляції за вказані періоди без дотримання вказаних правил. При цьому, суд констатує, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, з урахуванням чого суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 61 123 001,96 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача неустойки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 року за заявою ВАТ "АТП-16351" порушено провадження у справі №23/75-02 про банкрутство ДП "Харківська ТЕЦ-5" (ухвалою суду від 12.01.2011 року у даній справі змінено найменування боржника на ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справі №Б-23/75-02 на момент розгляду господарським судом Харківської області справи №922/1988/16 триває.
В силу п.1-1 ч.1 Розділу Х "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки справу про банкрутство відносно відповідача було порушено 16.12.2002 року, то до правовідносин сторін застосовуються положення Закону України від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції 1999 року (далі за текстом Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Судом встановлено, що позивач є поточним кредитором, оскільки відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
Виходячи зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 12.03.2013 року у справі № 3-71гс12 та у постанові від 01.10.2013 року у справі № 3-27гс13.
Таким чином, оскільки відносно ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у справі було порушено провадження у справі про банкрутство, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не має право на стягнення пені та штрафу, нарахованих під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 102 588 503,36 грн. та штрафу в розмірі 45 804 866,32 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6 470 597,38 грн. та інфляційних втрат в розмірі 61 123 001,96 грн.. В свою чергу, в частині позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо стягнення пені в розмірі 102 588 503,36 грн. та штрафу в розмірі 45 804 866,32 грн. слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір в розмірі 206 700,00 грн. покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (місцезнаходження: 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 61 123 001,96 гривень, 3% річних в розмірі 6 470 597,38 гривень, а також суму судового збору в розмірі 206 700,00 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 102 588 503,36 гривень та штрафу в розмірі 45 804 866,32 гривень - відмовити.
Повне рішення складено 19.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_3
справа № 922/1988/16