Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" січня 2017 р.Справа № 922/4216/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків
до Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі
про стягнення 50668,59 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність №743 від 12.12.2016р.;
відповідача - ОСОБА_2 довіреність вих.№04-26/201 від 11.01.2017р.;
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Лозівської міської ради 47697,85 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, інфляційні у розмірі 2194,10 грн., 3% річних у розмірі 776,64 грн. Свої вимоги щодо стягнення заборгованості, позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про розрахунки з підприємствами - надавачами послуг за надані пільги та субсидії окремим категоріям громадян від 29.01.2015 року №18-25/16 /30-08/15 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, наданих позивачем, в зв'язку з чим, окрім суми основного боргу нараховано інфляційні та три проценти річних, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 509, 525-527, ст. 617 ЦК України, ст. 102 Бюджетного кодексу України, Постанову Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (із змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2015 р. №64), Постанову Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (з послідуючими змінами і доповненнями).
Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Також, представник позивача надала до суду 20.12.2016р. додаткові пояснення за вх.№43502, які долучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підcтав викладених у запереченнях на позовну заяву (вх. №43902 від 22.12.2016 р.) та просить суд відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що прострочення розрахунків за надані послуги пільговим категоріям населення відбулося за відсутності вини відповідача. Так, механізм фінансування вищезазначених видатків визначений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відповідач зазначив, що у Державному бюджету на 2016 рік не передбачено кошти на інші пільги, в тому числі і на оплату послуг зв'язку, а отже сплата заборгованості за 2015 рік можлива лише при формуванні Державного бюджету на 2017 рік.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд встановив наступне.
29.01.2015р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування витрат на надання підприємством зв'язку пільг населенню від за №18-25/16/30-08/15 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати послуги громадянам, які мають право на відповідні пільги та субсидії і у визнаний термін подає платнику розрахунки щодо вартості цих послуг, а відповідач відшкодовує витрати на надання пільг та субсидій за рахунок затверджених у районному бюджеті на зазначені цілі.
У період з жовтня 2015 року по січень 2016 року (включно) позивачем були надані послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Дергачі та Дергачівського району Харківської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства".
Відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов'язаний був до кінця місяця, наступного за звітним, узгоджувати та підписувати акти здачі - приймання наданих послуг, здійснювати перерахування коштів на відшкодування витрат за надані послуги на підставі форми "2-пільга" та акту здачі-приймання наданих послуг.
Відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного відшкодування отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на момент звернення із даним позовом до суду за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року нього виникла заборгованість перед позивачем за послуги зв'язку, надані на пільгових умовах, в сумі 47697,85 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), відповідно до п. 3 якого, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Враховуючи правовідносини, що склались між сторонами, відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені позивачем внаслідок надання населенню м. Дергачі та Дергачівської області послуг зв'язку на пільгових умовах в порядку п. 3.2 укладеного між сторонами договору.
Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
При цьому, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем та не може бути підставою для звільнення відповідальності за порушення такого зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 47697,85 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 на суму боргу було здійснено нарахування інфляційних у розмірі 2194,10 грн., 3% річних у розмірі 776,64 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, дослідивши представлений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи встановлення факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором №18-25/16/30-08/15 від 29.01.2015р., дійшов висновку про правомірність здійснених нарахувань, а тому, відповідно, вимоги позивача в цій частині визнані обґрунтованими та заявленими правомірно, у зв'язку з чим суд задовольняє позов в цій частині в повному обсязі.
При цьому, приймаючи таке рішення, судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яким у рішенні по справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, визначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №3-28гс12.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (62301, Харківська область, м. Дергачі, вул. Залізнична, 31, р/р 35210041004391, МФО 820172, код 03196437) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, розрахунковий рахунок №26005010194901 в ПАБ "АЛЬФА-Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766; отримувач: ПАТ "Укртелеком") 47697,85 грн. залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, інфляційні у розмірі 2194,10 грн., 3% річних у розмірі 776,64 грн. та 1378,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_3