Єдиний унікальний № 500/6760/16-к
Провадження № 1-кп/500/131/17
про призначення судового розгляду
19 січня 2017 року
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 ,
захисники - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпіла - ОСОБА_9 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі обвинувальний акт у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160150002578 від 27 серпня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 29 серпня 2016 року обраний запобіжний захід тримання під вартою, який продовжено строком до 27 січня 2017 року
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 2, 9 КК України, який надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду 29 грудня 2016 року від заступника прокурора області ОСОБА_11 ,
Ухвалою від 03 січня 2017 року призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 за ст.ст. 152 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 2, 9 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 висловив думку про можливість призначення судового розгляду. Захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з посиланням на те, що обвинувальний акт складений з порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК щодо викладу формулювання обвинувачення, зазначення умислу, мотиву злочинів, при цьому захисник зазначив, що формулювання обвинувачення повністю дублює виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, хоча за змістом закону ці обставини є різними. Захисник ОСОБА_8 також послався на те, що в обвинувальному акті не зазначені відомості про розмір шкоди, завданої злочином та неповно та неточно зазначені відомості про обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого. Крім того, захисник ОСОБА_8 також послався на те, що Реєстр матеріалів досудового розслідування (далі - Реєстр) складений з порушенням вимог ст. 109 КПК, зокрема в Реєстрі не відображено внесення відомостей про кримінальне правопорушення щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , а лише за фактом події, в Реєстрі також не зазначений час проведення процесуальних дій, а лише дата, а також в Реєстрі в Розділі ІІІ «Заходи забезпечення кримінального провадження» внесені суперечливі відомості щодо ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2016 р. Так, в Реєстрі зазначено, що ця ухвала не скасована, хоча, згідно ухвали Апеляційного суду Одеської області від 29.12.2016 р. вказана ухвала скасована.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору та заперечували проти призначення судового розгляду.
Потерпіла ОСОБА_12 послалася на розсуд суду щодо можливості призначення судового розгляду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку про відмову в клопотанні захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору та про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта з таких підстав.
Так, суд вважає, що кримінальне провадження підсудне Ізмаїльському міськрайонному суду Одеської області. Підстав для закриття кримінального провадження або для його зупинення, не вбачається. Також не вбачається підстав для повернення обвинувального акта прокурору.
Так, з обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення дотримано. Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно. Також в обвинувальному акті зазначено, що цивільний позов не заявлено, що свідчить про відсутність відомостей у прокурора про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також про те, що самими злочинами така не була заподіяна, в обвинувальному акті також зазначені і форма вини, і мотиви, з якими, на думку сторони обвинувачення, діяв обвинувачений ОСОБА_6 , а також зазначені обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
Вказане повністю підтверджується розглядуваним обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 .
Суд не погоджується з твердженнями сторони захисту про те, що дублювання формулювання обвинувачення з викладом фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, є порушенням вимог закону, оскільки ані у п. 5 ч. 2 ст. 291, ані у іншій нормі КПК не міститься така заборона.
При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Що стосується обвинувального акта щодо ОСОБА_6 , то наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінальних правопорушень, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
З огляду на це конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже, і обвинувачення ОСОБА_6 не викликає сумнівів.
Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що зміст обвинувачення ОСОБА_6 є неконкретним, а тому належить визнати необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що обвинувальний акт складений з порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК.
Крім того, при вирішенні питання про відповідність обвинувального акту відносно ОСОБА_6 вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК суд також враховує висновки Верховного Суду України, викладені в його постанові від 24.11.2016 р. №5-328кс16. Так, Верховний Суд України, здійснивши аналіз норми п.5 ч. 2 ст. 291 КПК зазначив, що в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Тому з огляду на зазначене суд не вбачає підстав для повернення обвинувального акту прокурору.
Також, на думку суду, Реєстр, що долучений до обвинувального акту відносно ОСОБА_6 , повністю відповідає вимога ст. 109 КПК. Так, в ньому зазначено, що в ЄРДР були внесені відомості про злочин. Статтею 214 КПК не передбачений обов'язок сторони обвинувачення вносити відомості про злочини стосовно певної особи, вказаною нормою передбачено внесення відомостей до ЄРДР, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, що стороною обвинувачення дотримано. Вже в подальшому, за змістом КПК, у випадках, передбачених ч. 1 ст. 276 КПК, у тому числі, якщо, на думку сторони обвинувачення, є достатні докази для підозри особи у вчиненні правопорушення, повідомляє останню про підозру, та окремо вносити відомості про кримінальне правопорушення в ЄРДР щодо особи не вимагається.
На думку суду, посилання сторони захисту на те, що в Реєстрі не зазначений час проведення процесуальної дії є суперечливими, оскільки з Реєстру вбачається, що такі відомості містяться в ньому.
Що стосується відомостей про не скасування ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2016 р., яка насправді була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.12.2016 р., то відомості про її скасування апеляційним судом не могли бути внесені в реєстр, оскільки обвинувальний акт з додатками (у тому числі з Реєстром) був складений та затверджений раніше за винесення самої ухвали апеляційного суду, а саме 27.12.2016 р.
У зв'язку з викладеним суд також не вбачає підстав для повернення обвинувального акту і з цих підстав, а тому у цьому кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд.
При цьому судовий розгляд слід призначити у складі трьох професійних суддів, оскільки у відповідності до ст. 384 КПК під час підготовчого судового засідання судом було роз'яснено обвинуваченому можливість та особливість розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, оскільки санкцією злочину, передбаченого п.п. 2, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, у вчиненні якого у тому числі обвинувачується ОСОБА_6 , передбачено покарання у тому числі у виді довічного позбавлення волі. Але обвинувачений ОСОБА_6 не заявив клопотання про розгляд провадження відносно нього судом присяжних та виявив бажання на розгляд кримінального провадження судом у складі трьох професійних суддів.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_12 висловили думки про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження, обвинувачений ОСОБА_13 та його захисники висловили думки про здійснення кримінального провадження у відкритому судовому засіданні з урахуванням резонансу провадження, а також з урахуванням того, що під час досудового розслідування відносно обвинуваченого застосовувались заходи впливу та дискримінація.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 27 КПК, кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадку розгляду справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.
Таким чином, враховуючи, що здійснюється розгляд справи про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, з урахуванням думки потерпілої про здійснення кримінального провадження саме у закритому судовому засіданні, то суд вважає за необхідне здійснювати кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.
Під час підготовчого судового провадження прокурор заявив клопотання про виклик до суду для допиту під час судового розгляду обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_21 .
Суд, заслухавши думки інших учасників судового провадження про це клопотання прокурора, які не заперечували проти його задоволення та не заявили про виклик інших осіб для допиту, вважає, що воно підлягає задоволенню.
Також під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_8 звернувся з клопотанням про витребування шляхом отримання доступу до інформації, яка знаходиться у власності юридичної особи оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» про місце перебування абонента ОСОБА_16 у період з 22:00 год. 26.08.2016 р. до 10:00 год. 27.08.2016 р., а також в роздрукованому вигляді список вхідних та вихідних дзвінків, СМС-повідомлень вказаного абонента у вказаний період часу, оскільки вказані дані можуть містити інформацію необхідну для встановлення фактичних обставин справи. При цьому захисник ОСОБА_8 обґрунтував клопотання аналізом доказів, зібраних під час досудового розслідування.
Обвинувачений ОСОБА_13 та захисник ОСОБА_7 підтримали це клопотання захисника ОСОБА_8 , потерпіла ОСОБА_12 послалася на розсуд суду, а прокурор ОСОБА_5 заперечував проти його задоволення, пославшись на те, що це клопотання на даний час є передчасним.
Суд, розглянувши це клопотання захисника ОСОБА_8 , заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку про відмову в ньому, оскільки на даній стадії судового провадження (у підготовчому судовому засіданні) суд позбавлений можливості перевірити його обґрунтованість, оскільки судом не досліджувалися докази, на аналіз яких посилається захисник. Тому суд погоджується з думкою прокурор, що на даний час це клопотання захисника є передчасним.
Крім того, під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_8 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю. При цьому захисник послався на те, що мотивом обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку його дії були лише тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , наявність інших ризиків не доведено, а за практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) одна лише тяжкість злочину не може бути підставою для утримання особи під вартою. Крім того, захисник зазначив, що наявні докази у справі не підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчинені інкримінованих злочинів, а тому з цих підстав останній також не може утримуватися під вартою. Захисник також зазначив, що прокурором не обґрунтовано неможливість застосування відносно ОСОБА_6 інших більш м'яких запобіжних заходів.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та заявив клопотання про продовження відносно останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою з посиланням на те, що на даний час ризики, які були підставою для застосування такого запобіжного заходу не зникли та інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали клопотання захисника ОСОБА_8 та заперечили проти задоволення клопотання прокурора, потерпіла ОСОБА_12 заперечила проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 та підтримала клопотання прокурора, пославшись на те, що вона хвилюється за своє здоров'я та життя, вона не зможе виходити на вулицю в власних справах, у випадку звільнення обвинуваченого з-під варти він може посягнути на неї та на її малолітню доньку.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлені клопотання, дійшов до такого.
Так, 27 серпня 2016 року ОСОБА_6 був затриманий у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 29.08.2016 р. під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризики переховатися від органу досудового розслідування або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому відносно ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 25.10.2016 р. В подальшому строк тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжувався у встановленому КПК порядку, у зв'язку з встановленням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме ризиків переховатися від органу досудового розслідування або суду, можливого впливу на потерпілу та свідків, спроб знищити чи спотворити докази.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК, якою суд керується в силу наведеної ч. 3 ст. 315 КПК, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою суд також враховує засаду верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX). Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (див. рішення у справі «Яблонський проти Польщі», N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року). Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справах «Іловецький проти Польщі», N 27504/95, п. 61, від 4 жовтня 2001 року, та «Смирнова проти Росії», NN 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX).
Суд також оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; вік та стан його здоров'я (21 рік, стан здоров'я не перешкоджає утримання його під вартою); відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, у тому числі те, що він не одружений, немає й утриманців, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та навчання, а також відсутність у нього паспорта громадянина України. При цьому суд не може врахувати посилання сторони захисту на те, що здобутими під час досудового розслідування доказами вина ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах не підтверджується. Суд, погоджуючись з тим, що наявність обґрунтованої підозри обвинуваченого, за змістом глави 18 розділу II КПК, є однією з обов'язкових підстав для обрання запобіжного заходу, але з урахуванням специфіки вітчизняного кримінального процесуального законодавства на цій стадії кримінального провадження (підготовче судове засідання) суд позбавлений можливості досліджувати будь-які докази винуватості або невинуватості обвинуваченого, що прямо заборонено абз. 7 ч. 4 ст. 291 КПК, та робити висновки про наявність обґрунтованої підозри. Також, висловлення судом думки щодо наявності обґрунтованої підозри без ухвалення вироку суперечитиме загальним засадам кримінального провадження. Тому в цій частині щодо наявності обґрунтованої підозри вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів суд повністю покладається на висновки, зроблені слідчими суддями під час вирішення ними питань про застосування запобіжного заходу та про продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою та для продовження строку його дії, не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_6 може переховатися від суду, вплинути на потерпілу та свідків чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином шляхом спотворення доказів з огляду на те, що він, не маючи постійного місця роботи та проживання, паспорту громадянина України, обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів, у тому числі проти життя малолітньої особи, за яке законом передбачене покарання, у тому числі у виді довічного позбавлення волі, а також того, що він є односельчанином загиблої.
Вищевикладені обставини кримінального провадження свідчать про те, що тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час є виправданим заходом, оскільки є чіткі ознаки того, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_6 може ухилитися від суду, вплинути на потерпілу та свідків чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином шляхом спотворення доказів, порушуючи при цьому права інших осіб та інтереси правосуддя, а тому справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_6 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_6 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 на строк, що не перевищує 60 днів, - до 19 березня 2017 року, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 314 - 316, 370 - 372 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 152 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 2, 9 КК України, в залі судових засідань № 2 Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області за адресою: місто Ізмаїл Одеської області, вулиця Клушина, 2, на 15 лютого 2017 року о 14 годині.
Судовий розгляд здійснювати у закритому судовому засіданні, колегією суддів у складі трьох професійних суддів, за участю прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_21 , яких викликати в судове засідання.
У клопотаннях захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору, про витребування певних документів та про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Строк дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - утримання під вартою, продовжити до 19 березня 2017 року.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 втрачає чинність 19 березня 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - підпис
Суддя - підпис
Суддя - підпис
Головуючий суддя