26 липня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання приватизації та свідоцтва про право власності на жиле приміщення недійсними,
У вересні 2005 року Переяслав-Хмельницький міжрайонний прокурор в інтересах Переяслав-Хмельницького держлісгоспу звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання приватизації та свідоцтва про право власності на жиле приміщення недійсними.
Зазначав, що відповідачі з жовтня 1989 року проживають в будинку АДРЕСА_1, в який вселились без ордеру.
Даний будинок перебував у віданні державного мисливського господарства “Яготинське», яке було ліквідоване, а господарські споруди і приміщення були передані на баланс Студенківського лісництва Переяслав-Хмельницького держлісгоспу.
Посилаючись на те, що 27 листопада 1997 року зазначений будинок був приватизований відповідачами відповідно до розпорядження керівника органу приватизації, яким був колишній директор Переяслав-Хмельницького держлісгоспу, з порушеннями вимог закону, просив визнати зазначену приватизацію та свідоцтво про право власності на житло недійсними.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 9 листопада 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2006 року, позовні вимоги Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора задоволені: визнані недійсними приватизація приміщення в будинку АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на житло від 27 листопада 1997 року про передачу у спільну власність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 будівлі, розташованої по АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог Переяслав-Хмельницького міжрайонного прокурора, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 19 липня 1989 року працював на посаді в.о. директора державного мисливського господарства “Яготинське». Його дружина - ОСОБА_3, працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2.
Із жовтня 1989 року сім'я ОСОБА_5 проживає в будинку АДРЕСА_1.
13 жовтня 1989 року відповідачі були зареєстровані у вищезазначеному жилому будинку.
Наказом № 29 від 1 березня 1991 року по Київському обласному виробничому лісогосподарському об'єднанню “Київліс», ліквідовано державне мисливське господарство “Яготинське» в м. Яготині, а наказом № 30 від 4 березня 1991 року передано безкоштовно на баланс Переяслав-Хмельницькому лісгоспу садибу колишнього мисливського господарства “Яготинське» та інші основні і оборотні фонди, в тому числі і будинок по АДРЕСА_1.
Наказом директора Переяслав-Хмельницького держлісгоспу № НОМЕР_1 та розпорядженням органу приватизації, яким є Переяслав-Хмельницький держлісгосп, було передано у приватну власність ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 будинок по АДРЕСА_1.
11 листопада 1997 року Переяслав-Хмельницьким держлісгоспом було видано свідоцтво на житло по АДРЕСА_1 на ім'я відповідачів, яке зареєстровано в Яготинському БТІ 2 грудня 1997 року.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора та визнаючи недійсною приватизацію приміщення будівлі АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі не могли скористатись правом на приватизацію спірного приміщення, оскільки вселились в це приміщення не на підставі ордеру та, крім цього, приватизація зазначеного приміщення проведена з порушенням вимог ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду».
Проте суд дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 19 червня 1992 року “Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону приватизації підлягає житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Судами встановлено, що Переяслав-Хмельницьке державне лісогосподарське підприємство Київського державного лісогосподарського об'єднання “Київліс» засноване на державній власності.
Наказом директора держлісгоспу № НОМЕР_1 та розпорядженням органу приватизації за 1997 року, яким є Переяслав-Хмельницький держлісгосп, жилий будинок АДРЕСА_1, переданий сім'ї відповідачів у власність.
Заперечуючи проти заявлено позову відповідачі зазначали, що будинок АДРЕСА_3 має статус жилого, що підтверджується інвентаризаційною справою Головного управління мисливського господарства за 1987 рік, що в зазначений будинок вони вселилися на підставі ордеру, який був виданий ОСОБА_1 на їх сім'ю в 1989 році, що в зазначеному жилому приміщенні вони проживають з 1989 року та зареєстровані в ньому, що спірним житлом вони користувалися до приватизації на умовах найму.
У порушення вимог статей 212, 213 ЦПК України, суд ці доводи відповідачів належним чином не з'ясував, правового статусу спірного жилого приміщення не перевірив, не дивлячись на те, що вони мають суттєве значення для вирішення спору.
Крім того, не обговорив суд і питання щодо дотримання прокурором строків позовної давності звернення до суду.
Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строків позовної давності.
Зазначений строк позовної давності встановлюється у три роки.
Враховуючи, що приватизація будинку АДРЕСА_3 проведена відповідачами у листопаді 1997 року, а з вказаним позовом прокурор звернувся до суду у вересні 2005 року, суду слід було з'ясувати питання про дотримання позивачем строку позовної давності та дати у рішенні цій обставині правову оцінку.
Крім того, судом вирішено питання, що стосується майнових прав і обов'язків ОСОБА_4, який не був залучений до участі у справі, чим допущено порушення норм процесуального права, яке відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення.
За таких обставини, коли суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги матеріального й процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 9 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 2 лютого 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.І. Охрімчук
Ю.Л. Сенін
О.О. Терлецький