29 червня 2006 року м. Київ
головуючого Дідківського А.О.,
суддів: Барсукової В.М., Волкова О.Ф.,
Балюка М.І., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Механомонтаж» про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 у травні 2002 року звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку остаточного розрахунку при звільненні.
Позивач зазначав, що 3 січня 2001 року був звільнений з роботи, однак відповідач не виплатив йому заробітну плату за 1997-2001 роки, компенсацію за втрату частини заробітної плати.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2001 року на користь ОСОБА_1 стягнуто 4863 грн. 73 коп. заборгованості по заробітній платі, 991 грн. 51 коп. компенсації втрати частини заробітної плати та 6 798 грн. 88 коп. за затримку розрахунку при звільненні, а також 600 грн. моральної шкоди.
Посилаючись на те, що відповідач незважаючи на те, що рішення суду набрало законної сили, не виплатив усі належні йому суми, а також не виконав рішення комісії по трудових спорах про стягнення заробітної плати, позивач просив задовольнити вимоги на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України й стягнути середній заробіток за затримку остаточного розрахунку.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 травня 2004 року в позові відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 7 жовтня 2004 року зазначене рішення скасовано, а провадження в справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду й закриваючи провадження в справі на підставі п. 3 ст. 227 ЦПК України (в редакції 1963 року), виходив із того, що по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав є рішення суду, що набрало законної сили.
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
Судом установлено, що дійсно рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 листопада 2001 року на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість по заробітній платі, компенсацію за втрату частини заробітної плати, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та відшкодовано моральну шкоду.
Однак це рішення суду, а також рішення КТС про стягнення заробітної плати повністю не були виконані відповідачем, у зв'язку із чим ОСОБА_1 заявив позовні вимоги про застосування ст. 117 КЗпП України та просив стягнути середній заробіток станом на день остаточного розрахунку, тобто фактично ставилося питання про стягнення сум за невиконання рішень.
Оскільки трудовим законодавством і, зокрема, ст. 117 КЗпП України не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень по трудових спора, районний суд правильно відмовив у позові.
Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
У зв'язку з тим, що апеляційний суд помилково скасував рішення районного суду, колегія суддів на підставі ст. 339 ЦПК України вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення районного суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 7 жовтня 2004 року скасувати, а рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 25 травня 2004 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.О. Дідківський
Судді: В.М. Барсукова
М.І. Балюк
О.Ф. Волков
Ю.В. Прокопчук