"10" січня 2017 р. Справа № 922/6058/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3008 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.16 у справі
за позовом ПАТ "Сбербанк", м. Київ,
до ПАТ "Термолайф", м. Харків,
про визнання недійсним та скасування рішень
У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_3 акціонерне товариство "ОСОБА_4 Сбербанку Росії" (після здійснення 26.11.2015 року державної реєстрації змін до Статуту - змінено назву на ОСОБА_3 акціонерне товариство "Сбербанк") звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", відповідача, про визнання недійсним та скасування рішення від 04.08.2015 р. загальних зборів акціонерів ПАТ "Термолайф" про виділ з товариства.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2016 р. у справі № 922/6058/15 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. у справі № 922/6058/15 апеляційну скаргу ПАТ “Сбербанк” залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2016 року у справі № 922/6058/15 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016 р. у справі № 922/6058/15 касаційну скаргу ПАТ "Сбербанк" задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. та рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2016 р. у справі № 922/6058/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року (суддя Калініченко Н.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що ПАТ “ТЕРМОЛАЙФ”, при прийнятті рішення про виділ порушено вимоги чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору. Зазначені дії ПАТ “ТЕРМОЛАЙФ”, як стверджує позивач, спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов'язань, передбачених Кредитними договорами №30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року та № 31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012 року та укладених на забезпечення виконання кредитних договорів договорами іпотеки, поруки та застави.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов'язків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції» 2), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про достатність матеріалів справи для ухвалення рішення, а також те, що ОСОБА_5 "Термоплита" та ОСОБА_5 "Терморок" не є сторонами у справі та сторонами укладених між позивачем та відповідачем договорів, а також зважаючи та не, що позивачем у клопотанні висувається лише припущення про те, що вказані докази мають значення для даної справи (з реєстраційних справ позивач пропонує встановити на підставі якого саме рішення акціонерів ОСОБА_5 "Термолайф" були створені згадані юридичні особи), колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів - реєстраційних справ про державну реєстрацію ОСОБА_5 "Термоплита" та ОСОБА_5 "Терморок", у зв'язку з чим, клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Спосіб захисту порушеного права має відповідати положенням ст.16 ЦК України та (у сфері господарських правовідносин) також положенням ст.20 Господарського кодексу України. Статтею 1 ГПК України визначено право звернення до господарського суду підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено договори про відкриття кредитної лінії: №30-В-12/66/ЮО від 04.09.2012р.; №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012року, відповідно до умов яких ОСОБА_4 відкрив позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США).
В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами були укладені наступні договори: іпотечний договір від 13.09.2012 р. (укладений між позивачем та відповідачем); іпотечний договір від 19.04.2013 р. (укладений між позивачем та ТОВ "Коксотрейд"); договір застави № 1 від 12.09.2012 р. (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави № 2 від 12.09.2012 р. (укладений між позивачем та ПРАТ "Харківський коксовий завод"); договір застави № 1 від 22.01.2013 р. (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави від 13.09.2012 р. (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави № 1 від 12.09.2012 р. (укладений між позивачем та ПРАТ "Харківський коксовий завод"); договір застави № 2 від 12.09.2012 р. (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави цінних паперів від 13.09.2012 р. (укладений між позивачем та ТОВ "Аромасервіс"); договір застави цінних паперів від 13.09.2012 р. (укладений між позивачем та АТ "CARDO TRAIDING LIMITED").
Рішенням б/н позачергових загальних зборів акціонерів ПРАТ "Термолайф" від 04.08.2015 р. (далі по тексту - рішення загальних зборів акціонерів ПРАТ "ТЕРМОЛАЙФ" про виділ з товариства), яке оформлене протоколом, було прийнято рішення по 2 питанню: про виділ з товариства 2 (двох) приватних акціонерних товариств із передачею їм у порядку правонаступництва, згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ПАТ "Термолайф" без припинення останнього (в порядку ст. 86 ЗУ "Про акціонерні товариства").
Відповідно до Договору застави цінних паперів від 13.09.2012, укладеного між ПАТ «Сбербанк» та ТОВ «Менеджмент логістік компані». в заставу ПАТ «Сбербанк» було передано цінні папери, а саме: прості іменні акції, бездокументарної форми, емітент Приватне акціонерне товариство «Термолайф» (м. Харків, шосе Карачівське, буд. 44, ідентифікаційний код: 34015182], міжнародний ідентифікаційний номер ЦП ІІА4000088421, кількість цінних паперів, що передана в заставу 450 (чотириста п'ятдесят] штук, номінальна вартість одного ЦП 1 000,00 грн., загальною номінальною вартістю 450 000,00 грн., частка в статутному капіталі емітента, яка відповідає кількості ЦП 90%.
Відповідно до Договору застави цінних паперів від 13.09.2012, укладеного між ПАТ «Сбербанк» та ОСОБА_6 Володимировчем в заставу ПАТ «Сбербанк» було передано пінні папери, а саме: прості іменні акції, бездокументарної форми, емітент Приватне акціонерне товариство «Термолайф» (м. Харків, шосе Карачівське, буд. 44, ідентифікаційний код: 34015182], міжнародний ідентифікаційний номер ЦП ІІА4000088421, кількість цінних паперів, що передана в заставу 50 (п'ятдесят) штук, номінальна вартість одного ЦП 1 000,00 грн., загальною номінальною вартістю 50 000,00 грн., частка в статутному капіталі емітента, яка відповідає кількості ЦП 10%.
Таким чином відповідно до умов зазначених вище договорів застави у заставі у ПАТ «Сбербанк» перебуває контрольний пакет акцій ОСОБА_5 «Трмолайф» - у розмірі 100%.
Відповідно до п. 4.4 ст. 4 вищезазначених Договорів застави цінних паперів, Заставодавець, зобов'язувався з метою недопущення знецінення переданого в заставу пакету пайових цінних паперів, зміни розміру дольової участі заставодавця в статутному капіталі емітента, голосувати за проведення додаткової емісії цінних паперів емітента, його ліквідацію або реорганізацію, лише за попередньо отриманою письмової згодою заставодержателя (банку).
Відповідно до абз. 3 п. 12 Порядку здійснення емісії та реєстрації випуску акцій акціонерних товариств, які створюються шляхом злиття, поділу, виділу чи перетворення або до яких здійснюється приєднання, затвердженого рішенням №520 від 09.04.2013 Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, при виділі з акціонерного товариства може здійснюватися:
- конвертація акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в таку саму кількість акцій цього товариства меншої номінальної вартості та в акції кожного акціонерного товариства, що виділяється;
- конвертація частини акцій товариства, з якого здійснюється виділ, в акції кожного акціонерного товариства, що виділяється. При цьому є незмінним співвідношення кількості акцій, що належать кожному акціонеру і конвертуються, до загальної кількості акцій, що належать відповідному акціонеру.
Оскільки виділ з акціонерного товариства відбувається шляхом конвертації акцій (або їх частини) товариства, з якого здійснюється виділ, в акції акціонерного товариства, що виділяється, то наведене свідчить про фактичне відчуження акцій, які передано в заставу за вищевказаними договорами.
Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Виділення - такий спосіб реорганізації, внаслідок якого з діючого суб'єкта господарювання виділяється один або декілька нових суб'єктів господарювання без припинення діяльності реорганізованого суб'єкта. У разі виділення одного або декількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Згідно частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
Тобто, під час реорганізації суб'єкта господарювання шляхом виділу відбувається зменшення власного капіталу (вартість чистих активів), а отже - фактичне зменшення статутного капіталу.
Що реорганізація господарського товариства шляхом виділу супроводжується обов'язком зменшення статутного капіталу юридичної особи яка реорганізується на суму статутного капіталу новоствореної юридичної особи.
При цьому згідно статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Юридична особа (декілька юридичних осіб), яка буде створена шляхом виділу з ОСОБА_5 «ТЕРМОЛАЙФ», як правонаступник прав і обов'язків ОСОБА_5 «ТЕРМОЛАЙФ» у зобов'язаннях з ПАТ «Сбербанк» фактично є заміною боржника за зобов'язаннями перед ПАТ «Сбербанк».
Таким чином, боржник ОСОБА_5 «ТЕРМОЛАЙФ», приймаючи рішення про виділ, фактично передає свої права та обов'язки перед ПАТ «Сбербанк» новоствореному підприємству, чим порушує вищевказану норму права. Крім цього, передається також майно, що знаходиться в заставі/іпотеці ПАТ «Сбербанк».
Аналогічні за своїм змістом висновки знайшли своє відображення в практиці Вищого господарського суду України, зокрема - в постанові від 26.03.2013 року у справі № 5011-74/6564-2012.
Крім того, відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки. Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.
Таким чином, у разі якщо в результаті виділу та затвердження передавального балансу відбувається заміна боржника у зобов'язанні, тобто у разі передання новоствореній особі прав боржника у зобов'язанні, то такі дії в силу вимог ст. 520 ЦК України потребують згоди кредитора. Аналогічна позиція наведена Вищим господарським судом України у справі № 5011-74/6564-2012 (постанова від 26 березня 2013 року).
Однак, Відповідач ОСОБА_5 «ТЕРМОЛАЙФ» не зверталось до Позивача для отримання згоди кредитора на заміну боржника з ОСОБА_5 «ТЕРМОЛАЙФ» на новостворені юридичні особи.
При цьому, слід звернути увагу, що, як було зазначено вище, відповідно до п. 4.4 ст. 4 вищезазначених Договорів застави цінних паперів, Заставодавець, зобов'язувався з метою недопущення знецінення переданого в заставу пакету пайових цінних паперів, зміни розміру дольової участі заставодавця в статутному капіталі емітента, голосувати за проведення додаткової емісії цінних паперів емітента, його ліквідацію або реорганізацію, лише за попередньо отриманою письмової згодою заставодержателя (банку).
Відповідно до положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Оскільки ПАТ «Сбербанк», як заставодержатель акцій, не надавав згоди на випуск акцій та їх подальшу конвертацію, то зазначене, дає підстави стверджувати, що прийняття рішення про виділ з Відповідача нових юридичних осіб шляхом випуску акцій Товариства та їх конвертацію в акції новостворених товариств свідчить про порушення наведених норм права (ст. 17 Закону України «Про заставу» та ч.2 ст. 586 ЦК України) та умов укладених договорів (п. 3.1.1. та п.4.4. Договорів застави цінних паперів від 13.09.2012р.)
З огляду на викладене, враховуючи наявність оскаржуваного рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Термолайф" на момент звернення позивача до господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Вищевказані обставини, що мають значення для справи, залишились поза увагою місцевого господарського суду, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення від 04.08.2015 року Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, шосе Карачівське, 44, ідентифікаційний код 34015182) про виділ з товариства.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (61071, м. Харків, шосе Карачівське, 44, ідентифікаційний код 34015182) на користь Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1339,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 16.01.2017 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Слободін М.М.