донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
18.01.2017р. справа №913/809/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю представників сторін:
від позивача:Не з'явився
від відповідача:Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область
на рішення господарського судуЛуганської області
від21.11.2016р.
по справі№ 913/809/16 (суддя Драгнєвіч О. В.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс», м. Донецьк
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область
простягнення 351' 120,86 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс», м. Донецьк (далі - «Позивач») звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі - «Відповідач») суми основного боргу в розмірі 213' 159,99 грн, суми пені в розмірі 10' 658,00 грн, суми інфляційних витрат у розмірі 117' 607,59 грн та суми 3% річних у розмірі 9' 695,28 грн.
03.11.2016р., в порядку ст. 22 ГПК України, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс» до господарського суду Луганської області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10' 215,62 грн 3% річних з огляду на допущені помилки в первісному розрахунку та помилкове неврахування видаткової накладної № 259 від 27.10.2014р.
Під час тривання господарського провадження, судом першої інстанції було встановлено, що відповідач сплатив заборгованість у сумі 213' 159,99 грн за договором поставки № 169/14-4СА від 10.02.2014р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, відтак предмет спору в цій частині відсутній.
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.11.2016р. у справі № 913/809/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс», м. Донецьк задоволено частково.
Провадження у справі в частині вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 213' 159,99 грн припинено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область (ЄДРПОУ 37596090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс», м. Донецьк (ЄДРПОУ 35559628) суму 3 % річних у розмірі 10' 209,79 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 117' 607,59 грн, суму пені в розмірі 1' 074,48 грн, а також суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1' 933,38 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2016р. у справі № 913/809/16 та прийняти нове рішення, яким, у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс» - відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду Луганської області у цій справі не можна вважати законним і обґрунтованим, оскільки воно ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В основу заперечень скаржника покладено твердження про те, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, не відповідає п. 3. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені, посилаючись на сплив строку позовної давності, встановленої частиною 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки договір поставки № 169/14-4СА від 10.02.2014р. не містить домовленості сторін про збільшення строку позовної давності.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, поважність причин неявки суду не повідомили.
Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та відповідача.
Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фін - Трейд Сервіс» (далі - «Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - «Покупець») було укладено договір поставки № 169/14-4СА (далі - «Договір»), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник, зобов'язується поставити у власність покупця, продукцію та/чи обладнання виробничо - технічного призначення, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в договорі і Специфікаціях, що є невід'ємною частиною вказаного договору. Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов до договору.
Пунктом 4.1 договору сторони строки та умови поставки, зокрема, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками, в терміни, погодженими сторонами в Специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, які супроводжуються одним документом про якість та/або одним товаросупроводжувальним документом.
Умови поставки продукції DDР, згідно “Інкотермс-2000”, з урахуванням умов і застережень, що містяться в договорі та/або відповідних Специфікаціях до нього. Узгоджене місто поставки вказується сторонами у відповідних Специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в узгоджене місто призначення поставки (пункт 4.2 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною вказаного договору.
Ціна на продукцію, яка поставляється постачальником встановлюється сторонами у відповідних Специфікаціях до цього договору (пункт 5.2 договору).
Згідно з пунктом 5.3 договору розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки відповідної продукції, якщо інший строк і порядок оплати не обумовлені сторонами в Специфікаціях до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
На виконання умов договору сторонами було підписано специфікації, які є невід'ємною частиною договору поставки від 10.02.2014р. № 169/14-4СА, в яких обумовлено загальну вартість поставки, умови поставки та оплати продукції.
Як свідчать матеріали справи, позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 366' 566,42 грн, за наступними видатковими накладними:
- № 82 від 29.05.2014р. на суму 244' 830,60 грн;
- № 115 від 06.06.2014р. на суму 1' 245,60 грн;
- № 120 від 13.06.2014р. на суму 2' 400,00 грн;
- № 121від 13.06.2014р. на суму 1' 533,60 грн;
- № 133 від 26.06.2014р. на суму 1' 680,00 грн;
- № 135 від 26.06.2014р. на суму 1' 116,00 грн;
- № 139 від 26.06.2014р. на суму 1' 663,68 грн;
- № 219 від 09.10.2014р. на суму 1' 565,64 грн;
- № 223 від 09.10.2014р. на суму 33' 096,55 грн;
- № 224 від 09.10.2014р. на суму 900,00 грн;
- № 225 від 09.10.2014р. на суму 20' 880,00 грн;
- № 226 від 09.10.2014р. на суму 1' 552,52 грн;
- № 227 від 09.10.2014р. на суму 1' 365,06 грн;
- № 236 від 14.10.2014р. на суму 98,04 грн;
- № 239 від 14.10.2014р. на суму 19' 375,20 грн;
- № 240 від 14.10.2014р. на суму 1' 740,00 грн;
- № 241 від 14.10.2014р. на суму 1' 559,40 грн;
- № 238 від 14.10.2014р. на суму 2' 076,84 грн;
- № 259 від 27.10.2014р. на суму 13' 213,44 грн;
- № 299 від 11.11.2014р. на суму 11' 124,00 грн;
- № 309 від 17.11.2014р. на суму 201,13 грн;
- № 320 від 26.11.2014р. на суму 3' 349,12 грн.
Відповідач свої обов'язки за договором виконав не належним чином, за поставлену продукцію не вчасно розрахувався, з порушенням строків встановлених договором.
В обґрунтування вимог позову позивач посилається на факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості та нарахування додаткових сум, як наслідок порушення зобов'язання у вигляді: пені в розмірі 10' 658,00 грн, інфляційних витрат у розмірі 117' 607,59 грн та суми 3% річних у розмірі 10' 215,62 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Водночас, як зазначалося раніше, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату основної заборгованості на суму 213' 159,99 грн, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, платіжними дорученнями.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим судом, що враховуючи приписи п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі № 913/809/16 в частині розгляду позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» основної заборгованості в сумі 213' 159,99 грн підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки зазначена сума була перерахована вже після звернення позивача до суду з позовом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті поставленого природного газу в повному обсязі, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Таким чином, судом першої інстанції було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму 3 % річних у розмірі 10' 209,79 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 117' 607,59 грн та суму пені в розмірі 1' 074,48 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Статтею 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач пропустив цей строк лише відносно частини видаткових накладних.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відтак, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальний період прострочення, за який підлягає стягненню пеня становить з 13.07.2015р. по 25.08.2015р., а сума пені складає 1' 074,48 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлена позивачем сума інфляційних витрат, з якою погодився суд першої інстанції, на думку відповідача, не відповідає п. 3. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Так, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач надав контр розрахунок спірних сум, однак останній не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки наведені у розрахунку видаткові накладні не є предметом розгляду справи № 913/809/16 та не мають правового значення для юридичної оцінки позовних вимог та вирішення питання про їхню законність і обґрунтованість.
Додаткові докази у розумінні вимог ст.ст. 33 та 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів по справі, можуть доповнювати та конкретизувати, а не підміняти ті докази, які відповідно до законодавства визначені як належні докази певних обставин
Такі дії з боку відповідача, як надання апеляційному суду розрахунку зробленому на підставі видаткових накладних, що не є предметом цієї справи, розцінюються судом як намагання, зловживаючи наданими відповідачу правами - ввести суд в оману, навести плутанину при розгляді справи і, як наслідок - навмисно затягнути розгляд спору по суті протягом розумного строку та прийняття законного, об'єктивного, неупередженого та обґрунтованого рішення по справі. Що є не припустимим.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки зі сплати заборгованості відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України - є підставами для стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені та застосування до відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат - є законними та обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників пені, 3% річних та інфляційних втрат щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості та з урахуванням часткових оплат за відповідний період поставок, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних у розмірі 10' 209,79 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 117' 607,59 грн та суми пені в розмірі 1' 074,48 грн.
З огляду на викладене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано часткове задоволено позовні вимоги.
Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит», м. Сєвєродонецьк, Луганська область - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 21.11.2016р. у справі № 913/809/16 - без змін.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
Надруковано 5 примірників:1-позивачу; 1-відповідачу; 1-у справу; 1-ГСЛО; 1-ДАГС.