04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" січня 2017 р. Справа№ 910/15033/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: Комаров М.І. - представник;
Від відповідача-1: Музичук Л.В. - представник;
Від відповідача-2: Качкурова С.В. - представник;
Від третьої особи: Качкурова С.В. - представник;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016
у справі № 910/15033/16 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Мелагрейн"
до 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
2) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк"
третя особа: Публічне акціонерне товариство „Авант-Банк"
про зобов'язання перерахувати грошові кошти відповідно до договору банківського рахунку
Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ( далі - відповідач1), Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" Ларченко І.М. (далі - відповідач2), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" про зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови договору банківського рахунку № РКО-Ю/12/26007010002208 від 13.11.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 позов задоволено частково.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" Ларченко Ірини Миколаївни провести платежі згідно платіжних доручень: № 39648 від 18.01.2016 на суму 500 000,00 грн., № 39649 від 26.01.2016 на суму 100 000,00 грн., № 39650 від 26.01.2016 на суму 200 000, 00 грн.
Присуджено до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" Ларченко Ірини Миколаївни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" 1378,00 грн. - судового збору.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №910/15033/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Відповідно до Протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду, справу №910/15033/16 за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Отрюх Б.В., суддів Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі №910/15033/16 прийнято до провадження та призначено на 17.01.2017.
17.01.2017 представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 по справі №910/15033/16 без змін, а апеляційну скаргу Фонда гарантування вкладів фізичних осіб без задоволення, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представники позивача в судовому засіданні 17.01.2017 надав свої пояснення по суті спору та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 17.01.2017 представники відповідача - 1, відповідача - 2 та третьої особи надали свої пояснення по суті спору, підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2012 між ТОВ "Компанія "Мелагрейн" та ПАТ "Авант-Банк" був укладений Договір банківського рахунку юридичної особи № РКО-Ю/12/26007010002208, згідно якого Банк відкриває поточний рахунок № 26007010002208 в національній валюті України та іноземних валютах та надає послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов договору, Правил, встановлених в Банку та вимог чинного законодавства України.
Пунктами 5.3.1. та 5.3.3. договору, сторони погодили, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на Рахунку з дотримання вимог чинного законодавства України; вимагати від Банку своєчасного та повного здійснення розрахунків та інших обумовлених договором послуг.
Відповідно до пункту 2.6. договору, Банк виконує розрахункові документи у відповідності до черговості їх надходження та в межах залишку коштів на рахунку клієнта з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного дня (поточні надходження), якщо інше не встановлено договором між сторонами.
Розрахункові документи, виражені в національній валюті, отримані протягом операційного часу виконуються протягом операційного дня в якому одержано такий розрахунковий документ, якщо в розрахунковому документі не зазначена інша дата валютування. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Розрахункові документи, виражені в національній валюті, що отримані від клієнта в після операційний час, можуть бути виконані того ж операційного дня за окремою тарифікацією відповідно Тарифам, якщо в розрахунковому документі зазначена інша дата валютування (п. 2.7. договору).
На виконання умов договору ПАТ "Авант-Банк" відкрило розрахунковий рахунок на ім'я ТОВ "Компанія "Мелагрейн" № 26007010002208.
25.12.2015 позивач передав до банку платіжне доручення № 39631 від 25.12.2015 про сплату ПДВ в сумі 1 000 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
30.12.2015 позивач передав до банку платіжне доручення № 39646 від 30.12.2015 про сплату ПДВ в сумі 1 000 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
30.12.2015 позивач передав до банку платіжне доручення № 39647 від 30.12.2015 про сплату ПДВ в сумі 1 000 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
18.01.2016 позивач передав до банку платіжне доручення № 39648 від 18.01.2016 про сплату ПДВ в сумі 500 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
26.01.2016 позивач передав до банку платіжне доручення № 39649 від 26.01.2016 про сплату ПДВ в сумі 100 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
26.01.2016 позивач передав до банку платіжне доручення № 39650 від 26.01.2016 про сплату ПДВ в сумі 200 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
29.01.2016р. позивач передав до банку платіжне доручення № 39651 від 25.12.2015 р. про сплату ПДВ в сумі 1 556 000,00 грн., проте всупереч умов договору було залишене Банком без виконання.
З наявних в матеріалах доказів вбачається, що контрагентами було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 179 892,47 грн.
Позивачем було надано Банку платіжні доручення № 39652 від 19.02.2016 про сплату податку на прибуток у сумі 29 390, 38 грн.; № 39653 від 10.03.2016 про сплату податку на прибуток у сумі 95 266, 08 грн.; № 39654 від 10.03.2016 про сплату податку на прибуток у сумі 51 711,55 грн.; № 39655 від 29.03.2016 про сплату ПДВ у сумі 3 524,46 грн. проте, вказані платіжні документи виконано не було.
Позивач звернувся до голови правління ПАТ "Авант-Банк" з вимогою № 2901-16/01 від 29.01.2016 та №1002-16/01 від 10.02.2016 провести платежі відповідно до платіжних доручень № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016, № 39651 від 29.01.2016.
Окрім того, позивач звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Авант-Банк" Ларченко І.М. з претензіями № 1202-16/22 від 12.02.2016 та № 2302-16/1 від 23.02.2016 провести платежі відповідно до платіжних доручень № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016, № 39651 від 29.01.2016, № 39652 від 19.02.2016 та заявами № 1403-16/3 від 14.03.2016 та № 3003-16/1 від 30.03.2016. Проте, відповідач -1 повідомив, що зазначені платежі не підлягають проведенню у зв'язку з ліквідацією банку.
Відповідач - 1 в своїх поясненнях зазначає, що на підставі рішення Національного банку України від 29.01.2016 № 44 "Про віднесення ПАТ "Авант-Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 96 від 29.01.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Авант-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з 29.01.2016 в ПАТ "Авант-Банк" була запроваджена тимчасова адміністрація і всі повноваження органів управління банку та органів контролю банку були передані уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Авант-Банк" Ларченко Ірині Миколаївні, а тому відповідно до статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час дії тимчасової адміністрації в банку заборонено виконувати платіжні доручення, які подавав позивач.
Відповідач - 2 в своїх поясненнях зазначає, що позовні вимоги не підлягаю задоволенню, у зв'язку з тим, що після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
Відповідно до ст. 342 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності, відкривають рахунки у банках, а розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Частинами 1, 2, 4, 5 статті 341 Господарського кодексу України визначено, що розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.
Згідно із частинами 2-3 статті 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Пунктом 2.1 Глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.
Відповідно до пункту 1 постанови Правління Національного банку України "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" від 06.06.2013 № гранична сума розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня становить 10 000,00 грн.
Згідно з пунктом 2 частини 3, частини 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів - це банківські послуги. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.
Відповідно до підпункту 7.1.2 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Я вже зазначалося вище, позивач на виконання умов договору ПАТ "Авант-Банк" відкрив поточний рахунки № 26007010002208 для здійснення розрахунково-касових операцій.
Таким чином, передав Банку свої грошові кошти, з метою користуватися і розпоряджатися ними відповідно до закону, в тому числі сплачувати податки на прибуток.
Підпунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Обставини щодо невиконання, платіжних доручень позивача № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016, № 39651 від 29.01.2016, № 39652 від 19.02.2016, № 39653 від 10.03.2016, № 39654 від 10.03.2016, № 39655 від 29.03.2016 підтверджуються як до запровадження в ПАТ "Авант-Банк" тимчасової адміністрації, так і після її запровадження.
Стосовно виконання платіжних доручень № 39631 від 25.12.2015, № 39646 від 30.12.2015, №39647 від 30.12.2015, слід зазначити, що вказані платежі було здійснено Банком. Дане твердження підтверджується копією виписки про рух грошових коштів по поточному рахунку позивача №26007010002208, платіжними дорученнями № 39631 від 25.12.2015, № 39646 від 30.12.2015, №39647 від 30.12.2015.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Статтями 21 та 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Пунктом 22.7 ст. 22 Закону передбачено, що у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.
Доказів відмови Банку у прийнятті до виконання платіжних доручень № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016, № 39651 від 29.01.2016, № 39652 від 19.02.2016, № 39653 від 10.03.2016, № 39654 від 10.03.2016, № 39655 від 29.03.2016 матеріали справи не містять.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1066 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Пунктом 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Проте, вищевказані платіжні доручення Банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконані не були.
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ч. 1 ст. 1074 ЦК України).
Дана стаття кореспондується зі статтею 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
Тобто станом на момент подання до ПАТ "Авант-Банк" платіжних доручень № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016, у останнього не було достатніх підстав для їх невиконання.
Що стосується посилань відповідачів і третьої особи у справі на те, що позов не може бути задоволено у зв'язку із тим, що після порушення провадження в цій справі, Національний банк України прийняв рішення про ліквідацію відповідача і відкликання у нього банківської ліцензії, слід зазначити зазначити наступне.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. З дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Згідно із пунктом 2.3 глави 2 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.07.2012 р. № 2 закінченням технологічного циклу вважається дата зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
В період з 18.01.2016, 26.01.2016 позивачем було подано до Банку платіжні доручення №39648 від 18.01.2016 на переказ грошових коштів в сумі 500 000,00 грн., № 39649 від 26.01.2016 на переказ грошових коштів в сумі 100 000,00 грн., № 39650 від 26.01.2016 на переказ грошових коштів в сумі 200 000,00 грн.
Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Аналогічні приписи містяться в пункті 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22.
Згідно із пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Згідно із статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
На момент розгляду справи в суді першої інстанції Банк як юридична особа не припинений і відповідно не припинилися зобов'язання Банку згідно договору, укладеного з позивачем.
Відповідно до частини 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Зобов'язання здійснити переказ грошових коштів за платіжними дорученнями № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016 на виконання умов договору банківського рахунку, укладеного між позивачем та Банком у справі, не є додатковим зобов'язанням, яке виникло під час здійснення ліквідації у банку. Строк виконання цього зобов'язання настав до прийняття рішення "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Авант-Банк" і вказане зобов'язання не було своєчасно виконане відповідачем в порушення вимог закону та умов договору.
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Згідно із ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Тобто, Банком не було повернуто кошти за платіжними дорученнями № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016 у встановлений умовами договору строк, всупереч вимогам діючого законодавства України та умовам договору банківського рахунку. Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача2 провести платежі згідно платіжних доручень № 39648 від 18.01.2016, № 39649 від 26.01.2016, № 39650 від 26.01.2016, які були надані Банку до запровадження тимчасової адміністрації підлягають задоволенню про що вірно вказав суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Національного банку України від 29.01.2016 № 44 "Про віднесення ПАТ "Авант-Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 96 від 29.01.2016 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Авант-Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Пунктом 7.1.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 1-3 ст. 1066 ЦК України).
Частиною 1 статті 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Починаючи з 09.03.2011 моменту набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (п. 16 ст. 2 Закону).
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Згідно із статтями 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.
Частиною 4 статті 49 цього Закону визначено, що у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.
Таким чином, після початку процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.
Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції суд, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково,оскільки зобов'язання відповідача - 2 провести платежі згідно платіжних доручень № 39651 від 29.01.2016, № 39652 від 19.02.2016, № 39653 від 10.03.2016, № 39654 від 10.03.2016, № 39655 від 29.03.2016, були надані Банку після запровадження тимчасової адміністрації 29.01.2016, а тому не підлягають задоволенню.
Доводи, які наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Згідно з положеннями ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/15033/16 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/15033/16 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко