04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" січня 2017 р. Справа№ 911/3067/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський
Акціонерний Банк"
на рішення Господарського суду Київської області
від 01.09.2016р.
у справі № 911/3067/15 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський
Акціонерний Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство
"Пластик карта"
про стягнення 5 947,95 грн. та розірвання договору
Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Пластик карта" про стягнення 5 947,95 грн. авансу, сплаченого за договором №ПК-95/2010 від 08.09.2010 та розірвання означеного договору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині виготовлення та поставки попередньо оплаченої продукції належним чином не виконав, поставивши лише товар загальною вартістю 83 801,12 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилось 5 947,95 грн. сукупної заборгованості, в тому числі: 17,08 грн. за додатковою угодою №6 та 5 930,87 грн. за додатковою угодою №7. Розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у той час, як відповідач решту попередньо оплаченої продукції не поставив, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 947,95 грн. сплаченого за договором авансу та розірвати означений договір з підстав ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.09.2016р. у справі № 911/3067/15 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2016р. у справі № 911/3067/15 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у справі № 911/3067/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: АлдановаС.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2016р. у справі № 911/3067/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 16.01.2017р.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 р. по справі № 911/3067/15 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці з 10.01.17 - 20.01.17.
Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.01.2017 р. для розгляду справи № 911/3067/15 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2017р. у справі № 911/3067/15 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" прийнято до провадження.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
08.09.2010р. між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі-замовник) та ТОВ "Підприємство "Пластик карта" (далі-виконавець) було укладено договір №ПК-95/2010 (далі-Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання по виробництву та поставці замовнику бланків платіжних карток з магнітною смугою без запису та чіп-модулем (далі-продукція).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що продукція виготовляється та поставляється замовнику на підставі додаткових угод до договору, у яких зазначаються специфікації, строки виготовлення та поставки, кількість продукції, яка постачається, ціна та інші умови.
Відповідно до п. 2.1. договору сторони визначили, що ціна кожної партії продукції зазначається у відповідності до додатку до Договору.
Відповідно до п. 7.2. Договору, договір вступає в силу з моменту його укладення обома сторонами (підписання та скріплення печатками), тобто з дати, зазначеної перед преамбулою даного договору, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
12.06.2012р. та 09.07.2013р. між сторонами було підписано додаткові угоди №№6 та 7 на виробництво бланків платіжних карток з магнітною смугою без запису та чіп-модулем загальною вартістю 230 739,36 грн.
На виконання взятих на себе договірних зобов'язань, 02.09.2013р. та 09.10.2013р. згідно платіжних доручень №372107 та №31095 позивачем було сплачено відповідачу 89 749,07 грн., у якості авансового платежу за означеними додатковими угодами.
Позивач зазначив, що відповідач свої договірні зобов'язання в частині виготовлення та поставки попередньо оплаченої продукції належним чином не виконав, поставивши лише товар загальною вартістю 83 801,12 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилось 5 947,95 грн. сукупної заборгованості, в тому числі: 17,08 грн за додатковою угодою №6 та 5 930,87 грн. за додатковою угодою №7.
Посилаючись на те, що розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у той час, як відповідач решту попередньо оплаченої продукції не поставив, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 947,95 грн. сплаченого за договором авансу та розірвати означений договір з підстав ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Спірний договір за своєю правовою природою є змішаними у розумінні ст. 628 ЦК України, оскільки містить елементи договорів підряду і поставки, а тому відносини між сторонами щодо виготовлення та поставки продукції підпадають під дію правових норм, що регулюють як правовідносини у сфері підряду (виготовлення речі), так і у сфері поставки у відповідних частинах.
Позовна заява, в силу вимог статті 54 Господарського процесуального кодексу України, повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та законодавство, на підставі якого подається позов.
У відповідності до постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову.
Зі змісту позовної заяви слідує, що вимоги про стягнення з відповідача 5 947,95 грн. авансу та розірвання договору позивач обґрунтовує положеннями ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.
На виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 20.07.2015р. щодо надання правових обґрунтувань заявлених позовних вимог з посиланням на норми чинного законодавства України, які є підставами звернення позивача до суду із зазначеним позовом щодо кожної позовної вимог окремо, позивачем подано до Господарського суду Київської області 18.08.2015р. письмові пояснення в яких, позивач викладену у позовній заяві позицію щодо обґрунтування заявлених вимог саме положеннями наведених норм права підтримує.
Таким чином, матеріально-правовою підставою свого позову позивачем визначено статті, якими унормовано: підстави виникнення господарських зобов'язань, загальні умови виникнення господарських зобов'язань, загальні засади цивільного законодавства, недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, загальні умови виконання зобов'язання, строк (термін) виконання зобов'язання.
З аналізу ст.ст.174, 193 ГК України та ст.ст. 3, 525, 526, 530 ЦК України, які покладені в основу обґрунтування заявлених позовних вимог, норми Закону не передбачають такого правового наслідку, як виникнення у підрядника обов'язку по поверненню отриманого за договором авансу та/або розірвання договору у разі неналежного виконання підрядником договірних зобов'язань в частині виконання попередньо оплачених робіт.
Інших матеріально-правових підстав, якими було б передбачено як обов'язок відповідача по поверненню авансу, отриманого за договором, так і можливість розірвання договору в судовому порядку позивачем не зазначено.
Відповідно до п. 2 постанови пленум Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення", господарський суд, з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК, у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову.
До того ж, чинним законодавством України господарський суд не наділений правом на свій розсуд змінювати предмет або підстави позову, а відтак зобов'язаний вирішити спір згідно визначених позивачем предмету та підстави позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 947,95 грн. сплаченого за договором авансу та розірвання спірного договору з підстав ст.ст.174, 193 ГК України та ст.ст. 3, 525, 526, 530 ЦК України задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області Києва від 01.09.2016р. у справі № 911/3067/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає, а отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.09.2016р. у справі № 911/3067/15 - без змін.
2. Матеріали справи № 911/3067/15 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук