79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" січня 2017 р. Справа № 909/630/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів О.В. Зварич
ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.
та представників сторін:
позивача: ОСОБА_2 (довіреність №1113 від 15.09.2016);
відповідача: не з'явився ( належно повідомлений),
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Теплокомуненерго" , вих. №141 від 14.11.2016 (вх.№01-05/5644/16 від 30.11.2016)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2016
у справі №909/630/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго", м. Івано-Франківськ
до відповідача: Державного підприємства “Теплокомуненерго” , смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області
про визнання укладеним в редакції ПАТ “Прикарпаттяобленерго” додаткового правочину про зміни договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008
У липні 2016 року ПАТ "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства “Теплокомуненерго” про визнання укладеним в редакції ПАТ “Прикарпаттяобленерго” додаткового правочину про зміни договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 04.02.2016 НКРЕКП прийняте протокольне рішення №8 щодо посилення дисципліни розрахунків на оптовому ринку електроенергії. Відповідно до п. 6.6 ПКЕЕ, з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі заявленого обсягу споживання на відповідний розрахунковий або плановий період. У зв'язку з цим ПАТ "Прикарпаттяобленерго" 08.06.2016 звернулося до відповідача з пропозицією внести зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008 та надіслало два примірники додаткового договору про внесення змін до договору. Проте, відповідач відмовився вносити зміни до договору, посилаючись на відсутність підстав для їх внесення.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2016 у справі №909/630/16 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено частково. Визнано укладеним додатковий правочин про зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008 в редакції ПАТ «Прикарпаттяобленерго», з урахуванням внесених змін в п.8 додатку 2 до додаткового правочину, а саме:
У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів за фактично спожиту електричну енергію постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційні збитки від розміру платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з наступного після оплати дня. Пеню ,3% річних, інфляційні збитки, плату за надання послуг компенсації перетікання реактивної енергії, споживач сплачує на поточний рахунок постачальника протягом 5 операційних днів з дати отримання рахунку. Відшкодування збитків, завданих порушенням ПКЕЕ, споживач сплачує протягом 30 календарних днів.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1378,00 грн судового збору.
При частковому задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розробка позивачем проекту додаткового правочину про зміни до договору відбулася саме на виконання рішення НКРЕКП, запропонований позивачем проект додаткового правочину був розроблений у відповідності до вимог ПКЕЕ, він відповідає нормам чинного законодавства, крім відповідальності за порушення грошового зобов'язання, яка визначена ст. 625 ЦК України, з урахуванням якої, на думку суду, пункт 8 додатку 2 до додаткового правочину про зміни до договору підлягає викладенню в такій редакції:
У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів за фактично спожиту електричну енергію постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційні збитки від розміру платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з наступного після оплати дня. Пеню ,3% річних, інфляційні збитки, плату за надання послуг компенсації перетікання реактивної енергії, споживач сплачує на поточний рахунок постачальника протягом 5 операційних днів з дати отримання рахунку. Відшкодування збитків, завданих порушенням ПКЕЕ, споживач сплачує протягом 30 календарних днів.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, просить змінити рішення, прийняти нове, яким визнати укладеним додатковий правочин про зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008 в редакції ДП «Теплокомуненерго», з урахуванням внесених змін в п.3 додатку 2 до додаткового правочину про зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008, а саме:
Споживач здійснює попередню оплату у терміни визначені даним договором на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% обсягу постачання електричної енергії споживачу в аналогічному розрахунковому періоді за попередній рік на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Наступним розрахунковим періодом вважається період, який починається з 25 числа поточного місяця та триває до 24 числа (включно) наступного місяця. Назва розрахункового періоду визначається назвою календарного місяця, у якому закінчився розрахунковий період.
Розмір суми на попередню оплату за електричну енергію розраховується як добуток обсягу постачання електричної енергії відповідного розрахункового періоду на середньозважений тариф поточного розрахункового періоду.
Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за поточний розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.
Попередня плата за електричну енергію здійснюється споживачем до 30-31 числа поточного місяця.
У разі виникнення у споживача необхідності скоригувати договірну величину споживання електричної енергії, яка вказана в додатку1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», на поточний розрахунковий період у сторону збільшення, споживач самостійно розраховує вартість додаткових обсягів споживання електричної енергії як добуток додаткових обсягів споживання електричної енергії і тарифу попереднього розрахункового періоду та проводить оплату вартості додаткових обсягів споживання електричної енергії до дня звернення до постачальника із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж обсяг, за який здійснено попередню оплату, то надлишок коштів враховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі погашення заборгованості і оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період, надлишок сплачених коштів зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду.
Щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Скаржник вказує, що відповідно до п.6.6 ПКЕЕ оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період. Апелянт вважає, що запропонована позивачем редакція пункту 3 додатку 2 до договору, яка затверджена судом, ставить відповідача у економічне невигідне становище, оскільки супроводжується значними передплатами за ще не надані послуги, призведе до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків сторін і завдасть шкоди відповідачу. Вказує, що запропонована позивачем редакція змін до договору не відповідає умовам типового договору; що згідно з протокольним рішенням НКРЕКП від 04.02.2016 №8 щодо посилення дисципліни розрахунків на оптовому ринку електроенергії удосконалення договірних відносин має проходити не між позивачем і відповідачем, а між позивачем та ДП «Енергоринок». Крім того, вважає, що при частковому задоволенні позову суд всупереч вимогам ст. 49 ГПК України стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у повному обсязі.
Позивач подав 15.12.2016 відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника, вважає рішення суду законним і обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судові засідання апеляційного суду скаржник не забезпечив явки свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні 17.01.2017 представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №01-04/3044/16 від 15.12.2016), надав усні пояснення, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.
06.10.2008 ВАТ "Прикарпаттяобленерго"(постачальник),правонаступником якого є ПАТ "Прикарпаттяобленерго", та Державном підприємством “Теплокомуненерго” (споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №135 з протоколом розбіжностей, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати споживачу електричну енергію на умовах цього договору, а споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з додатком 2 «Порядок розрахунків» та додатком 9 « Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» до договору.
Так, відповідно до п. 3 додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору №135 споживач щомісячно проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених цим договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання споживачем рахунку. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 25 числа місяця та триває до 24 числа (включно) поточного (наступного) місяця. Назва розрахункового періоду, вказана у додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» визначається датою календарного місяця, у якому закінчується розрахунковий період.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж обсяг, вказаний в додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», то надлишок коштів враховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі погашення заборгованості і оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період, надлишок сплачених коштів зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду.
Згідно з п. 8 додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору №135, з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених договором платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та інфляційні збитки від розміру платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з дня наступного після дня оплати. Пеню, 3% річних, інфляційні збитки, плату за надання послуг компенсації перетікання реактивної енергії споживач сплачує на поточний рахунок постачальника протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Додатковим правочином від 27.10.2014 про зміни до договору про постачання електричної енергії №135 від 06.10.2008, сторони вирішили з 01.01.2015 змінити номер договору про постачання електричної енергії від 06.10.2008 з №135 на №190135.
У зв'язку з прийняттям НКРЕКП протокольного рішення №8 від 04.02.2016 щодо посилення дисципліни розрахунків на оптовому ринку електроенергії та на підставі п. 6.6 ПКЕЕ із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684, позивач звернувся до відповідача з пропозицією (лист від 08.06.2016 № 019/417-З) внести зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008, та надіслав два примірники додаткового правочину про зміни до договору №190135. Відповідно до названого додаткового правочину позивач запрононував внести зміни до договору шляхом викладення у новій редакції додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору №190135.
Зокрема, пункт 3 додатку 2 «Порядок розрахунків» позивач запропонував викласти в такій редакції:
Споживач здійснює попередню оплату у терміни визначені даним договором на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% обсягу постачання електричної енергії, вказаного в додатку 1 на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Розрахунковим періодом вважається період, який починається з 25 числа поточного місяця та триває до 24 числа (включно) наступного місяця. Назва розрахункового періоду, вказана у додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» визначається датою календарного місяця, у якому закінчується розрахунковий період. Розмір суми на попередню оплату за електричну енергію розраховується як добуток договірного обсягу постачання електричної енергії відповідного розрахункового періоду на середньозважений тариф поточного розрахункового періоду. Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за попередній розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.
Попередня плата за електричну енергію здійснюється споживачем до 30 числа поточного місяця.
У разі виникнення у споживача необхідності скоригувати договірну величину споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період у сторону збільшення, споживач самостійно розраховує вартість додаткових обсягів споживання електричної енергії як добуток додаткових обсягів споживання електричної енергії і тарифу попереднього розрахункового періоду та проводить оплату вартості додаткових обсягів споживання електричної енергії до дня звернення до постачальника із заявою про коригування договірної величини споживання електричної енергії.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж обсяг, вказаний в додатку 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», то надлишок коштів враховується в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі погашення заборгованості і оплати вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період, надлишок сплачених коштів зараховується в рахунок платежів наступного розрахункового періоду.
Щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбачених даним договором, протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Пункт 8 додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору №190135 позивач запропонував викласти у такій редакції:
У разі несвоєчасної оплати обумовлених договором платежів постачальник проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 10% річних та інфляційні збитки від розміру платежу за кожен день прострочення платежу, починаючи з наступного після дня оплати. Пеню, 10% річних, інфляційні збитки, плату за надання послуг компенсації перетікання реактивної енергії, споживач сплачує на поточний рахунок постачальника протягом 5 операційних днів з дати отримання рахунку. Відшкодування збитків, завданих порушенням ПКЕЕ, споживач сплачує протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи,13.06.2016 відповідач отримав пропозицію позивача про внесення змін до договору, проте листом №89 від 02.07.2016 повідомив позивача про відсутність підстав для внесення запропонованих змін до договору. У зв'язку з відмовою відповідача внести зміни до договору позивач звернувся з позовом до суду про внесення змін до договору в судовому порядку.
Дослідивши обставини справи, доводи апелянта, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Законом України "Про електроенергетику" встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії (частини 1, 2 ст.26 Закону).
Згідно з частинами 2 та 3 ст.11 названого Закону органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі -НКРЕКП), яка регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
Одним із основних завдань НКРЕКП є розроблення та затвердження правил користування електричною енергією( ст.12 Закону"Про електроенергетику").
Постановою НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.11.2015 за №1477/27922, затверджені зміни до Правил користування електричною енергією(далі -ПКЕЕ), затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №2813, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442( у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 №910).
Відповідно до частини 1 пункту 6.6 ПКЕЕ, у редакції постанови НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Пунктом 2.1 договору встановлено,що під час виконання договору сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, ПКЕЕ.
Отже, договір про постачання електричної енергії підлягав приведенню у відповідність до ПКЕЕ, оскільки п.6.6 ПКЕЕ, в редакції постанови НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684, в імперативному порядку встановлено внесення споживачем попередньої плати за електроенергію у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі п.6.6 ПКЕЕ позивач запропонував відповідачу внести зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008 шляхом викладення у новій редакції додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору, надіслав відповідачу два примірники додаткового правочину про зміни до договору, однак відповідач відмовився вносити зміни.
Згідно з частиною 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що заперечення відповідача в суді щодо запропонованих позивачем змін до договору № 190135 шляхом викладення в новій редакції Додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору, стосувалися пунктів 3 та 8 цього додатку.
Суд визнав укладеним додатковий правочин про зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008 в редакції позивача за виключенням пункту 8 додатку 2 до додаткового правочину, в який суд вніс зміни, враховуючи норми ст. 625 ЦК України та позицію відповідача.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, запропонований позивачем проект додаткового правочину про зміни до договору був розроблений на підставі та у відповідності до вимог ПКЕЕ, в редакції постанови НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684, він відповідає нормам чинного законодавства, крім відповідальності за порушення грошового зобов'язання (пункт 8 додатку 2 до додаткового правочину про зміни до договору), яка визначена ст. 625 ЦК України.
З апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з рішенням суду в частині п.3 додатку 2 до додаткового правочину про зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008.
Апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника та вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що запропоновані позивачем зміни до договору, зокрема, в частині п. 3 додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору щодо здійснення споживачем (відповідачем) попередньої оплати за електроенергію на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% обсягу постачання електричної енергії, вказаного в додатку 1, до 30 числа поточного місяця, відповідають нормам чинного законодавства, зокрема, п.6.6 ПКЕЕ, у редакції постанови НКРЕКП від 29.10.2015 № 2684.
Слід зазначити, що умови пункту 3 додатку 2 «Порядок розрахунків» до додаткового правочину, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, зокрема щодо розрахункового періоду, наступного розрахункового періоду, визначення розміру суми попередньої оплати на наступний розрахунковий період, строку здійснення попередньої оплати (в апеляційній скарзі відповідач вказує, що попередня оплата має здійснюватися до 30-31 поточного місяця. З огляду на те, що не кожен місяць має 31 день, то визначення відповідачем строку сплати попередньої оплати до 30-31 числа поточного місяця не є суттєвим у даному випадку та не може братися до уваги), є аналогічними умовам, викладеним у додатковому правочині про зміни до договору про постачання електричної енергії №190135 від 06.10.2008, який суд визнав укладеним в редакції позивача.
Таким чином, не можна вважати обгрунтованими доводи відповідача про те, що затверджена судом редакція пункту 3 додатку 2 до договору ставить відповідача у економічне невигідне становище, призведе до істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків сторін і завдасть шкоди відповідачу.
Водночас, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції про встановлення відповідальності за несвоєчасну оплату обумовлених договором платежів (пункту 8 додатку 2 до додаткового правочину про зміни до договору) не в редакції позивача, а у відповідності до ст.625 ЦК України та з урахуванням позиції відповідача, яка була висловлена відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції.
Щодо доводів відповідача про порушення судом норм ст. 49 ГПК України та неправомірне стягнення з нього на користь позивача у повному обсязі судового збору, хоча позов задоволено частково, то з матеріалів справи вбачається, що спір виник з вини відповідача, який, отримавши пропозицію позивача про внесення змін до договору, вправі був запропонувати позивачу свою редакцію проекту змін до договору, однак не скористався своїм правом, від внесення змін до договору неправомірно відмовився, хоча, як зазначено вище, наявними були правові підставі для внесення змін до договору.
Відповідно до частини 2 ст. 49 ГПК якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовой збір незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про порушення судом норм ст. 49 ГПК України.
Інші доводи скаржника не беруться до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено та не подано доказів наявності підстав, визначених ст. 104 ГПК, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.
Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.11.2016 у справі № 909/630/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 18.01.2017.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя О.В. Зварич
Суддя Я.О. Юрченко