"17" січня 2017 р. Справа № 926/4319/16
За позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідачів: 1. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці
2. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії «Будстар ЛТД»
про визнання недійсним попереднього договору оренди
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
Суддя С.О. Миронюк
Представники:
Від позивача - ОСОБА_1 - представник. Довіреність № 220/436/д від 24.12.2016 р.
Від відповідача 1. - ОСОБА_2 - представник. Довіреність № 9 від 03.01.2017 р.
Від відповідача 2. - не з'явився.
Від прокуратури - ОСОБА_3 - військовий прокурор.
Від третьої особи - ОСОБА_4 - представник. Довіреність № 10-08-04971 від 13.12.2016 р.
СУТЬ СПОРУ: Заступник військового прокурора Західного регіону України Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії «Будстар ЛТД» про визнання недійсним Попереднього договору оренди № 252/2015-п від 01.07.2015 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що попередній договір оренди нерухомого військового майна № 252/2015-п від 01.07.2015 р., яке розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, площею 47,70 м2, не відповідає вимогам чинного законодавства. У зв'язку з вищезазначеним, прокурор просить визнати недійсним попередній договір оренди нерухомого військового майна № 252/2015-п від 01.07.2015 р.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.12.2016 р., залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, судове засідання призначено на 22.12.2016 р.
16.12.2016 р. відповідач 1. подав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі.
20.12.2016 р. третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подала письмове пояснення, в якому просила позов задовольнити.
Ухвалою суду від 22.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 17.01.2017 р, в зв'язку з неявкою представників позивача та відповідачів в судове засідання.
В судовому засіданні 17.01.2017 р. прокурор та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне:
Між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою компанією «Будстар ЛТД» укладено Попередній договір оренди № 252/2015-п від 01.07.2015 р. нерухомого військового майна площею 47,70 м2, розташованого за адресою: пл. Театральна, 6, м. Чернівці.
Відповідно до п. 1.1 Договору визначено що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці зобов'язується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 47,70 м2 в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6 на умовах, встановлених даним договором.
Визначене в договорі майно передано відповідачу відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого військового майна від 01 липня 2015 року.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія «Будстар ЛТД» до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3 договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України, попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 Цивільного кодексу України).
При цьому, з матеріалів справи встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ у м. Чернівці заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству оборони України, діє на підставі затвердженого положення, включений до ЄДРПОУ як юридична особа державної форми власності. Нерухоме майно, що є предметом спірного договору перебуває у державній власності.
Відповідно до п.3 ст.1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".
У відповідності до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду здійснюється з урахуванням вимог, встановлених порядком надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 11.05.2000 року №778.
Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.
Дослідженням документальних доказів встановлено, що укладаючи спірний договір оренди, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами. Посадовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу у м. Чернівці перед укладанням зазначеного попереднього договору оренди не проведено конкурси про передачу військового нерухомого майна в оренду.
Також, у порушення п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 р. № 778, відповідачем 1 перед укладанням попередніх договорів оренди військового нерухомого майна процедура виготовлення експертної оцінки майна, яке надається в оренду, не проводилась.
Крім цього, у порушення вимог ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», нерухоме майно, яке було передано за попереднім договором, відповідачем 2 не застраховане, і, за таких обставин, балансоутримувач (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці) несе ризик випадкової втрати чи пошкодження нерухомого військового майна без відповідного відшкодування його вартості.
Також, попередній договір не відповідає вимогам наказу Міністра оборони України від 2 лютого 2010 року № 46, яким затверджено типовий договір оренди у Міністерстві оборони України. Наведені обставини не заперечуються відповідачами та підтверджуються документальними доказами у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи із змісту п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним попередній договір оренди № 257/2015-п від 01 липня 2015 року, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (код ЄДРПОУ 08179180) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою компанією «Будстар ЛТД» (код ЄДРПОУ 21429243) нерухомого військового майна, площею 47,70 м2, розташованого за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. Українська, 43, код ЄДРПОУ 08179180) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (код 38326057) судовий збір у сумі 689,00 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії «Будстар ЛТД» (58000, Чернівецька обл., м. Чернівці, пл. Театральна, 6, код ЄДРПОУ 21429243) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (код 38326057) судовий збір у сумі 689,00 грн.
5. З набранням рішення законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя С.О. Миронюк