"13" січня 2017 р.Справа № 916/3000/16
За позовом: Дочірнього підприємства "Управління експлуатації будинків "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний енерготехнічний завод";
про стягнення 91 000 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №5з/282 від 18.09.2015р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 28.11.2016р.;
ОСОБА_3 - довіреність від 16.06.2016р.
СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство "Управління експлуатації будинків "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південний енерготехнічний завод", в якій просить суд стягнути з останнього штраф у розмірі 91 000 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що між сторонами було укладено договір про зобов'язання №1/16/6 від 16.06.2016р., згідно п. 2 якого сторонами було обумовлено зобов'язання (перелік робіт) відповідача та погоджено строки виконання ним зобов'язання (робіт), а саме перекладання електрокабеля Кл-10 кВ на території позивача у строк з 17 год. 17.06.2016р. по 19 год. 20.06.2016р., та повний благоустрій території позивача в місцях проведення робіт (після укладання електрокабеля) у строк з 17 год. 24.06.2016р. по 19 год. 28.06.2016р.
Позивач вказує, що відповідач гарантійним листом від 15.06.2016р. за №094 гарантував позивачу своєчасне та якісне виконання робіт по прокладанню електрокабеля в трубах в межах прилеглої території по будівлі, що знаходиться у м. Києві по вул. Антоновича, 51 (двір та стоянка).
Як зазначає ДП "Управління експлуатації будинків "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", згідно контрольної картки №16010097-Гл, виданої Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища КМДА, термін закінчення виконання всіх робіт ТОВ “ПЕТЗ”- 01 липня 2016р.
Позивач зазначає, що відповідачем були частково виконані роботи, передбачені умовами договору, а саме вирито траншею для прокладання електрокабеля по території позивача довжиною 42 м.; прокладено в траншею в гофрованих трубах електрокабель високої напруги Кл-10 кВ по території позивача довжиною 42 м; частково засипано траншею (піском і щебенем) довжиною 35 м; частково укладено асфальтобетонну суміш для відновлення покриття території позивача довжиною 35 м (частковий благоустрій території).
Однак, всупереч умов вказаного договору, відповідачем не виконано повний благоустрій території позивача в місці проведення ним робіт по прокладанню електрокабеля, а саме не повністю засипано траншею піском і щебенем та не повністю укладено асфальтобетонну суміш для відновлення покриття території позивача довжиною 7м)
Крім того, в місцях проведеного відповідачем часткового благоустрою території позивача (часткове укладання асфальтобетонної суміші на траншею довжиною 35 м із викопаної ним траншеї довжиною 42 м), покладено асфальтобетону суміш , яка на даний час потріскалася та просіла через просадку засипаного у траншею ґрунту без його належного ущільнення.
Вказане, на думку позивача, є підставою для нарахування штрафу на підставі п. 4 договору, який за період з 29.06.2016р. по 05.11.2016р. становить 91 000 грн. (700 грн.*130 днів).
Позивач зазначає, що ним з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено відповідну претензію щодо сплати вказаної суми штрафу, яка була залишена без реагування, що в свою чергу стало підставою для його звернення до суду з відповідним позовом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2016р. було порушено провадження у справі № 916/3000/16 із призначенням розгляду в засіданні суду 30.11.2016р.
В засіданні суду 30.11.2016р. представником позивача було надано додаткові пояснення по справі (т.1 а.с.39-42), згідно яких останній вказує, що, оскільки ним та відповідачем у п.5 договору було встановлено, що фактом підтвердження завершення виконання робіт являється підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, який до теперішнього часу підписано не було, то вказане свідчить про непроведення ТОВ „Південний енерготехнічний завод” робіт в повному обсязі, що в свою чергу є підставою для нарахування відповідного штрафу, передбаченого п. 4 договору.
Ухвалою суду від 30.11.2016р., з урахуванням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, а також у зв'язку з неподанням витребуваних ухвалою суду доказів та необхідністю додаткового дослідження матеріалів справи, розгляд справи було відкладено на 12.12.2016р.
У судовому засіданні 12.12.2016р.представник відповідача надав суду відзив на позов (т.1а.с.73-77), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що відповідно до проекту погодження робіт директором ДП «Ексбуд» ОСОБА_4 в липні 2015 року було погоджено план прокладання кабельної лінії 10 кВ багатофункціонального комплексу з торгово-офісними приміщеннями по вул. Горького, 46-46а у Голосіївському районі м. Києва.
За наявного погодження, Київська міська державна адміністрація в особі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища надало на замовлення ПАТ «Київенерго» ТОВ «ПЕТЗ» контрольну картку №16010097-Гл на прокладання електрокабелю до будівлі Антоновича (Горького), 46-46а, за адресою Голосіївський район, вулиці Антоновича (Горького), Жилянська, Фізкультури, Володимирська (з переходом через проїзні частини вулиць закритим способом) з розриттям траншеї 1800 метрів, контрольна картка отримана 31.05.2016 року.
Однак, як зазначає відповідач, позивач відмовив йому в доступі до території, на якій мали б проводитись вже давно погоджені роботи, внаслідок зміни керівництва ДП «Ексбуд» Новий керівник ОСОБА_5, посилаючись на те, що особисто з ним ніхто нічого не погоджував, не допускав працівників ТОВ «ПЕТЗ» до виконання робіт. ПАТ «Київенрго», як замовник робіт, було вимушене листом від 09.06.2016 року №52/1-702 (т.1 а.с.43) звертатись до ДП «Ексбуд» з проханням допустити персонал ТОВ «ПЕТЗ» для виконання робіт. Після спливу половини строку дії Контрольної картки №16010097-Гл ТОВ «ПЕТЗ» вимушене було укласти Договір про зобов'язання №1/16/6 від 16 червня 2016 року. За умовами даного Договору ТОВ «ПЕТЗ» отримало від позивача дозвіл на виконання робіт по прокладанню труб (кабеля високої напруги Кл10кВ), та відновлення повного благоустрою території в межах адмінбудівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 51.
Відповідач наполягає на проведенні ним робіт, передбачених договором в повному обсязі та в обумовлені строки, що підтверджується відповідною фото фіксацією та вважає, що ним не було порушено його умов.
Щодо вимоги про стягнення штрафу вказує, що оскільки договір про зобов'язання №1/16/6 від 16.06.2016р. не містив жодної суми зобов'язання, то він і не міг встановлювати відповідальності в формі сплати неустойки, зазначивши, що відповідно до п. 4 даного договору ТОВ «ПЕТЗ» несе відповідальність в формі відшкодування матеріальних збитків.
Так, зазначає, що умовами договору передбачено відповідальність в формі відшкодування завданих збитків в межах компенсації в сумі 700 грн. за день.
Однак, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. (ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу.) Доказів заподіяння збитків ДП «Ексбуд» взагалі не надано.
При цьому зазначає, що мова йде не про невиконання всього зобов'язання, а про його частину, що мала місце в формі залишення технологічного приямку.
Водночас, вказує, що територія автостоянки в повній мірі була відновлена, і жодних незручностей чи збитків позивачу заподіяно не було.
На думку відповідача, ним та позивачем у договорі було визначено, що за неналежне виконання зобов'язання настає відповідальність в формі понесених матеріальних збитків.
При цьому зауважує про відсутність у договорі положень щодо неустойки, штрафних санкцій, а відтак вважає, що до нього може бути застосовано тільки відповідальність в формі відшкодування збитків.
В свою чергу щодо відсутності вини у простроченні зобов'язання відповідач зазначає, що ним поблизу трансформаторної підстанції ТП -3975 залишено технологічний приямок для вводу кабелю ВРУ 10 кВ.
Відповідач вказує, що залишений технологічний приямок необхідний був для заведення кабелю, що прокладався до ТП -3975 та зауважує, що наявність даного приямку не накладало жодних обмежень на використання прилеглої до будівлі території, зокрема автостоянки. З огляду на те, що від'єднання кабелю та приєднання до ТП пов'язане з процесом відключення та переключення трансформаторної підстанції, та є процесом, пов'язаним зі знеживленням споживачів та виконанням робіт підвищеної небезпеки, даний процес потребує дотримання усіх без виключення правил та стандартів аби не допустити випадкової загибелі людей чи знищення майна. У зв'язку з підвищенням температури повітря наприкінці червня 2016 року ПАТ «Київенерго» (замовником робіт) було введено обмеження на всі відключення та переключення трансформаторних підстанцій, що унеможливило демонтаж старого кабелю та під'єднання нового, про що, як зазначає відповідач, і було повідомлено позивача листом від 30.06.2016 р. вих. №101.
Після зникнення цих обставин у ТОВ «ПЕТЗ» виникли нові труднощі в виконанні своїх обов'язків перед ПАТ «Київенерго», оскільки ДП «Ексбуд» в особі ОСОБА_5 перешкоджало прокладанню кабеля 10 кВ, забороняючи доступ працівникам ТОВ «ПЕТЗ» до ТП-3975. Про дані обставини свідчить звернення ТОВ «ПЕТЗ» до ПАТ «Київенерго» вих. №115 від 28.07.2016 року. (копія додається)
ПАТ «Київенерго» розуміючи складність даної ситуації та її вплив на виконання обов'язків з боку ТОВ «ПЕТЗ» 04.08.2016 року звернулось до директора ДП «Ексбуд» з листом вих. № 030/52/2-4889 «Про допуск персоналу» в якому просило допустити персонал ТОВ «ПЕТЗ» для закінчення робіт, що дасть змогу відразу закрити залишений технологічний приямок та здійснити благоустрій. (копія листа додається)
Таким чином саме внаслідок здійснення перешкод з боку позивача та недопуску працівників ТОВ «ПЕТЗ» було не закрито технологічний приямок в липні 2016 року.
Відповідач також зосереджує увагу на відсутності у договорі права на відшкодування штрафу, як неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а містить лише право на відшкодування збитків в формі компенсації.
Водночас, зазначає про відсутність складу господарського правопорушення, що в свою чергу виключає наявність відповідальності перед позивачем, а також про відсутність у власника земельної ділянки претензій ані щодо виконаних робіт, ані щодо відновлення благоустрою.
З урахуванням викладених обставин, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 12.12.2016р. представником відповідача було надано клопотання про витребування доказів (т.1 а.с.86), згідно якого останній просить суд витребувати у позивача докази заподіяння діями відповідача збитків, а саме квитанції про сплату паркування працівниками ДП „Ексбуд” по вул. Антоновича в м. Києві протягом липня - лютого 2016р., а також належні докази права користування земельною ділянкою, розташованої навколо будівель за адресою: м. Київ, вул. Горького (Антоновича), 51, а саме копію акта на право постійного користування земельною чи договору оренди земельної ділянки з визначенням меж цієї ділянки в натурі.
Представник позивача 12.12.2016р. під час розгляду справи по суті підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача заперечував проти їх задоволення, зокрема, з підстав, викладених у відзиві на позов.
В засіданні суду 12.12.2016р., з огляду на необхідність додаткового витребування та дослідження доказів було оголошено перерву до 26.12.2016р.
В судовому засіданні 26.12.2016р. представником позивача було надано заперечення на відзив на позовну заяву (т.1а.с.98-100), згідно яких зазначає, що при порівнянні з умовами укладеного договору про зобов'язання № 1/16/6 від 16.06.2016р. новим керівництвом позивача було надано для відповідача значно кращі умови, ніж на яких було проведено в липні 2015 року погодження проекту робіт колишнім директором.
Так, зокрема, зазначає, що строки виконання відповідачем робіт по договору, а саме: прокладання електрокабеля Кл-10 кВ по території позивача встановлено - у строк з 17 год. 17.06.2016р. по 19 год. 20.06.2016р., а повний благоустрій території позивача в місцях проведення робіт (після укладання електрокабеля) - у строк з 17 год. 24.06.2016р. по 19 год. 28.06.2016р., що становить фактично 12 днів на виконання робіт по договору проти 3-х днів на виконання робіт, погоджених проектом робіт.
Позивач у поданих запереченнях на позов вказує на неподання відповідачем жодного доказу на підтвердження проведення робіт в повному обсязі, натомість, надана ним фотозйомка вводить суд в оману.
Так, зазначає, що оскільки станом на 26.12.2016р. між сторонами не було підписано акт прийому-передачі виконаних по договору робіт, то його відсутність свідчить про їх не проведення в повному обсязі.
До вказаних заперечень позивачем було додано спільний акт №1 від 16.12.2016р., який було складено та підписано при обстеженні території в межах адмінбудівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 51 на предмет виконання договору про зобов'язання № 1/16/6 від 16.06.2016р. (т.1а.с.101).
Згідно вказаного акту, обстеження розпочато об 10 год. 30 хв. Об'єктом обстеження є ділянка території, що розташована у внутрішньому дворі будівлі за адресою: вул. Антоновича, 51, м. Київ, Голосіївського району.
Під час обстеження даної ділянки встановлено, що на ній знаходиться траншея, що використовувалася для прокладання кабелів до будівлі ТП-3975, асфальтування якої не завершено в повному обсязі, а саме відсутнє асфальтобетонне покриття (засипано гравієм працівниками ДП „Ексбуд”). Розміри ділянок наведені в додатку № 1 до даного акту.
Також виявлено, що на території парковки, що є територією ДП „Ексбуд”, наявні просідання асфальтобетонного покриття траншеї, що використовувалися для прокладання кабелю, що прокладався згідно проекту електропостачання комплексу будівель Горького -45-46А глибиною до 1,5 см.
Стикування асфальтобетонного покриття траншеї з існуючим покриттям має тріщини по всій довжині траншеї з обох сторін стикування.
Просідання асфальтобетонного покриття траншеї відбулося внаслідок порушення технології укладання.
Обстеження проводилося у світлий час доби, в сонячну погоду за температурою повітря -10 градусів за Цельсієм. Обстеження закінчено об 11:00 16.12.2016р.
Позивач зазначає, що відповідач шляхом підписання акту обстеження №1 від 16.12.2016р. підтвердив, що станом на 16.12.2016р. роботи по договору ним в повному обсязі не виконані, що являється неналежним виконанням умов договору.
Щодо твердження відповідача стосовно того, що договір не містить права на відшкодування штрафної санкції, а містить лише право на відшкодування збитків, наполягає на тому, що п.4 договору передбачено стягнення штрафу за невиконання робіт у строки, передбачені договором.
Крім того, представником позивача було надано заперечення проти поданого представником відповідача вищевказаного клопотання про витребування доказів (т.1 а.с.131).
Представник відповідача не наполягав на розгляді клопотання про витребування доказів.
Судом з огляду на те, що відповідач в процесі розгляду справи отримав необхідну інформацію, вказане клопотання залишено судом без розгляду.
В засіданні суду 26.12.2016р. у зв'язку із необхідністю дослідження матеріалів справи, оголошено перерву до 14 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 26.12.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 26.12.2016р., з огляду на те, що 26.12.2016р. з 14 год. 30 хв. до 16 год. 20 хв. всі працівники та відвідувачі суду були евакуйовані з адміністративної будівлі, у зв'язку із проведенням ГУДСНС України в Одеській області спільно з ГУНП в Одеській області оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі, розгляд справи було призначено на 13.01.2017р.
11.01.2017р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення по справі (т.2 а.с.9-10), згідно яких останній, наводячи норми чинного законодавства, вказує, що компенсація відповідно до умов договору про зобов'язання №1/16/6 є нічим іншим, як способом відшкодування збитків.
При цьому зазначає, що п. 4 договору не містить жодних згадок про штрафні санкції, пеню чи неустойку.
Відтак, вважає, що позивач звернувся до суду, застосувавши неналежний спосіб захисту порушеного права, та замість відшкодування збитків (розмір яких слід доводити), просить стягнути штрафну санкцію, яка не передбачена умовами договору.
Також відповідач стверджує, що ПАТ «Київенерго», що є власником ТП- 3975, не може провести роботи під'єднання власного кабелю до власної підстанції на земельній ділянці комунальної власності з вини позивача, який не допускає до проведення робіт.
У судовому засіданні 13.01.2017р. представник позивача надав суду доповнення до заперечень на відзив на позов (т.2а.с.23-24), згідно якого останній наполягає, що факт невиконання відповідачем робіт в повному обсязі та у встановлені строки по договору підтверджується, зокрема, листами ДП „Ексбуд” № 5з/270 від 02.07.2016р., № 5з/298 від 15.07.2016р. та № 5з/360 від 26.08.2016р., які були направлені на адресу ТОВ „ПЕТЗ” та додано позивачем до позовної заяви.
Позивач стверджує, що відповідачу не могло бути невідомо, що станом на грудень 2016р. між сторонами не підписано акт прийому-передачі виконаних про договору робіт, що підтверджує факт невиконання відповідачем робіт в повному обсязі та у встановленому строки по договору від 16.06.2016р., за що згідно умов п. 4 договору наступає відповідальність про сплату штрафної санкції, що являється предметом позову.
Водночас, зазначає, що направлення відповідачем на адресу позивача по справі № 916/3000/16 проекту мирової угоди лише свідчить про затягування розгляду справи.
Позивач повторно вказує на те, що обстеження, проведене ДП „Дорцентр” 13.12.2016р. підтверджує факт невиконання відповідачем в повному обсязі та у встановлені договором строки та є належним доказом у справі.
В судовому засіданні 13.12.2016р. представники сторін в повному обсязі підтримали свої правові позиції, що були викладені ними в попередніх судових засіданнях, наполягали на їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Управління експлуатації будинків "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" направлені на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 91 000 грн. за невиконання останнім робіт у строки, встановлені договором.
Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення штрафний санкцій у розмірі, що заявлений позивачем, підставою - обставини, на основі яких їх було нараховано.
При цьому спір між сторонами, фактично, виник з приводу правової природи відповідальності, встановленої у п. 4 договору про зобов'язання № 1/16/6 від 16.06.2016р.
З цього приводу суд вказує наступне.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2016р. між Дочірнім підприємством "Управління експлуатації будинків "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південний енерготехнічний завод" (Сторона 2) було укладено договір про зобов'язання № 1/16/6 (т.1а.с.10-11), згідно п.1 якого Сторона 1 у відповідності до контрольної картки №16010097-Гл надає дозвіл Стороні 2 на виконання робіт по прокладанню труб (кабелю високої напруги Кл-10 кВ) та відновлення повного благоустрою території в межах адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, 51 (задній двір та автомобільна стоянка).
Пунктом 2 вказаного договору сторони погодили виконання Стороною 2 наступних робіт:
- зняття верхнього асфальтобетонного покриття;
- порушення пісочно - щебеневої основи з вирівнюючим шаром, яке виступає в даному випадку основою автомобільної стоянки;
- розрив траншеї для прокладки труб (кабелю високої напруги Кл-10 кВ);
- прокладки труб та кабелю Кл-10 кВ;
- виконати роботи по виявленню пошкодженої кабельної лінії АПВБ - (1Кв 3х95+1х/35) від щитової в адмінбудівлі вул. Антоновича, 51 до щитової в адмінбудівлі по вул. Фізкультури, 9 м. Києва та виконати її ремонт;
- засипання траншеї пошарово з ущільненням матеріалів, які там використовувались (пісок, щебінь, тощо) проводиться цілодобово у наступні строки:
- з 17 години 00 хв. 17.06.2016р. по 19 год. 00 хв. 20.06.2016р.
Виконання робіт Стороною 2, а саме:
- вирівнювання та доощільнення основи в місцях, де є потреба;
- змащення країв асфальтобетону (емульсія, бітум);
- укладання асфальтобетонної суміші (А/Б) не менше 5 см. в ущільненому стані;
- повний благоустрій території в місцях проведення робіт проводиться цілодобово у наступні строки:
- з 17 години 00 хв. 24.06.2016р.по 19 год. 00 хв. 28.06.2016р.
Згідно п. 3 договору виконання вищевказаних робіт Стороною 2 проводиться своїми силами та заходами за власний рахунок, виходячи із строків та гарантійного листа № 094 від 15.06.2016р.
При цьому, суд, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про зобов'язання № 1/16/6 від 16.06.2016р. (т.1а.с.10-11) зазначає, що вказаний правочин за своєю правовою природою не є договором підряду, оскільки встановлені в договорі роботи проводились не на користь Замовника.
Між сторонами, фактично, виникли правовідносини, подібні сервітутним, які проявилися у наданні доступу на територію для проведення певних робіт.
Як встановлено судом, приписами п. 4 вказаного договору сторони погодили, що у випадку невиконання умов даного договору у зазначені строки, Сторона 2 несе відповідальність перед Стороною 1 за нанесені матеріальні збитки відповідно до чинного законодавства України.
У разі не вкладення в строки виконання робіт Сторона 2 компенсує Стороні 1 за кожний день прострочення кошти у сумі 700 грн., перераховуючи їх на поточний рахунок.
Відповідно до п. 5, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання взятих сторонами зобов'язань. По закінченню виконання робіт між сторонами буде підписано акт прийому-передачі робіт.
З позиції позивача вбачається, що відповідальність, яка встановлена у вищевказаному п. 4 договору, трактується ним, як штрафна санкція у вигляді можливості застосування до відповідача штрафу.
При цьому позивач, при визначенні розміру штрафу, що заявлений до стягнення, виходив з періоду, протягом якого відповідач не здійснював свого зобов'язання - 130 днів, з 29.06.2016р. по 05.11.2016р.
Відтак, ним з урахуванням умов п. 4 договору за кожен день прострочення відповідачем зобов'язання було нараховано штраф у розмірі 91 000 грн. (700 грн. *130 днів).
Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказує, що передбачена у п. 4 договору відповідальність за своєю правовою природою не є штрафом, а, виключно, відповідальністю у формі відшкодування матеріальних збитків.
При цьому наполягає на їх недоведеності позивачем.
Суд, проаналізувавши вказані позиції обох сторін, зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких, зокрема, віднесено штраф (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонами ч. 4 ст. 231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Разом з тим, ст.547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, до видів яких відноситься неустойка, вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як встановлено судом, пунктом 4 вищевказаного договору сторони не обумовили сплату неустойки за порушення зобов'язання, а тому застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу є неправомірним.
Здійснивши системний аналіз пункту п.4 договору, суд доходить висновку, що визначена вказаним пунктом відповідальність сторони-2, неправомірно визначена позивачем як штрафна санкція (ст. 230 ГК України), оскільки не відповідає її природі, а є відповідальністю за неналежне виконання зобов'язання у спосіб відшкодування збитків (ст. 225 ГК України), визначених сторонами у заздалегідь погодженому розмірі, оскільки він передбачає компенсацію (відшкодування).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що, по-перше, відповідний пункт статті 225 ГК України на момент укладення договору було виключено, а, по-друге, з урахуванням встановлених по справі обставин, суд вважає, що ані факт понесення збитків, ані їх розмір, ані вину відповідача не був предметом доведення та розгляду в рамках даної справи.
Між тим, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом щодо стягнення збитків.
Враховуючи відмову в задоволенні позову Дочірнього підприємства "Управління експлуатації будинків "Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", підстави для покладення на відповідача судових витрат, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 18 січня 2017 р.
Суддя Ю.М. Щавинська