79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" січня 2017 р. Справа № 914/1775/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Дубник О.П. Зварич О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.
та представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ'
на рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 (суддя Горецька З.В.)
у справі № 914/1775/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ', м. Новий Розділ Львівської області
до відповідача: ОСОБА_3 комітету Новороздільської міської ради, м. Новий Розділ Львівської області
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2Розділ' звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 комітету Новороздільської міської ради про стягнення 1 803 018, 12 грн основного боргу, 175 900, 70 грн інфляційних втрат та 36 102, 58 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що затверджені відповідачем тарифи на послуги із вивезення побутових відходів були заниженими в порівнянні із економічно обґрунтованими витратами на їх надання, відповідач на звернення позивача не проводив їх коригування, отже утворилась різниця в затверджених та економічно обґрунтованих тарифах, які позивач просить стягнути. Крім того, на суму заборгованості позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
При вирішенні спору місцевий суд виходив з того, що позивачем не доведено необґрунтованість затверджених тарифів на послуги з вивезення побутових відходів та не подано належних та обґрунтованих доказів, які б підтверджували економічну обґрунтованість тарифів, складених позивачем, зокрема оскільки відсутній висновок Державної інспекції за контролю за цінами або її територіального органу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ТОВ “ОСОБА_2Розділ', звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі, мотивуючи свої доводи порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, покликається на те, що при відмові в позовних вимогах місцевий господарський суд застосував п. 4.1 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, який передбачав необхідність надання висновку Держцінінспекції щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з вивезення побутових відходів, однак вказаний пункт виключено на підставі Постанови КМ N 269 від 17.07.2014. Отже, вказує, що судом застосовано норму, яка не підлягала застосуванню.
Також, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи для з'ясування економічного обґрунтування розрахунків витрат на надання послуг.
Відповідач, скориставшись правом, встановленим ст. 96 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначав про безпідставність позовних вимог та правомірну відмову в їх задоволенні місцевим господарським судом.
В дане судове засідання представник позивача явку повноважного представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду даного спору був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила залишити рішення місцевого господарського суду без змін, скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 у справі № 914/1775/16 - залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається наступне.
2 грудня 2011 року ВК Новороздільської міської ради прийнято рішення, яким затверджено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів в м. Новий Розділ.
Рішенням ВК Новороздільської міської ради № 157 від 24.04.2013 послуга з вивезення побутових відходів виключена із складу послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, визначивши її як окрему комунальну послугу.
Надалі, рішенням ВК Новороздільської міської ради № 157 від 24.04.2013 визнано ТОВ “ОСОБА_2 - Н.Розділ' виконавцем послуг із вивезення побутових відходів в м.Новий Розділ та зобов'язано міського голову укласти договори про надання відповідних послуг з їх виконавцями.
6 грудня 2013 року ОСОБА_3 комітетом Новороздільської міської ради (замовник) та ТОВ “ОСОБА_2Розділ' (виконавець) укладено договір №01/12 на надання послуг з вивезення побутових відходів на території м.Новий Розділ (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується згідно з графіком безперервно надавати послуги з вивезення твердих побутових відходів (надалі - ТПВ) на відповідній території у м.Новий Розділ, а замовник зобов'язується виконати обов'язки, передбачені цим договором.
Згідно з п.4.1 договору, виконавець має право подати замовнику розрахунки економічно обґрунтованих витрат на надання послуг з вивезення побутових відходів.
Відповідно до п.3.2 договору, замовник зобов'язується прийняти в установленому порядку рішення щодо встановлення чи коригування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів у розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат відповідно до розрахунків, поданих виконавцем.
Строк дії вказаного договору складає 5 років - з 06.12.2013 по 06.12.2018 (п.9.1 договору).
Укладений сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до "Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів" затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 № 1010, до послуг належать операції поводження з побутовими відходами (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення), що здійснюються у населеному пункті згідно з правилами благоустрою, затвердженими органом місцевого самоврядування. Тарифи на послуги - грошовий вираз витрат із збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізації, знешкодження та захоронення 1 куб. метра або 1 тонни (за наявності вагового обладнання) побутових відходів, розрахований на основі економічно обґрунтованих планованих витрат з урахуванням планованого прибутку та податку на додану вартість.
Позивач, як виконавець по наданні послуг по вивезенню ТПВ, звернувся з листом до ВК Новороздільської міської ради від 28.07.2014 та вимагав прийняти рішення про затвердження тарифу та долучив відповідні документи.
4 листопада 2014 року рішенням №273 відповідач затвердив тарифи на послуги з вивезення побутових відходів в м.Новий Розділ для ТОВ “ОСОБА_2Розділ'.
Надалі, позивач 20.03.2015 не подав, як він стверджує, лист з проханням щодо коригування встановлених тарифів, а подав листа щодо затвердження тарифів на вивіз побутових відходів, великогабаритних та будівельних відходів.
20 липня2015 року позивач знову звернувся із вимогою термінового коригування та погодження економічно-обгрунтованих тарифів на послуги з вивезення та зберігання ТПВ, ВГТПВ та БТПВ за поданими 20.03.2015 року розрахунками.
Однак, відповідно до п.36 Постанови КМУ “Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів' від 26.07.2006 №1010, тарифи, які включають витрати на здійснення капітальних вкладень, фіксуються на строк, передбачений для виконання програми розвитку підприємства'.
Інвестиційна програма розвитку надання послуг із збирання та перевезення твердих побутових відходів на території м.Новий Розділ погоджена на 2014-2018 роки рішенням ОСОБА_3 комітету Новороздільської міської ради №272 від 04.11.2014.
Однак, пунктом 37 вищевказаної постанови КМУ передбачається можливість коригування тарифів протягом встановленого строку дії, яке здійснюється шляхом коригування індивідуальних складових витрат, за якими відбувалися цінові зміни в бік збільшення або зменшення, що сприятиме забезпеченню економічної обґрунтованості та прозорості запровадження зазначеного механізму. Про це було повідомлено ТОВ “ОСОБА_2Розділ' листом №967/02-11 від 31.07.2015.
Також, відповідно до п. 10 ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.
Отже, позивач не вправі був звертатись з листами про встановлення тарифів з огляду на п. 36 Постанови КМУ №1010, відтак такі розрахунки не могли бути розглянуті відповідачем. Позивач лише міг просити корегування тарифів в порядку, встановленому п. 37-40 тієї ж постанови. Поряд з цим, подані позивачем документи не відповідали вимогам зазначеної постанови щодо коригування тарифів.
В подальшому позивач звернувся з листом від 01.10.2015 та просив коригування тарифів.
ОСОБА_3 комітету Новороздільської міської ради від 20.10.2015 відповідач повідомив позивача, що ознайомившись з повідомленням про намір здійснити зміну діючих тарифів на послуги з вивезення ТПВ у «Віснику Розділля» та поданим пакетом документів щодо погодження корегування тарифів на послуги з вивезення та зберігання ТПВ у м. Новий Розділ, виникають розбіжності щодо статті витрат «Податки, збори, обов'язкові платежі» так, як у поданому пакеті коригуванню підлягають лише «Прямі матеріальні витрати». Для уточнення відповідач просив надати розшифровку статті витрат «Податки, збори, обов'язкові платежі». Крім того, просили також надавати розрахунок саме помісячного фінансового результату від діяльності з надання таких послуг по елементах витрат (заробітна плата, відрахування із заробітної плати, ПММ, запчастини, інші) за 9 місяців 2015 року.
Так, відповідно до п.4.1 договору, виконавець має право подати замовнику розрахунки економічно - обґрунтованих витрат на надання послуг з вивезення побутових відходів.
Вказана норма кореспондується із п.1 ч.1 статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги', яким передбачено таке ж право за виконавцями комунальних послуг. Згідно приписів п.2 частини 1 статті 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
При цьому, згідно підпункту 2 пункту 2а' статті 28 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні' встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до п.3.2 договору, замовник зобов'язується прийняти в установленому порядку рішення щодо встановлення чи коригування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів у розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат відповідно до розрахунків, поданих виконавцем.
Згідно з ч.2 ст.31 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги', виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Відповідно до ч.3 статті 31 цього Закону, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Суд погоджується, що з наведених норм законодавства та умов укладеного сторонами договору вбачається, що обов'язком позивача є надавати житлово-комунальні послуги за тарифами, встановлені відповідачем, а відповідач зобов'язаний затверджувати такі тарифи на рівні, не нижче економічно-обгрунтованих витрат на їх надання, однак, позивач не надав будь-яких належних доказів, що розраховані ним тарифи є економічно -обґрунтованими.
Адже, на виконання положень ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 №1010 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів.
Як вказувалось вище, місцевий господарський суд при відмові в позові послався на необхідність належного підтвердження економічної обґрунтованості витрат на надання послуг, зокрема висновком Державної інспекції з контролю за цінами.
Колегією суддів встановлено, що п. 41 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів, який передбачав необхідність надання висновку Держцінінспекції щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, пов'язаних з наданням послуг з вивезення побутових відходів виключено на підставі Постанови КМ N 269 від 17.07.2014. Отже, місцевий господарський суд безпідставно керувався ним при прийнятті оскаржуваного рішення.
Поряд з цим, вказане посилання суду не вплинуло на законність відмови в задоволенні позову в цілому, з урахуванням наступного.
Слід зазначити, що згідно з ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Господарським процесуальним кодексом України також тягар доказування покладено на особу, яка на них посилається.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено економічної обґрунтованості розрахунку корегування, поданого ним на затвердження відповідачу.
З огляду на те, що позивач не усунув недоліки, на які вказував відповідач у листі від 20.10.2015, ВК не міг провести корегування тарифів.
Посилання позивача на те, що навіть первісні тарифи, затверджені відповідачем були заниженими в порівнянні з економічно обґрунтованими, колегія не бере до уваги, оскільки рішення про затвердження тарифів є чинними, позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувались.
Також безпідставними є посилання на необхідність призначення судової експертизи для з'ясування економічного обґрунтування розрахунків витрат на надання послуг, оскільки в п.п. 37-40 Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів чітко прописана формула, за якою розраховується індекс зміни цін індивідуальної складової витрат.
Отже, з огляду на те, що позивачем не подано всіх належних документів, необхідних відповідачу для корегування тарифів та не надано жодних інших доказів, з яких би вбачались, що тарифи які пропонує позивач є економічно обґрунтованими, підстави для задоволення позову відсутні.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.
Аналізуючи вказану статтю слід дійти висновку, що відшкодуванню втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх надання передує затвердження органом місцевого самоврядування, поданих виконавцями/виробниками, розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг.
Більше того, згідно з ст. 15 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» установлення органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.
Отже, доводи скаржника є безпідставними, позовні вимоги не доведеними належними та допустимими доказами в порядку та розумінні ст. 34 ГПК України.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували правомірність та підставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області про відмову в позові відповідає законодавству, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 у справі № 914/1775/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Постанова підписана 16.01.2017.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Зварич О.В.