Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Трусова Т.О.
№22-ц/796/ 881/2017 Доповідач Кравець В.А.
Справа №753/14867/16-ц
16 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Кравець В.А.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,
за участю секретаря Гоін В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Жамбровського Михайла Сергійовича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, треті особи: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
У серпні 2016 року ПАТ ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 37 052,57 грн. матеріального збитку та вирішити питання судових витрат.
В мотивування вимог посилався на те, що 22.12.2015 року з вини водія ОСОБА_4, яка під час виконання своїх трудових обов'язків у Департаменті патрульної поліції Національної поліції України керувала транспортним засобом «TOYOTA», реєстраційний номер НОМЕР_3, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Україна», сталася ДТП, в результаті якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень у розмірі 37 052,57 грн.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року - позов задоволено.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_3 37 052 гривні 57 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 1 051 гривню 20 копійок судових витрат, а всього 38 103 гривні 77 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - ЖамбровськийМ.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.
Вказує, що суд помилково прийшов до висновку щодо стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача, який був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля патрульної поліції, саме з ДПП, а не з ПАТ «Страхова компанія «Україна». Враховуючи той факт, що автомобіль патрульної поліції на час дорожньо-транспортної пригоди був застрахований за договором обов'язкової цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів у ПАТ «Страхова компанія «Україна».
Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі (пункт 16 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).
В судовому засіданні представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 22 грудня 2015 p. в м. Києві на вул. Російській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Toyota, д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням інспектора управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_4, Skoda, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, Nissan, д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, та ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 р. у цій дорожньо-транспортній пригоді встановлено вину третьої особи ОСОБА_4, яка допустила порушення вимог п. 10.1., 12.1., 12.3., 2.3.(6) ПДР України, що і спричинило пошкодження транспортних засобів (а.с. 8).
Автомобіль Nissan, д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності позивачу ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с. 9).
Автомобіль Тoyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, перебуває у користуванні відповідача на підставі договору позички від 2 грудня 2015 p., укладеного між Департаментом патрульної служби МВС України (позичкодавцем) та Департаментом патрульної поліції (користувачем) (а.с. 72-78,79).
Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.
Отже відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 28.04.2015 року у справі №6-229цс14.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем і вчинила дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов'язків.
Отже, Департамент патрульної поліції Національної поліції України є належним відповідачем по справі.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність при використанні автомобіля Toyota Prius, д.н.з. НОМЕР_3, була застрахована у ПрАТ «СК «Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7090209 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50000 грн. та нульовою франшизою (а.с. 6).
23 грудня 2016 p. позивач ОСОБА_3 направляв за місцезнаходженням ПрАТ «СК «Україна» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про виплату страхового відшкодування, однак поштове відправлення повернулося без вручення за терміном зберігання (а.с. 10, 11, 12, 13).
Проведеним на замовлення ОСОБА_3 автотоварознавчим дослідженням (Звіт № 124 від 11.03.2016) встановлено, що вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля Nissan, д.н.з. НОМЕР_2, становить 36052,57 грн. (а.с. 14-25).
На оплату послуг спеціаліста-автотоварознавця ОСОБА_3 поніс витрати в сумі 1000 грн. (а.с. 26).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі №6-2808цс15.
Отже, позивач має право вимоги до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення 36 052,57 грн. страхового відшкодування, витрат на проведення експертного дослідження та витрат на правову допомогу.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу представника відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Жамбровського Михайла Сергійовича - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий
Судді