АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-1398 Головуючий у 1-й інстанції - Шереметьєва Л.А.
Доповідач - Пікуль А.А.
11 січня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Гаращенка Д.Р.
НевідомоїТ.О.
секретар Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_7, про відшкодування шкоди,-
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_7, про відшкодування шкоди.
Суд стягнув з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20 604 грн. 42 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 3 200 грн. на відшкодування судових витрат по оплаті експертизи.
Суд також стягнув з ОСОБА_6, ОСОБА_3 706 грн. 04 коп. судового збору у дохід держави.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог: в частині відшкодування матеріальної шкоди - на суму 7 681 грн. 46 коп.; в частині відшкодування моральної шкоди - на суму 2 000 грн. (а.с.138-141).
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність указаних осіб, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення ОСОБА_3 та її представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, пояснення ОСОБА_4 та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
Вироком Солом'янського районного суду міста Києва від 5 листопада 2015 року ОСОБА_7 визнаний винним у скоєнні злочину відносно ОСОБА_5, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України та засуджений до п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням.
Вироком суду встановлено, що в результаті злочинних дій неповнолітнього ОСОБА_7 неповнолітньому ОСОБА_5, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; навколо очний синець справа; уламковий перелом латеральної стінки правої орбіти; перелом у ділянці клиноподібного виличного шва справа; уламковий перелом передньої верхньої стінки правої верхньощелепної пазухи, з розповсюдженням на нижньоорбітальний край справа; перелом задньо-латеральної стінки пазухи, із зануренням уламків в її порожнину; перелом соскоподібного відростка скроневої кістки справа, які відповідно до висновку експерта № 203/е від 2 квітня 2015 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
З наданих позивачкою чеків на придбання ліків під час проходження курсу лікування її сином, потерпілим від злочину, убачається, що розмір понесених витрат на лікування та реабілітацію складає 10 384 грн. 94 коп.
Відповідно до виписки з амбулаторної карги неповнолітнього ОСОБА_5, при огляді 7 липня 2015 року йому була видана довідка форми №70 для отримання путівки та видана санаторно-курортна карта в санаторій "Лаванда" м. Моршина.
Загальні витрати на санаторно-курортне лікування, включаючи вартість проїзду, склали 10 604 грн. 42 коп.
Згідно з висновком експерта № 1511 від 4 грудня 2015 року розмір моральної шкоди, що була спричинена ОСОБА_5 внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень 10 листопада 2014 року, з урахуванням психологічних коефіцієнтів становить 900 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати станом на день проведення експертизи становить 1 378 грн.
Особа, яка заподіяла шкоду - ОСОБА_7, є неповнолітнім, є студентом денної форми навчання, не працює, самостійного заробітку та майна, достатнього для відшкодування шкоди, заподіяної з його вини, не має. Батьки - відповідачі у справі, висловити свою згоду відповідати за завдану їх сином шкоду.
За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди на суму 20 604 грн. 42 коп., позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - на суму 50 000 грн., ураховуючи засади розумності та справедливості, а також виходячи із встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Задовольняючи позов, суд також поклав на відповідачів обов'язок відшкодувати позивачу судові витрати, пов'язані із проведенням експертизи, у розмірі 3 200 грн., та стягнув з відповідачів у дохід держави судовий збір у розмірі 706 грн. 04 коп.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення витрат на лікування та реабілітацію у розмірі 10 384 грн. 94 коп. відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, які саме медичні препарати були призначені лікарями хворому та на який термін лікування, а тому додані до позовної заяви чеки викликають сумніви в їх належності та допустимості у якості доказів у даній справі, відхиляються апеляційним судом як безпідставні з огляду на наступне.
Дослідивши у їх сукупності та взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи письмові докази щодо часу отримання травми потерпілим, його діагнозу (характеру його травми), рекомендацій лікарів у період з листопада 2014 року по березень 2016 року, обсягу, найменувань та вартості придбаних позивачем ліків, суд приходить до висновку, що, оскільки всі відомості чеків, наданих позивачем на підтвердження факту придбання ліків, співпадають, по-перше, із періодом отримання травми та характером отриманого лікування; по-друге, із наявними у амбулаторній карті рекомендаціями лікарів, з приводу діагнозу наслідки перенесеної закритої черепно-мозкової травми, оперативного лікування перелому вилично-орбітального комплексу (а.с.32-39; 47-49), висновок районного суду у цій частині є правильним.
Апеляційним судом також відхиляються як без підставні доводи апеляційної скарги про те, що лікування потерпілого у санаторії "Лаванда" м. Моршин не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із отриманими ним травмами з огляду на таке.
Згідно з випискою з амбулаторної карти ОСОБА_5 7 липня 2015 року у зв'язку із діагнозом симптоматична епілепсія стан після перенесеної закритої черепно-мозкової травми астено-невротичний синдром, йому була видана санаторно-курортна карта в санаторій "Лаванда" м. Моршин, я якому ОСОБА_5 пройшов санаторно-курортне лікування з 20 по 31 липня 2015 року (а.с.34-35).
Водночас, апеляційний суд частково приймає ці доводи у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки позивач просить суд стягнути вартість перебування у санаторії "Лаванда" м. Моршин двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.45-46), в той час як вартість путівки на одного складає 3 720 грн. і докази того, що ОСОБА_5 за станом свого здоров'я потребував супроводу, у розпорядженні суду відсутні.
З огляду на ці обставини, підстав для задоволення вимог про відшкодування вартості лікування у санаторії "Лаванда" м. Моршин ОСОБА_4 у розмірі 3 720 грн. немає.
Крім того, апеляційний суд вважає за можливе частково прийняти у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази причинно-наслідкового зв'язку лікування потерпілого у Туристично-оздоровчому комплексі "Жемчужина" із отриманою ОСОБА_5, травмою, оскільки в матеріалах справи відсутні рекомендації лікарів та/чи направлення тощо з цього приводу. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 підтвердила, що письмових доказів на підтвердження цієї обставини вона не має, бо скористалась усною рекомендацією лікаря не оформивши це документально.
З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення вартості відпочинку у Туристично-оздоровчому комплексі "Жемчужина" та проїзду на суму 2 916 грн. 06 коп. також відсутні.
Апеляційний суд також вважає за можливе частково прийняти у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення доводи апеляційної скарги про те, що у районного суду не було підстав для стягнення з відповідачів 3 200 грн. у якості судових витрат за проведення психологічного дослідження, з огляду на наступне.
За правилом п.4 ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
У даній справі експертиза судом не призначалась, спеціаліст судом не залучався.
Позивач просить стягнути на свою користь 3 200 грн., сплачених 26 листопада 2015 року за проведення психологічного дослідження для визначення факту заподіяння ОСОБА_5, моральних страждань та визначення розміру відшкодування моральної шкоди (а.с.15-31).
Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст.4, п.5.ч.2 ст. 119 ЦПК). таким чином, при розгляді справи суд застосовує той закон, який регулює спірні правовідносини.
За правилами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, ураховуючи даний конкретний випадок у контексті вищенаведених положень цивільно-процесуального та цивільного законодавства, оплата за проведення психологічного дослідження у розмірі 3 200 грн. (а.с.31) не є судовими витратами сторони позивача, а є матеріальними збитками - витратами, які позивач зробила для відновлення порушеного права її сина, для отримання відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.
Таким чином, підсумовуючи викладене, на відповідачів слід покласти обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди у загальному розмірі 17553 грн. 33 коп. (10384,94 + 3968,39 + 3200).
Доводи апеляційної скарги щодо несправедливості висновків районного суду в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки при визначенні розміру відшкодування районний суд правильно урахував винну поведінку ОСОБА_7, характер його правопорушення, характер заподіяних фізичних страждань (заподіяні тяжкі тілесні ушкодження) та глибину і тривалість моральних переживань потерпілого, пов'язаних із отриманими травмами.
Виходячи з цих критеріїв у сукупності з поведінкою сторони відповідача після вчинення злочину, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір компенсації заподіяної моральної шкоди повинен складати 50 000 грн., хоча з наданого позивачем висновку експерта за результатами проведення психологічного дослідження № 1511 від 04.12.2015 розмір моральної шкоди може становити 900 мінімальних заробітних плат.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди районним судом дотримані вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 2 000 грн. апеляційний суд не вбачає.
При вирішенні спору судом правомірно застосовано до спірних правовідносин встановлене ст. 1179 ЦК України правило спеціального делікту - відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою.
Так за правилом частини другої цієї статті у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
Таким чином, районний суд обґрунтовано поклав обов'язок відшкодувати шкоду на батьків і цей висновок суду доводами апеляційної скарги не спростовується.
Водночас, за правилом ч. 3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення,
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо не застосовано закон, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 309 ЦПК).
У даному випадку ОСОБА_4 пред'явила позов про солідарну відповідальність обох батьків (а.с.7). Вирішуючи справу, районний суд не вирішив цього питання - не зазначив про солідарну відповідальність, не вирішив питання щодо часткової відповідальності.
Тому апеляційний суд зобов'язаний усунути цю прогалину та визначити обсяг відповідальності батьків за шкоду, заподіяну їх неповнолітнім сином. При вирішенні цього питання суд виходить з наступного.
За правилом ч.1 ст. 1190 ЦК особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Відповідно до положень СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Дитина має право на належне батьківське виховання. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч.1 ст. 150 СК України).
Проаналізувавши вищенаведені положення Цивільного кодексу України у їх системному зв'язку із положеннями Сімейного кодексу України щодо прав та обов'язків батьків по вихованню дитини, які є взаємопов'язаними та сукупними з боку обох батьків, суд приходить до висновку про їх солідарну відповідальність за шкоду, заподіяну їх неповнолітнім сином.
Оскільки за правилом ч. 3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про покладення на відповідачів солідарного обов'язку відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 17 553 грн. 33 коп. та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн., а всього: 67 553 грн. 33 коп.
При вирішенні питання розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору при поданні позовної заяви, судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в дохід держави у рівних долях.
За правилами ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до положень підпунктів 1,2 пункту 1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди складає 551 грн. 20 коп., за позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди - 551 грн. 20 коп., а всього: 1 102 грн. 40 коп.
За подання апеляційної скарги відповідачі повинні були сплатити 1 212 грн.64 коп. (1 102,4 : 100 х 110). З урахуванням сплачених при поданні апеляційної скарги 776 грн. 65 коп. (а.с.137), недоплата становить 435 грн. 99 коп.
З огляду на викладене, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів у дохід держави, складе 1 538 грн. 39 коп. (1 102,40 + 435,99), по 769 грн. 20 коп. з кожного (1538,39 : 2).
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 8 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_5, 17 553 грн. 33 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього: 67 553 грн. 33 коп. (Шістдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят три грн. 54 коп.).
Стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави 769 грн. (Сімсот шістдесят дев'ять грн.) 20 коп. судового збору
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 769 грн. (Сімсот шістдесят дев'ять грн.) 20 коп. судового збору
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Д.Р. Гаращенко
Т.О.Невідома