10 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2016,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
адвоката ОСОБА_5
Від адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 надійшла апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2016, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд скарги на бездіяльність слідчого у суді першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2016 відмовлено адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах володільця вилученого майна ОСОБА_6 , у поновленні пропущеного процесуального строк на подачу скарги на бездіяльність старшого слідчого в ОВС 3 відділу УДС ГСУ СБ України ОСОБА_8 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна. Скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах володільця вилученого майна ОСОБА_6 на бездіяльність старшого слідчого в ОВС 3 відділу УДС ГСУ СБ України ОСОБА_8 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна - повернуто адвокату ОСОБА_5 .
Приймаючи таке рішення слідчий суддя виходив з того, що скаргу подано після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України, а причини, на які посилається скаржник в скарзі, не є поважними.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, вобґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що 26.09.2016 на підставі ухвали суду було проведено обшук у приміщенні, яке орендує ФОП ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , за результат атами якого було вилучено мобільний телефон, який належить ОСОБА_6 . Як стверджує адвокат, обшук було проведено за відсутності дозволу на його проведення саме в цьому приміщенні, оскільки в ухвалі про обшук вказано адресу АДРЕСА_2 , а тому на його думку вилучення речей співробітниками ГСУ СБ України є неправомірним. У зв'язку з цим ОСОБА_6 подала до слідчого клопотання про повернення їй неправомірно вилученого майна, яке було залишено без відповіді. З цього приводу 28.10.2016 ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подано скаргу на бездіяльність слідчого щодо неповернення незаконно вилученого майна разом з клопотанням про поновлення строків на подання скарги, яка була повернута.
В свою чергу, щодо неправомірності оскаржуваної ухвали захисник наголошує, що слідчим суддею невірно визначено правовий статус майна ОСОБА_6 , яке було вилучено при обшуку, так як речі, визначені ухвалою про обшук, мають інший правовий статус, аніж тимчасово вилучене майно.
Заслухавши суддю доповідача, доводи адвоката, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти наявної апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити без змін оскаржувану ухвалу слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах поданої апеляції, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних вимог адвоката ОСОБА_5 , з огляду на наступне.
Ст.168 КПК України визначає порядок тимчасового вилучення майна. Частиною другої даної норми встановлюється, що тимчасове вилучене майно може здійснюватись під час обшуку, огляду.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу у визначений цим Кодексом строк.
Ст. 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч.5 ст.171, ч.6 ст.173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Між тим, у відповідності до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст.235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Зі змісту матеріалів судового провадження за скаргою адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна слідує, що 26.09.2016 в рамках кримінального провадження №22016000000000026 в приміщенні, яке орендує ФОП ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 співробітниками ГСУ СБ України було проведено обшук, за результатами якого вилучено мобільний телефон «Iphone S А1688», який належить ОСОБА_6 . Тобто, у відповідності до приписів ст.168 КПК України, зазначене майно набуло статусу тимчасово вилученого.
Ч.1 ст.304 КПК України регламентує, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали та підтверджується матеріалами кримінального провадження, слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва правильно визначено хронологію подій, а саме те, що 26.09.2016 був проведений обшук приміщення під час якого вилучено мобільний телефон. Клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, як того вимагає абз.2 ч.5 ст.171 КПК України, не було подано протягом 48 годин після вилучення ані слідчим, ані прокурором. Отже, бездіяльність слідчого в даному випадку має місце зі спливом 48 годин після вилучення такого майна.
Ч.5 ст.115 КПК України встановлює, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Крім того, згідно частини сьомої даної статті, при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами ? і неробочий час.
Враховуючи вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону України, початок перебігу бездіяльності слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку, починає витікати з 29.09.2016. У відповідності до правил ч.1 ст.304 КПК України, останнім днем подачі скарги на бездіяльність органу досудового розслідування є 10.10.2016, з огляду на те, що 08.10.2016 припадає на суботу, тобто вихідний день. Натомість, згідно штампової відмітки Шевченківського районного суду міста Києва, до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого адвокат ОСОБА_5 звернувся 28.10.2016, тобто з пропуском встановленого законом десятиденного строку на оскарження бездіяльності в порядку ч.1 ст.303 КПК України.
Разом з тим, як вірно вказує слідчий суддя в оскаржуваному рішенні, пропуск строку на оскарження бездіяльності органу досудового розслідування у зв'язку з очікуванням ОСОБА_6 результатів розгляду її клопотання не може розцінюватись як поважна причина пропуску такого строку, поза як такими можуть бути лише обставини, які об'єктивно перешкоджають особі вчасно звернутись до суду зі скаргою, наприклад: важка хвороба скаржника, стихійне лихо, смерть близького родича, тощо.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо безпідставності та незаконності висновку слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва про пропущення адвокатом ОСОБА_5 десятиденного строку на звернення до суду зі скаргою в порядку ч.1 ст.303 КПК України не знаходять свого підтвердження, зважаючи, що обчислення процесуального строку оскарження бездіяльності слідчого не можна пов'язувати із датою отримання відповіді на клопотання, враховуючи при цьому на присутність ОСОБА_6 при обшуку.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2016 є такою, що постановлена з дотримання вимог ст.370 КПК України, а тому законних підстав для скасування вказаної ухвали колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.304, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31.10.2016, якою адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах володільця вилученого майна ОСОБА_6 , відмовлено у поновленні пропущеного процесуального строк на подачу скарги на бездіяльність старшого слідчого в ОВС 3 відділу УДС ГСУ СБ України ОСОБА_8 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, а скаргу повернуто адвокату ОСОБА_5 , ? залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3