Справа № 511/2725/16-к
Номер провадження: 1-кп/511/49/17
16.01.2017 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
заучастю прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4
особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_5
законного представника ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
законного представника потерпілої ОСОБА_8
представника служби в справах дітей Роздільнянської РДА ОСОБА_9 ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні за № 12016160390001285 від 12 жовтня 2016 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , учня 9 класу ЗОШ №2 м. Роздільна, раніше не судимого,
за ч.2 ст.125 КК України, -
До Роздільнянського районного суду Одеської області області надійшло клопотання прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батька ОСОБА_6 .
З вказаного клопотання вбачається, що 11.10.2016 приблизно о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_5 прийшов на стадіон, який розташований за адресою: провулок Спортивний, м. Роздільна Одеської області, де побачив ОСОБА_7 , після чого, з метою поспілкуватись підізвав його до себе. Після того, як ОСОБА_7 підійшов до нього, між ними виникла словесна сварка в ході якої ОСОБА_5 завдав кулаком правої руки один удар ОСОБА_7 в область лівого ока, в наслідок чого відповідно до висновку судово-медичного експерта №194 від 13.10.2016 завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці лівої очної ямки та черепно-мозкову травму у формі струсу головного мозку, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином в діях ОСОБА_5 містяться ознаки суспільно- небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаюється, не заперечує проти застосування щодо нього примусових заходів виховного характеру та пояснив , що в нього на грунті особистих недружніх відносин , які склалися між ним та потерпілим ОСОБА_7 виник умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень . Узнавши від ОСОБА_11 , що ОСОБА_7 знаходиться на стадіоні з дівчиною ОСОБА_12 , ОСОБА_5 вирішив піти на стадіон. Запропонував компанії в якій він знаходився на той момент піти на стадіон. Про те . що вирішив затіяти драку нікому крім ОСОБА_13 , нічого не говорив. На стадіоні підізвав ОСОБА_7 та після недовготривалої розмови , несподівано наніс йому декілька ударів в різні частини тіла. ОСОБА_5 пояснив , що ОСОБА_7 бив і Амір Арекелян , житель села Буценівка . ОСОБА_14 ударив ОСОБА_7 приблизно 2-3 рази ногою в різні частини тіла. Ніхто із присутніх на стадіоні не зробив спроби припинити бійку. Після всього , що трапилося вся компанія в тому числі ОСОБА_5 та ОСОБА_15 пішли з стадіону.
Законний представник неповнолітнього ОСОБА_5 його батько ОСОБА_6 просив суд передати сина під його нагляд, обіцяє забезпечити належний догляд за ним, приділяти більшу увагу його вихованню.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив , що не дружні відносини у нього з ОСОБА_5 виникли тому , що ОСОБА_5 вів себе неадекватно , до того ж дівчина по імені ОСОБА_16 , з якою хотів гуляти- зустрічатися ОСОБА_5 , пішла з ним ОСОБА_7 гуляти . Вважає , що саме мнимі ревнощі пояснюють таку агресивну поведінку ОСОБА_5 . З Аміром Арекеляном , жителем села Буценівка незнайомий. Пояснити . чому саме він вів так себе пояснити не зміг.
Законний представник ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що матеріального відшкодування не отримала , так як і не побачила в матеріалах справи доказів того , що і Амір Арекелян теж наносив ушкодження її сину ОСОБА_7 , тому підстав для застосування до ОСОБА_17 примусових заходів виховного характеру не вбачає так .як досудове слідство фактично не встановило всіх осіб. , яких необхідно притягнути до відповідальності.
Прокурор в судовому засіданні висловив думку про необхідність застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 заходів виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батька, просить клопотання задовольнити.
Захисник та представник служби в справах дітей підтримали думку прокурора.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд прийшов до висновку, що клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру не підлягає до задоволенню.
Дії неповнолітнього ОСОБА_5 мiстять ознаки суспiльно-небезпечного дiяння, пеpедбаченого ч.2 ст.125 КК Укpаїни.
Доказів того , що на думку законного представника потерпілого , було вчинено злочин передбачений саме ст. 296 ч.4 КК України / хуліганство / суду не надано . Судом встановлено мотив злочину це мнимі ревнощі , а також недружні відносини між неповнолітніми , як результат. Тілесні ушкодження були нанесені тупим предметом - кулаком. Доказів того , що був застосований касет суду не надано.
Судом встановлено, що на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_5 згідно ст. 22 КК України не досягнув віку, з якого передбачена кримінальна відповідальність.
Матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що неповнолітній ОСОБА_5 проживає разом з батьком, який згоден на передачу йому під нагляд сина.
Відповідно до ст.498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст.97 ч.2 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ст.105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
Згідно з п.п. 1, 3 ч.2 ст. 105 Кримінального кодексу України до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді застереження та передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють.
Частиною 3 статті 105 КК України передбачено, що до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, тривалість заходів виховного характеру, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).
Відповідно до частини 1 статті 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з'ясовує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;
2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;
3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.
Суд зазначає,що правова кваліфікація , яка дана на досудовому слідстві вірна , застосування кастету не було , удар було нанесено кулаком, тобто твердим тупим предметом. Щодо кваліфікації діяння за ст..296 ч.4 КК України , суд вважає таку кваліфікацією хибною. Своє рішення мотивує тим , що між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 булим наявні недружні відносини, крім цього ОСОБА_5 приревнував до ОСОБА_7 дівчину по імені Даша.
Суд зазначає, що затіваючи бійку у людному громадському місці дії ОСОБА_5 були направлені не тільки на спричинення тілесних ушкоджень, але і на порушення громадського порядку . ОСОБА_5 зарання готовився до дійства і продемонстрував у всіх на виду неповагу до громадського порядку , використовуючи фактор юрби і чисельної переваги . Завданням ОСОБА_5 було приниження гідності потерпілого на виду у всіх. Кримінально караним за ст. 296 КК - Хуліганство - є грубе порушення громадського порядку. Остаточну кваліфікацію повинні дати слідчі органи.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на момент його вчинення він не досягнув віку, з якого настає кримінальна відповідальність, вину у вчиненому визнав повністю , враховуючи думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що є підстави для не застосування до ОСОБА_5 заходів виховного характеру терміном на один рік. Своє рішення суд мотивує слідуючим.
Суд констатує , що досудове слідство проведено поверхнево , до кримінальної відповідальності не притягнуто ОСОБА_18 , як співучасника , особи , яка фактично одночасно теж наносила тілесні ушкодження.
В матеріалах кримінального провадження жодного слова про те , що ОСОБА_14 наносив тілесні ушкодження , тобто не дано правову оцінку вказаному факту.
В разі задоволення клопотання , суд фактично своїм рішення звільнить ОСОБА_18 від відповідальності та перекрутить факти вчиненого діяння .
Відповідно до положень статей ст.. ,91, 92, 93, 94 КПК України слідчий зобов'язаний повно і всебічно з'ясувати усі обставини справи і зібрати на їх підтвердження відповідні докази у кримінальному провадженні, в тому числі шляхом проведення відповідних слідчих дій (ст.93 КПК).
Фактично оцінка доказам по кримінальному провадженню дана односторонньо. Вказане не дає змоги суду задовольнити клопотання та ухвалити законне та обґрунтоване рішення без порушення прав потерпілого та його законного представника.
Вказане є підставою для відмови в задоволенні клопотання .
Керуючись ст.22, ч.2 ст.97, ст.105 КК України, ст.ст.369-372, 376, 392-395, 498, 500, 501 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про застосування до неповнолітнього ОСОБА_5 примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батька - відмовити , як заявленого передчасно.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Суддя:ОСОБА_1