Номер провадження: 22-ц/785/738/17
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Черевко П. М.
11.01.2017 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого - Черевка П.М.
Суддів - Громіка Р.Д., Артеменка І.А.
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки на місцевості,-
У березні 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_5 про відновлення меж земельної ділянки на місцевості посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 06 серпня 1998 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці розміром 0,37га. Вказаний договір дарування зареєстровано Білгород-Дністровським БТІ 01 вересня 1998 року та Випасненською селищною радою 04 вересня 1998 року, що підтверджується відповідними реєстраційними відмітками на договорі.
Зазначений житловий будинок та земельна ділянка належали ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного із ОСОБА_7 та посвідченого Білгород-Дністровською державною нотаріальною конторою 24 листопада 1994 року по реєстру № 1-3393 і зареєстрованого Б-Дністровським БТІ за № 4-770.
Рішенням сесії Випасненської сільської ради від 04 лютого 2000 року Заявникам передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства (садівництва та городництва).
Право на вищевказану земельну ділянку площею 0,37 га підтверджується відповідними записами в обліковій картці об'єктів по господарського обліку на 2011-2015 роки та відповідною довідкою Випасненської сільської ради про належність вказаної земельної ділянки за заявниками.
Для отримання державного акту на вищезазначену земельну ділянку заявники звернулись до землевпорядної організації та замовили технічну документацію по відведенню земельної ділянки. Однак після встановлення меж в натурі було виявлено, що межі та площа земельної ділянки заявників є меншою, ніж та, що була їм передана Випасненською сільською радою майже на 0,04 га (4 сотки), що підтверджується відповідними ситуаційними схемами, розробленими ПП «Аккерман Проект».
Позивачі звертались із відповідною заявою про усунення перешкод та поновлення меж їхньої земельної ділянки до Випаснянської сільської ради, вказуючи, що користувачами сусідньої земельної ділянки по АДРЕСА_2, є третя особа ОСОБА_5, який в порушення будівельних норм збудував господарські споруди, що фактично знаходяться на земельній ділянці позивачів.
Комісією Випасненської сільської ради було проведено обстеження меж земельних ділянок позивачів та третьої особи, складено Акт від 09 лютого 2011 року, та встановлено, що на земельній ділянці гр. ОСОБА_5 від житлового будинку до межі земельної ділянки гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 побудовано господарські споруди, які частково розташовані і на території земельної ділянки гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3, що завдає незручностей землекористувачу земельної ділянки гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 та запропоновано ОСОБА_5 дійти згоди щодо побудованих господарських споруд на межі земельних ділянок, так як дані споруди не відповідають існуючим нормам забудови.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17 жовтня 2013 року та ухвалою суду від 03 березня 2014 року зобов'язано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перенести межу між земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,25 га в с. Випасне Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до плану і розмірів земельних ділянок, зареєстрованих Випасненською сільською радою та КП «Білгород-Дністровське БТІ». Однак після проведення всіх необхідних виконавчих дій рішення суду виконано не було, та ОСОБА_8 і ОСОБА_5 не перенесли межу між спірними земельними ділянками.
Незважаючи на існуючий спір, рішенням Випасненської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 жовтня 2011 року за № 204-VI гр. ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту технічної документації, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2015 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2, скасовано рішення Випасненської сільської ради шостого скликання Білгород-Дністровського району Одеської області від 22 жовтня 2014 року за № 968-VІ, в частині надання дозволу гр. ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою та визнано таким, що втратило чинність рішення Випасненської сільської ради за № 204-VІ.
Таким чином позивачі наголошують на тому, що після більше ніж п'яти років судових розглядів спору, не один раз доведено протиправність дій Випасненської сільської ради та правомірність користування належною їм земельною ділянкою, однак пропри це сільська рада зухвало ігнорує рішення суду, не приймає жодних дій по відновленню земельних прав громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Уточнивши свої позовні вимоги, позивачі просили суд встановити (відновити) межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, відповідно до земельної кадастрової документації та плану і розмірів земельних ділянок, зареєстрованих Випасненською сільською радою та КП «Білгород-Дністровське БТІ».
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Постановити окрему ухвалу, щодо протиправних дій посадових осіб Випасненської сільської ради в частині ненадання суду першої інстанції документів (земельно-кадастрову документацію та плани земельних ділянок по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1) та направити вказану ухвалу до відповідних правоохоронних органів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 06 серпня 1998 року серії НОМЕР_1, посвідченого нотаріусом ОСОБА_9 зареєстрованого в реєстрі за № 1641, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок № АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці розміром 0,37га. Вказаний договір дарування зареєстровано Білгород-Дністровським БТІ 01 вересня 1998 року та Випасненською сільською радою 04 вересня 1998 року, що підтверджено відповідними реєстраційними відмітками на Договорі.
Рішенням сесії Випасненської сільської ради від 04 лютого 1999 року позивачам передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд та передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,12 га для ведення особистого підсобного господарства (садівництва та городництва).
З наміром отримати державний акт на вищезазначену земельну ділянку позивачі звернулись до землевпорядної організації ПП «Аккерман Проект» та замовили технічну документацію по відведенню земельної ділянки.
Таким чином, з 2010 року позивачі розпочали процес виготовлення технічної документації для отримання державного акту. На той час, порядок складання, виготовлення та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку встановлювався «Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» № 43 від 04.05.1999 року (втратила чинність 23.08.2013 року).
Відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тобто, встановлений законодавством принцип дії актів цивільного законодавства у часі чітко визначає яким саме цивільно - правовим актом суд повинен керуватися при вирішення даної справи. Тому, з метою правильного та всебічного вирішення спору, перевіряючи твердження сторін та оцінюючи їх правомірність, суд врахував положення Інструкціїпро порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі» (далі - Інструкція) № 43 від 04.05.1999 року.
Однак, як наголошують позивачі, після встановлення меж в натурі було виявлено, що межі та площа їхньої земельної ділянки є меншою, ніж та, що була їм передана Випасненською сільською радою в 1999 році майже на 0,04 га, що підтверджується відповідними ситуаційними схемами розробленими ПП «Аккерман Проект».
Проте, перевіривши такі посилання наявними доказами та аналізуючи їх в аспекті тих правовідносин, що склалися між сторонами, суд обгрунтовано не вбачав достатньо правових підстав для визначення повної доведеності та обґрунтованості заявленої вимоги.
Ситуаційна схема, якою позивачі обґрунтовують свої твердження, є додатком до акту встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки № 92 по вул.. Кишинівській в с. Випасне, хоча сам акт встановлення меж суду для огляду не був наданий та взагалі невідомо чи виготовлювався він. До того ж, на даній ситуаційній схемі не вказана дата її складання, лише зазначено рік - 2010.
Відповідно до пунктів 2.3., 2.4., 2.6. Інструкції , межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.Перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі та до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки. Кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів.
Згідно пунктів 1.15., 1.16 Інструкції, технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду, технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного, журнал польових вимірювань; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки, збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів, відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.
Тобто, встановлення меж земельної ділянки в натурі - це чітко встановлений порядок та сукупність дій які проводяться спеціалізованими установами та особами, яким державою надано відповідний дозвіл на вчинення землевпорядних дій.
Досліджуючи спірні правовідносини суд правильно визнав, неналежним доказом ситуаційну схему розроблену землевпорядником ПП «Аккерман Проект», оскільки вона лише схематично відображає розташування ділянок, висновок землевпорядника з викладенням обставин по існуючим межам - відсутній. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, під час прийняття рішення суд надає правову оцінку достовірним та належним доказам. В той же час, надана ситуаційна схема не є достатнім підтвердженням порушення прав позивачів.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За роз'ясненням Пленуму Верховного суду України в п. 25 Постанови № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав», суд сприяє сторонам у виконанні їх обов'язку подати свої докази. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до статей 143, 144 ЦПК призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Проте, під час розгляду справи, позивачі та їх представники не заявляли клопотання до суду про призначення земельно-технічної експертизи, висновок якої міг би повністю відобразити технічне розташування земельних ділянок та їх правовий стан. Судова експертиза призначається виключно за заявою осіб, які беруть участь у справі та не може ініціюватись судом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ознайомившись з рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17.10.2013 року, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_2 та зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_8, які мешкають за адресою АДРЕСА_3, в с. Випасне перенести межу між земельними ділянками по АДРЕСА_3 та по АДРЕСА_1, відповідно до плану і розмірів земельних ділянок, суд обгрунтовано дійшов висновку, що даним рішенням не надавалась оцінка технічного розташування ділянок у відповідності до їх правового режиму. При цьому, позивачі просили перенести межу між земельними ділянками відповідно до плану і розмірів земельних ділянок, однак не вказували який саме план вони мають на увазі. В подальшому, дане рішення суду від 17.10.2013 року належним чином не було виконане.
Позивачі просили суд встановити (відновити) межі земельних ділянок відповідно до земельної кадастрової документації та плану і розмірів земельних ділянок, зареєстрованих Випасненською сільською радою та КП «Білгород-Дністровське БТІ». Проте, матеріали справи не містять земельну кадастрову документацію, не відомо чи існує вона, оскільки кадастрові номери ділянкам не присвоювались. Частиною 2 ст. 152 Земельного Кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з пунктом «б» ч. 3 цієї ж статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Крім того, договором дарування житлового будинку від 06.08.1998 року не передавалась у власність земельна ділянка та не описувались її межі. До рішення Випасненської сільської ради № 36 від 09.07.1997 року наданий схематичний ситуаційний план земельної ділянки площею 0,25 га, в той час коли саме рішення передбачає передачу у власність ділянки площею 0,37 га, що свідчить про недостовірність наданого доказу.
Згідно з ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання - чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відповідно до положеньст. 11 ЦПК України справа розглядається в межах позовних вимог.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України та п. 7 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно дост. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають право власності , речові права, похідні від права власності, право власності на об'єкт незавершеного будівництва, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ст.5).
Відповідно до ст.ст.126, 128 ЗК України державний акт на право власності на земельну ділянку, яка раніше знаходилась у комунальній власності, видається виключно особі, що набула її у відповідної міської ради або на підставі договору купівлі-продажу, або в межах процесу приватизації.
Представником позивачів було надано суду документи, які підтверджують правомірність володіння позивачами спірною земельною ділянкою, а саме рішення Випасненської сільської ради, виписки з погосподарських книг.
Тобто, позивачі звернулись до суду за захистом свого нібито порушеного права, разом з тим, позивачі не мають зареєстрованого права користування чи володіння земельною ділянкою на яку вони вказують, в тому числі на частку ділянки розміром 0,04 га яка нібито захоплена відповідачем. Задоволення заявленої позовної вимоги може призвести до порушення земельних прав не тільки ОСОБА_10, а і інших, третіх осіб, що є недопустимим.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на, повагу своєї власності, безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 321 ЦК України забезпечує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.
Тому, позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні обґрунтовуватись достатньою кількістю достовірних та повних доказів порушення відповідачами їх земельних прав.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» за № 14 від 18.12.2009 року, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст. 213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд обгрунтовано не вбачав достатніх підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які не зрозумілі, чітко не виражені та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання авторів апеляційної скарги на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неправильну оцінку рішення суду 06 жовтня 2011 року та від 22 жовтня 2014 року, якими визнавались неправомірність дії органів місцевої влади щодо розпорядження спірними земельними ділянками та відновлення порушених прав позивачів, неправильне мотивування судом відмови у задоволенні позову стосовно оцінки права власності на спірні земельні ділянки, відсутність державної реєстрації та земельно-кадастрової документації, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий П.М. Черевко
Судді: Р.Д. Громік
І.А. Артеменко