Ухвала
Іменем України
26 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ткачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С.,
ГримичМ.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Маріупольська міська рада, про усунення перешкод у користуванні дворовою каналізацією, про встановлення сервітуту, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Маріупольська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки та домоволодіння № АДРЕСА_1. ОСОБА_3 уклав із міською радою договір оренди земельної ділянки, розташованої між земельними ділянками № АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що надання зазначеної вище земельної ділянки в користування відповідачу унеможливлює обслуговування його житлового будинку, позивач просив усунути перешкоди в користуванні дворовою каналізацією шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не перешкоджати у доступі до неї та встановити постійний безоплатний земельний сервітут для обслуговування каналізаційної системи на частину земельної ділянки, зайнятої зливною ямою, що розташована на земельній ділянці між будинками АДРЕСА_1, і якою користується ОСОБА_3
У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 Власником земельної ділянки, розташованої між земельними ділянками АДРЕСА_1, є Маріупольська міська рада. Для обслуговування свого житлового будинку між ним та Маріупольською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 10 лютого 2015 року, яким встановлено орендну плату в розмірі 482 грн. 08 коп. за кв. м. На відведеній земельній ділянці частково розташована зливна яма, яка порушує його права як орендаря земельної ділянки. Вирішити питання щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом переносу зливної ями мирним шляхом у сторін не вдавалось.
Враховуючи викладене, позивач просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою № АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди, шляхом засипання зливної ями та прибирання каналізаційної труби.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0180 га по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу зливної ями та труби, що виходить з неї. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суди на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 користується спірною земельною ділянкою на законних оплатних підставах.
Разом з тим ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами правомочності існування на спірній земельній ділянці зливної ями від дворової каналізації, розташованої на його земельній ділянці. При цьому сторони не оспорюють того, що зливну яму від будинку № АДРЕСА_1 було обладнано самовільно, без проектної документації та з порушенням Державних будівельних норм і правил.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), висновків судів не спростовують і на законність судових рішень не впливають.
Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Ткачук
Судді: В.С. Висоцька
М.К.Гримич