Ухвала
19 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Євтушенко О.І., Кузнєцова В.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Стоянов А.А.» про визнання права власності на посіви сільськогосподарських культур, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6, на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року,
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Стоянов А.А.» (далі - ФГ «Стоянов А.А.»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності на посіви озимого ріпаку та витребувати його у відповідача.
Вимоги за позовом обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки за № 173, що розташована в масиві № 3 (64) на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області. 04 січня 2011 року вона уклала з відповідачем договір оренди землі строком на десять років. Оскільки вказаний договір оренди не пройшов державну реєстрацію, 01 вересня 2014 року вона уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з фермерським господарством «Дінекс-агро» строком на десять років. Однак, відповідач земельну ділянку не звільнив, засіяв ріпаком у 2014 році, тому вона звернулася до суду з указаним позовом.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року, залишеним без змін апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю, який виданий 19 вересня 2002 року Новопокровською сільською радою належить земельна ділянка площею 3,85га, яка розташована на території Новопокровської сільської ради з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
04 січня 2011 року між ОСОБА_4 та ФГ «Стоянов А.А.» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки.
В матеріалах справи відсутні докази тому, що вказаний договір оренди розірвано чи припинено.
В той же час, 01 вересня 2014 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та ФГ «Дінекс - Агро», в особі ОСОБА_7 (орендар), був укладений договір оренди землі, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку строком на 10 років. Передача вказаної земельної ділянки підтверджується Актом приймання - передачі (на місцевості) земельної ділянки від 01 вересня 2014 року.
Також судами установлено, що між відповідачем - ФГ « Стоянов А.А.» і ФГ «Дінекс - Агро» існує спір щодо користування земельними ділянками, в тому числі і земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4
ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6, як власник земельної ділянки, пред'явила позов про захист прав власника землі до ФГ «Стоянов А.А.» про визнання права власності за нею на врожай сільськогосподарських культур 2015 року, які були засіяні ФГ « Стоянов А.А.» та витребування цього врожаю з чужого незаконного володіння.
Відповідно до роз'яснень п.14 постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року з наступними змінами «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284).
З урахуванням викладеного, вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що звернення з позовом про визнання права власності на врожай сільськогосподарських культур 2015 року та витребування цього врожаю з чужого незаконного володіння,не є належним способом захисту її порушеного права. При цьому суди правильно зазначили про те, що позивачем не надано доказів, які можуть підтверджувати розмір неодержаних нею доходів (упущеної вигоди).
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_6, відхилити.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
О.І. Євтушенко
В.О. Кузнєцов