22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про виселення з квартири, зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визнання права користування квартирою, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року та додаткове рішення цього ж суду від 31 травня
2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила виселити ОСОБА_5 разом із сім'єю з квартири АДРЕСА_1.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що вона є власницею вказаної вище квартири, у якій з 2003 року дозволила тимчасово проживати своєму сину ОСОБА_6 разом із його дружиною ОСОБА_5, його повнолітньою падчеркою та їх малолітньою дочкою.
Зазначала, що 13 липня 2015 року її син помер, і після його смерті вона попросила відповідачку разом із дочками виселитися із зазначеної квартири, у зв'язку із неналежним використанням квартири.
Посилаючись на те, що відповідачка разом із дочками відмовляється виселятися із указаної квартири, ОСОБА_4 просила позов задовольнити.
У жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила визнати за нею та за неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, право користування вказаною квартирою, на обґрунтування якого посилалася на те, що з листопада 2001 року вона фактично постійно проживала у спірній квартирі, яка на той час належала дідусю та бабусі чоловіка.
Посилаючись на те, що бабуся чоловіка надала згоду на їх вселення у зазначену квартиру, як членам сім'ї, і вони вели з нею спільне господарство, ОСОБА_5 просила задовольнити її зустрічний позов.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня
2016 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено.
Виселено ОСОБА_5 разом із неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_2.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2016 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Виселено ОСОБА_5 разом із неповнолітньою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_2.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, додаткове рішення цього ж суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 виходив з того, що ОСОБА_5 є тимчасовим мешканцем, і нею не доведено наявність правових підстав для проживання у зазначеній квартирі.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 та задоволення позову ОСОБА_4, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, виходив з того, що оскільки ОСОБА_5 вселилася у спірну квартиру разом із своїм чоловіком, який перебував у родинних відносинах із власниками квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_4, а після його смерті не набула самостійного права на користування цією квартирою, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що її проживання у квартирі є перешкодою для власника у здійсненні прав, передбачених ч. 1 ст. 383 ЦК України.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
За приписами ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2016 року та додаткове рішення апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
О.В. Попович