1 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року,
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 листопада 2011 року між нею та ОСОБА_5 було укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1, строком на один рік з 1 грудня 2011 року по 30 листопада 2012 року. Відповідно до додаткової угоди до цього договору відповідач повинна була сплачувати орендну плату у розмірі 8 600 грн на місяць, а також оплачувати комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку, Інтернет, електропостачання. Однак, відповідач не виконувала зобов'язання щодо оплати орендної плати та інших платежів, передбачених умовами договору за період з лютого 2014 року по серпень 2014 року.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 просила стягнути з відповідачки на її користь 80 578 грн 45 коп. заборгованості за договором оренди.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 80 578 грн 45 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що відповідачка не виконувала належним чином умови договору оренди, допустила заборгованість по орендній платі та комунальним платежам і наявність у неї цієї заборгованості перед ОСОБА_4 не спростовано.
При цьому суди правильно послались на те, що на момент звернення позивача до суду договір оренди є чинним і тому, відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання, а зобов'язання, відповідно до вимог ст. 526 ЦК України має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач не довела неоримання орендної плати безпідставні, так як у силу ст. 614 ЦК України ці обставини має доводити відповідач.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І.Журавель
С.П.Штелик