22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Журавель В.І., Закропивного О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - нотаріус Другої Львівської державної нотаріальної контори Шенців ОксанаГригорівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості в спадкуванні за законом за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_7, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2016 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вона спільно проживала без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1, вела спільне господарство, тобто перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 2005 року. Вказувала, що у зв'язку з частими хворобами померлого ОСОБА_8, на неї покладалися обов'язки щодо догляду за останнім, так як його родина ним не цікавилась.
З урахуванням зазначеного ОСОБА_4 просила визнати факт проживання її з ОСОБА_8 однією сім'єю з 2005 року без реєстрації шлюбу по час відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити черговість у спадкуванні за законом спадкового майна ОСОБА_8, надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги спадкування.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), встановивши, що ОСОБА_8 до 26 липня 2010 року перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою - ОСОБА_9, дійшов правильного висновку про те, що спільне проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки ОСОБА_8 із ОСОБА_4 у період з 2005 року по серпень 2010 року суперечить моральним засадам суспільства, інституту шлюбу та сім'ї, а встановлення даного факту не відповідає вимогам ст. 3 СК України. Оскільки факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_8 із ОСОБА_4 може бути встановлено лише з серпня 2010 року до дня смерті ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_1, а такий термін становить менше п'яти років, тому позивачка не є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_8 (ст. 1264 ЦК України).
Також суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела перебування спадкодавця ОСОБА_8 у безпорадному стані та його потреби у сторонньому догляді та піклуванні з боку ОСОБА_4 (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_7, відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
В.І.Журавель
О.В.Закропивний