Справа: № 825/1774/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
12 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Приходько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 № 1270/12 «Москаленко та інші проти України», винесене відносно ОСОБА_2 (ВП 39414573), в частині виплати пені за несвоєчасне виконання рішення;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 21.09.2016 про закінчення виконавчого провадження № 39414573 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №1270/12 від 18.07.2013 «Москаленко та інші проти України»;
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити заходів щодо виконання пункту б) резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 № 1270/12 «Москаленко та інші проти України», стосовно виплати ОСОБА_2 пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини, в частині несвоєчасного виконання рішення національного суду - постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Москаленко та інші проти України», у своєму рішенні від 18.07.2013 постановив:
а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Одним із рішень національних судів, яке мало бути виконано Україною, відповідно до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є прийнята на користь ОСОБА_2 постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011. Вказаною постановою суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з урахуванням грошового забезпечення, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за останньою штатною посадою на час звільнення, з урахуванням доплати за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, відповідно до передбаченої п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.1996, починаючи з 27.03.2010, за виключенням вже здійснених виплат (а.с. 42).
16.08.2013 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 39414573) по виконанню вищезазначеного рішення Європейського суду на користь позивача (а.с. 7).
На виконання рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 №1270/12 «Москаленко та інші проти України» позивачу були здійснені наступні виплати:
- платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 4536 від 07.11.2013 перераховано кошти у розмірі 21608,28 грн. (еквівалент 2000 євро), як виплати справедливої сатисфакції;
- платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 953 від 20.06.2014 перераховані кошти, як заборгованість за рішенням національного суду, у розмірі 39898,34 грн. (виплата заборгованості по пенсії за період з 27.03.2010 по 31.12.2011) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України №981 від 20.06.2014 позивачу перераховано кошти у розмірі 35545,15 грн., (виплата заборгованості по пенсії за період з 01.01.2012 по 31.10.2013);
- платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 7082 від 01.10.2014 позивачу перераховані кошти у розмірі 1842,52 грн., як пеня за несвоєчасне виконання рішення суду (за несвоєчасну виплату сатисфакції та за несвоєчасну виплату належних сум пенсії в розмірі 39898,34 грн. та 35545,15 грн.);
- платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 28.10.2015 № 2539 позивачу перераховано заборгованість в сумі 32346,05 грн. (виплата заборгованості по пенсії за період з 01.11.2013 по 30.09.2015);
- платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 17.06.2016 № 4285 позивачу перераховано заборгованість в сумі 9844,45 грн. (виплата заборгованості по пенсії за період з 01.10.2015 по 30.04.2016);
- 06.08.2016 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області була здійснена виплата заборгованості з пенсії позивача за період з травня 2016 року по серпень 2016 року в розмірі 4668,98 грн. та почала здійснюватися виплата пенсії в установленому законом розмірі (а.с. 69, 70, 76-78).
08.09.2016 позивач звернулася до державного виконавця з клопотанням про нарахування та виплату пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду - «простого відсотку (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти», стосовно сум пенсії, які були виплачені, починаючи з жовтня 2015 року, на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011 (а.с. 73).
Листом від 20.09.2016 вих. №К- 22941/20.1/23 позивачу було відмовлено у задоволенні клопотанні з тих мотивів, що пеня має застосовуватись лише до справедливої сатисфакції (а.с. 74).
01.10.2016 ОСОБА_2 отримала постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 39414573 від 21.09.2016 (а.с.15).
Посилаючись на те, що їй не виплачено пеню за несвоєчасне виконання рішення національного суду - постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011 на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 № 1270/12 «Москаленко та інші проти України» стосовно сум пенсії які були виплачені 30.10.2015 (за період з листопада 2013 року по 30 жовтня 2015), 23.06.2016 (за період з листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року) та 06.08.2016 (за період з травня по серпень 2016 року), а тому рішення Європейського суду з прав людини не виконано у повному обсязі, ОСОБА_2 звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що не нарахування позивачу пені за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини, в частині несвоєчасного виконання рішення національного суду - постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011, не може вважатися повним фактичним виконанням рішення суду.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судове рішення виконане повністю у зв'язку з тим, що після сплати позивачу справедливої сатисфакції за рішенням Європейського суду з прав людини суми перерахованої пенсії по кінцеву дату виконання рішення Європейського суду (по 18.10.2013) та відповідної пені за всі дні затримки у сплаті цих сум подальше нарахування пені на суми, нараховані згідно з рішенням національного суду після кінцевої дати виконання рішення Європейського суду з прав людини не передбачено, ні рішенням Європейського суду, ні національним законодавством.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час існування спірних правовідносин виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»).
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Згідно з п. «б» ч.1 ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.
Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження». Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною у даній справі постановою державного виконавця виконавче провадження закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
У рішенні Європейського суду прав людини «Москаленко та інші проти України», від 18.07.2013 зазначено, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням національного суду про перерахунок пенсії позивача було зобов'язано державний орган провести такий перерахунок, починаючи з 27.03.2010, тобто без визначення кінцевої дати такого перерахунку.
Матеріалами справи підтверджується, що фактично рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 №1270/12 «Москаленко та інші проти України» стосовно ОСОБА_2 в частині виконання рішення національного суду, прийнятого на її користь, було виконано 06.08.2016.
Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 953 від 20.06.2014 перераховані кошти як заборгованість за рішенням національного суду, у розмірі 39898,34 грн. (виплата заборгованості по пенсії за період з 27.03.2010 по 31.12.2011) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України №981 від 20.06.2014 позивачу перераховано кошти у розмірі 35545,15 грн., (виплата заборгованості по пенсії за період з 01.01.2012 по 31.10.2013) а також перераховано пеню за несвоєчасну виплату належних сум пенсії в розмірі 39898,34 грн. та 35545,15 грн. (платіжне доручення № 7082 від 01.10.2014).
Проте, позивачу не було виплачено пеню за несвоєчасне виконання рішення національного суду - постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.02.2011 на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2013 № 1270/12 «Москаленко та інші проти України» стосовно сум пенсії які були виплачені 30.10.2015 (за період з листопада 2013 року по 30 жовтня 2015), 23.06.2016 (за період з листопада 2015 року по 30 квітня 2016 року) та 06.08.2016 (за період з травня по серпень 2016 року).
Таким чином, станом на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення Європейського суду з прав людини не може вважатися таким, що виконане у повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що пеня повинна застосовуватись лише при несвоєчасній виплаті справедливої сатисфакції колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Європейського суду з прав людини за наслідками виконавчого провадження позивачу були перераховані кошти у розмірі 1842,52 грн., як пеня за несвоєчасне виконання рішення суду (за несвоєчасну виплату сатисфакції та за несвоєчасну виплату належних сум пенсії в розмірі 39898,34 грн. та 35545,15 грн.) (а.с. 76).
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.
Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 11, 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 267 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 16.01.2017
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.