22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Коротуна В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року,
У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на свою користь 5 000 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн - моральної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_5 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з приниженням честі та гідності.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідачі проживають у квартирі № 9 цього ж будинку.
Посилаючись на те, що внаслідок здійснення ремонтних робіт відповідачами було пошкоджено балкон у його квартирі, ОСОБА_4 просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди по 130 грн 50 коп. з кожного, а в рахунок відшкодування моральної шкоди по 25 грн з кожного.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 261 грн та витрат на проведення експертизи у розмірі 256 грн 57 коп., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачів у рівних частках матеріальну шкоду у розмірі 3 845 грн 76 коп. та витрати на проведення експертизи у розмірі 4 915 грн 20 коп.
Таким чином рішення апеляційного суду оскаржується позивачем ОСОБА_4 тільки в частині вирішення розміру відшкодування матеріальної шкоди та витрат на проведення експертизи, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини відповідачів у завданні шкоди.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував акт від 11 березня 2013 року, затверджений головним інженером КП «ЖЕО-105 Голосіївського району» при обстеженні квартири позивача, яким було встановлено пошкодження балконної плити і причиною пошкодження зазначено проведення ремонтних робіт з розширення балкону у квартирі № 9, що знаходиться поверхом вище (а. с. 4), а також висновок судової будівельно-технічної експертизи від 19 лютого 2016 року № 9928/15-43, відповідно до якого причиною появи частини пошкоджень елементів балкону квартири позивача може бути перевищення тривалості експлуатації балкону до проведення його ремонту, а остаточна вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень балконної плити, може бути визначена лише по фактичному виконанню обсягів робіт та з урахуванням вартості застосованих матеріалів (а. с. 117-129).
Апеляційним судом правильно враховано, що позивачем не надано доказів понесення витрат на відновлення балкону у заявленому до стягнення з відповідачів розмірі - 5 000 грн, а відповідно до кошторису, який є додатком до вказаного вище висновку судової будівельно-технічної експертизи, вартість робіт по відновленню балкону складає 2 766 грн, проте у цю суму включено і роботи по розбиранню металевих грат, встановлення металевих огорож, їх фарбування, роботи по розбиранню та влаштуванню цементних плінтусів, адміністративні витрати та податок на додану вартість, які не відносяться до предмету спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновком апеляційного суду, що до стягнення з відповідачів підлягає відшкодування матеріальної шкоди у загальному розмірі 261 грн, яке складається з витрат по розбиранню цементних покриттів підлог, улаштуванню цементних покриттів, включаючи вивезення сміття та вартість матеріалу, а тому апеляційний суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги та стягнув судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні апеляційним судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на проведення експертизи залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
В.М. Коротун