22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., Коротуна В.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року,
У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу та визнати за нею права на майно, придбане в період спільного проживання з квітня 2003 року по 01 лютого 2009 року.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що з квітня 2003 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 спочатку у квартирі її матері АДРЕСА_1, а потім у квартирі батька ОСОБА_5 по АДРЕСА_2
Позивачка вказувала, що 21 лютого 2005 року в Свято Успенській церкві м. Умані вони з ОСОБА_5 повінчалися, про що отримали свідоцтво про вінчання, а у лютому 2006 року подали заяву про реєстрацію шлюбу у відділ РАЦС м. Умані, проте на зазначений час до РАЦСу не з'явилися, але продовжували проживати разом однією сім'єю.
ОСОБА_4 зазначала, що 01 вересня 2006 року за спільні кошти вони придбали будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_3 який було оформлено на ОСОБА_5, та у якому вони зробили капітальний ремонт, придбали усі нові меблі, зареєструвались та спільно проживали.
Позивачка вказувала, що 01 лютого 2009 року ОСОБА_5 безпричинно розпочав сварку, під час якої наніс їй тілесні ушкодження, а згодом відібрав ключі від будинку, залишивши їх спільно нажите майно, в тому числі й будинок, у своїй власності, та позбавивши її цього спільно нажитого майна.
Зважаючи на вищевикладене, ОСОБА_4 просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області
від 22 квітня 2016 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року до 01 лютого 2009 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 квітня 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, який на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував покази свідків, пояснення самих позивача та відповідача, а також свідоцтво про вінчання від 21 лютого 2005 року (а. с. 6), довідку Родниківської сільської ради від 26 вересня 2011 року № 359 та акт РЕУ № 2 від 25 липня 2011 року № 3041, що підтверджують спільне проживання сторін; при цьому правильно врахувавши, що лише з набранням чинності Сімейного Кодексу України 01 січня 2004 року з'явилися правові підстави набуття права на майно незалежно від реєстрації шлюбу, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту спільного проживання позивача та відповідача з 01 січня 2004 року по 1 лютого 2009 року.
При цьому суд апеляційної інстанції правильно застосував ст. 264 ЦК України та вмотивовано відхилив доводи ОСОБА_5 щодо пропуску строку позовної давності, оскільки із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами з існує 2010 року та неодноразово розглядався судами різних інстанцій.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині ухвали, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
В.М. Коротун
О.В. Попович