22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Агава» про визнання членом сім'ї наймача, визнання права користування житловим приміщенням, визнання особи наймачем житлового приміщення та зміну договору найму житлового приміщення, за касаційною скаргою виконавчого комітету Рівненської міської ради на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2016 року,
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, у якому просила:
- визнати факт, що вона є членом сім'ї померлого ОСОБА_5 - наймача квартири АДРЕСА_1;
- визнати за нею право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1;
- визнати її наймачем вказаної квартири та змінити договір найму житлового приміщення.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року її батькові ОСОБА_5 відповідно до списків черговості на отримання житла закритим акціонерним товариством «Промбуд-11» було надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Позивачка вказувала, що у 2000 роках будинок по АДРЕСА_1 було передано Рівненській міській раді як громадський житловий фонд, управління яким з того часу, відповідно до ст. 18 ЖК Української РСР, здійснювалося Рівненським міським виконкомом та створеним об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Агава» (далі - ОСББ «Агава»).
Крім того позивачка зазначала, що після розлучення батьків вона залишилася проживати з батьком ОСОБА_5 у вказаній вище квартирі, який був основним квартиронаймачем цієї квартири, разом вони вели спільне господарство, купували продукти, необхідні меблі та інше майно необхідне для проживання, а її матір сплачувала комунальні послуги. У 2010 році її матір зареєструвала її за адресою бабусі ОСОБА_6 по АДРЕСА_2, проте вона продовжувала проживати разом з батьком як член його сім'ї до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на те, що вона як дочка ОСОБА_5, яка з ним постійно проживала, має право на визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість батька, ОСОБА_4 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області
від 01 грудня 2015 року позов задоволено.
Визнано факт, що ОСОБА_4 є членом сім'ї померлого
ОСОБА_5 - наймача квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Визнано ОСОБА_4 наймачем квартири АДРЕСА_1.
Змінено договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради відхилено, заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 грудня 2015 року залишено без змін.
У касаційній скарзі виконавчий комітет Рівненської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, керувалися вимогами ст. 65, ч.1 ст. 106 ЖК Української РСР та врахували акт, складений мешканцями АДРЕСА_1 відповідно до якого у вказаній квартирі за життя ОСОБА_5 та після його смерті постійно проживала позивачка ОСОБА_4, яка була членом сім'ї померлого та вони спільно вели домашнє господарство, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_4 як члена сім'ї ОСОБА_5, визнання за нею права на користування квартирою АДРЕСА_1
Також апеляційним судом вмотивовано зазначено, що сама по собі реєстрація місця проживання не є беззаперечним та єдиним доказом постійного проживання за місцем реєстрації, як і не свідчить протилежного.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.
З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради відхилити.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області
від 01 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області
від 10 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М.Завгородня
О.В. Попович