26 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
ХоптиС.Ф., Закропивного О.В., Штелик С.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року,
У червні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 6 червня 2003 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 17 тис. грн з кінцевим строком повернення до 26 травня 2008 року. Оскільки свої зобов'язання за фактичне використання кредиту відповідач належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 17 травня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 167 383 грн 39 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 20016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), керуючись ст. 257, ч. 5 ст. 261, ст. 267 ЦК України, правильно виходив з того, що заборгованість за кредитним договором виникла з 28 лютого 2005 року, кінцевий строк повернення кредиту відповідає строку дії договору, яким є 25 травня 2008 року, тоді як банк звернувся до суду з даним позовом у червні 2016 року, тобто поза межами трирічного строку позовної давності, який сторонами не збільшувався, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Доводи касаційної скарги про переривання позовної давності не беруться судом касаційної інстанції до уваги, оскільки позовна давність сплинула 25 травня 2011 року, а мирова угода щодо звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості укладена сторонами 31 жовтня 2014 року, тобто поза межами строку позовної давності, тоді як перериванням перебігу позовної давності вважається дія сторони щодо визнання свого боргу, вчинена в межах позовної давності.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 вересня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С.Ф. Хопта
О.В.Закропивний
С.П.Штелик