22 грудня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
Мазур Л.М., ЗавгородньоїІ.М., Писаної Т.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» про заборону вчиняти дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2016 року,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, який уточнив в процесі розгляду справи, та остаточно просив заборонити публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі - ПАТ «Львівгаз») припиняти йому постачання газу (за несплату штрафних санкцій на суму 89 785 грн 57 коп.), шляхом механічного від'єднання відводу газопроводу від діючого газопроводу за адресою: АДРЕСА_1.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що він та члени його родини є споживачами послуг газопостачання квартири за вказаною вище адресою, що надаються ПАТ «Львівгаз» на підставі договору № 1242715 від 05 вересня 2006 року, проте 16 червня 2015 року в процесі здійснення планової перевірки газового лічильника працівники відповідача склали акт про виявлені порушення та про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи, а 18 червня 2015 року - акт експертизи лічильника газу № 421, яким виявлено втручання в роботу побутового газового лічильника, та на підставі чого їм за позаоблікове споживання газу виставлено оплату на суму 89 785 грн 57 коп.
Позивач зазначав, що з приводу вказаного нарахування між сторонами виник спір, проте відповідач, не звертаючись із позовом до суду про стягнення нарахованих збитків, які ним в свою чергу не визнаються, надсилає йому претензії та попередження про майбутнє відключення газопостачання у випадку неоплати вказаної суми.
Посилаючись на неправомірність таких дій відповідача, оскільки у випадку від'єднання від квартири газопроводу наслідки для нього та його родини можуть бути фатальними, тобто такими, що порушують їхні конституційні права, а також зазначивши, що він належним чином виконує свої обов'язки споживача послуг з газопостачання, систематично оплачуючи надані послуги, а тому ОСОБА_4 просить позов задовольнити.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року позов задоволено.
Заборонено ПАТ «Львівгаз» припиняти постачання газу ОСОБА_4 за несплату штрафних санкцій на суму 89 785 грн 57 коп., шляхом механічного від'єднання відводу газопроводу від діючого газопроводу за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Львівгаз» задоволено частково, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї ПАТ «Львівгаз», колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не складено за передбаченою законодавством формою відповідного акту-претензії відносно споживача, а тому враховуючи невизнання останнім розміру нарахованих збитків, а також те, що відповідач не звертався до суду із вимогами про стягнення зазначених збитків у розмірі 89 785 грн 57 коп., а лише виставив попередження про відключення споживача від системи газопостачання у випадку несплати цієї суми, суд дійшов висновку про вчинення відповідачем дій поза межами його повноважень, що порушує права позивача.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, виходив із відсутності доказів, які б свідчили про припинення газопостачання чи механічного від'єднання позивача від системи газопостачання, врахував, що позивач користувався та продовжує користуватися послугами газопостачання, а договірні відносини тривають, дійшовши обґрунтованого висновку, що у даному випадку заявлена позивачем вимога не відповідає способам захисту судом цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, оскільки направлення споживачу попередження про відключення газопостачання не є дією, яка порушує його право.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки.
На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 29 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: Л.М. Мазур
І.М. Завгородня
Т.О.Писана