Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" грудня 2016 р.Справа № 922/3850/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калантай М.В.
при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна", м.Запоріжжя
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ, в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с.Слобожанське Харківської області
про стягнення 504143,00грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.12.2016
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №871/22 від 18.12.2015
Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна", м.Запоріжжя (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго", м.Київ, в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, с.Слобожанське Харківської області (далі за текстом - відповідач), про стягнення 504143,00грн.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №12/68 від 25.02.2014 про закупівлю товарів.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити. При цьому, зазначив, що ухвалою господарського суду м.Києва від 09.02.2004 у справі №15/76-б порушено справу про банкрутство ПАТ "Центренерго" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому позивач не має права нараховувати пеню. Крім того, ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі №922/4751/14 була затверджена мирова угода, укладена між сторонами на стадії виконання рішення, відповідно до пункту 3 якої був погоджений графік погашення заборгованості, який передбачав сплату з боку відповідача заборгованості у розмірі 1068657,60 грн. протягом 10-ти місяців 2016 року, починаючи з січня та закінчуючи жовтнем, по 109003,08 грн. щомісячно. Тим самим строк виконання зобов'язань відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару був добровільно змінений сторонами ще 08.02.2016, а тому на теперішній час вже не існує прострочення первісного зобов'язання, оскільки існує інше зобов'язання, яке було належним чином виконане відповідачем. Вказує відповідач і на ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку позовних вимог, що згідно пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.
Частиною 3 статті 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 у справі №922/4751/14 (за позовом ТОВ "Елемер-Україна" до ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївська ТЕС про стягнення 1068657,60грн. та за зустрічним позовом ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївська ТЕС до ТОВ "Елемер-Україна" про стягнення 130376,23грн.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2015, встановлено наступне.
25.02.2014 сторонами був укладений договір №12/68 про закупівлю (поставку) товарів (надалі - Договір), за яким постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу) товари (продукцію) згідно умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до договору. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до Договору.
Відповідно до п. 2.5 Договору розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника в порядку, передбаченому додатком №1 до договору.
Згідно з п. 9.6 Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від ціни неоплаченої продукції.
Пунктами 3-5 додатку №1 до Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку: протягом 45 днів з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
Постачальник здійснює поставку продукції транспортом на умовах поставки DDP, відповідно до Правил "Інкотермс 2010" за такими реквізитами вантажоодержувача: 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, 2. Зміївська ТЕС ПАТ "Центренерго", склад покупця.
Строк поставки продукції повинен складати не більше 60 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.
17.04.2014 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, якою визначено найменування, ціну, кількість продукції (товару) тощо на загальну суму 1068657,60грн.
20.06.2014 позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується копіями видаткової накладної №РН-0000346 від 19.06.2014, підписаної уповноваженим представником відповідача без зауважень, довіреності №421 від 16.06.2014 відповідача на отримання товару, акту приймання-передачі продукції від 20.06.2014, підписаного уповноваженими представниками сторін без зауважень на суму 1068657,60грн.
Відповідач не оплатив отриману продукцію в строк, встановлений договором, і позивач подав позов у господарський суд Харківської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1068657,60грн., а відповідач подав зустрічний позов про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну поставку продукції в сумі 130376,23 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.12.2014 у справі №922/4751/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р., первісний та зустрічний позови задоволені в повному обсязі.
В подальшому, у зв'язку із невиконанням відповідачем даного рішення та непогашенням заборгованості за Договором, ТОВ "Елемер-Україна" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Центренерго" в особі ВП Зміївської ТЕС про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 136260,36грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2015 у справі №922/6057/14 даний позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат у розмірі 76943,34 грн. за період з вересня по листопад 2014 року та 3% річних у сумі 11242,86 грн. за період з 05.08.2014 до 10.12.2014. В частині вимог про стягнення пені в розмірі 48074,95грн. було відмовлено.
Дане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі №922/6057/14.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі №922/4751/14 затверджено мирову угоду сторін, що була укладена на стадії виконання судового рішення у справі №922/4751/14.
Зокрема, пунктом 3 цієї мирової угоди передбачено, що ПАТ "Центренерго" та ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" дійшли згоди щодо розстрочення та добровільного виконання рішення суду щодо заборгованості, стягнутої рішенням від 08.12.2014 у цій справі, за наслідками якої:
Заборгованість ПАТ "Центренерго" перед ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" згідно рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/4751/14 від 08.12.2014 складає 1090030,76 грн. (з якої 1068657,60грн. основного боргу та 21373,16грн. судового збору);
ПАТ "Центренерно" зобов'язується погасити заборгованість перед ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" у розмірі 1 090 030,76 грн. шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "ЕЛЕМЕР-УКРАЇНА" згідно наступного графіку погашення заборгованості з можливістю дострокового погашення заборгованості:
- 109 003,08 грн. протягом січня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом лютого 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом березня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом квітня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом травня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом червня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом липня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом серпня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом вересня 2016 р.
- 109 003,08 грн. протягом жовтня 2016 р.
Згідно пункту 4 даної мирової угоди після виконання сторонами вимог зазначених у пункті 3 цієї мирової угоди, сторони дійшли згоди про відсутність претензій одна до одної по виконанню рішення господарського суду Харківської області по справі № 922/4751/14 від 08.12.2014.
Як зазначає позивач у позові, та це не оспорюється відповідачем, останній повністю погасив заборгованість за Договором, здійснивши останній платіж згідно платіжного доручення №Z/2333 від 28.09.2016.
Разом із тим, оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання за Договором, позивач нарахував йому додатково пеню у розмірі 20494,80грн. (за період з 10.12.2014 по 05.01.2015), 454588,47грн. інфляційних втрат (за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року), 29059,73грн. 3% річних (за період з 10.12.2014 по 01.01.2016).
За стягненням вказаних сум з відповідача позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи та вищевказані судові рішення підтверджують факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати основного боргу за Договором, у зв'язку з чим станом на 10.12.2014 розмір основного боргу складав 1068657,60грн.
В подальшому відповідач здійснив перерахування позивачу коштів у розмірі 100000,00грн згідно платіжного доручення №Z/204 від 26.01.2015, у зв'язку з чим розмір його заборгованості склав 968657,60грн. та до 01.01.2016 не змінювався.
Враховуючи викладене, позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу сум інфляційних страт та 3% річних у зв'язку з невиконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за Договором.
Разом із тим, перевіривши надані позивачем розрахунки вказаних сум, суд вважає їх помилковими.
Так, за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по грудень 2015 року складає 443995,91грн., а не 454588,47грн., як вказує позивач, а тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.
Також невірним є розрахунок 3% річних, розмір яких за розрахунком суду за період з 10.12.2014 по 01.01.2016 становить 31365,02грн. Однак, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 29059,73грн., тобто в меншому розмірі, ніж той який може бути нарахований у відповідності до діючого законодавства.
Враховуючи, що заявлення меншої суми 3% річних не суперечить діючому законодавству, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині саме у вказаній позивачем сумі - 29059,73грн.
Щодо посилань відповідача на мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 у справі №922/4751/14, слід зазначити наступне.
Розстрочення сплати стягнутої судом заборгованості на стадії виконання судового рішення не можна ототожнювати зі зміною строків оплати за Договором.
Так, відповідно до пунктів 3, 4 вказаної мирової угоди, сторони дійшли згоди щодо розстрочення та добровільного виконання саме рішення суду у справі №922/4751/14. Будь-які пункти мирової угоди не містять положень про зміну саме умов Договору, у тому числі щодо зміни строків оплати.
Крім того, позивач здійснив нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних за період до 01.01.2016, в той час як мирова угода була укладена лише 08.02.2016 та передбачала розстрочення платежів, починаючи з січня 2016 року. Тобто станом на 01.01.2016 у відповідача існувало прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, що відповідно до статті 625 ЦК України є підставою для нарахування суми інфляції та 3% річних.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач при зверненні з даним позовом не навів обґрунтованого розрахунку позовних вимог, суд зазначає, що в тексті позовної заяви наявний відповідний розрахунок із зазначенням необхідних вихідних даних, а саме: сум заборгованості та відповідних періодів нарахувань, а тому ці доводи відповідача є необґрунтованими.
До того ж, відповідач, у випадку незгоди із здійсненим позивачем розрахунком, не був позбавлений можливості надати власний розрахунок суми заборгованості, однак цим правом не скористався. Суд наголошує, що згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, позивач у позові просить стягнути на свою користь пеню в розмірі 20494,80грн., нараховану за період з 10.12.2014 по 05.01.2015.
Дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Ухвалою господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі №15/76-б про банкрутство відповідача від 09.02.2004 відповідно до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника до закінчення провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 12 редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що діяла на момент винесення господарським судом м.Києва ухвали про порушення провадження у справі №15/76-б про банкрутство відповідача, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що мораторій до даного часу не скасовано, суд вважає за необхідне відмовити в позові в частині стягнення пені, оскільки вона нарахована під час дії мораторію, що не відповідає вищевказаним нормам законодавства.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03151, м. Київ, вул.Народного Ополчення, 1, код 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Слобожанське, код 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемер-Україна" (69037, м. Запоріжжя, вул.Незалежної України, 41, к.315, код 37443068) 443995,91грн. інфляційних втрат, 29059,73грн. 3% річних, 7095,83грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.
Повне рішення складено 03.01.2017 р.
Суддя ОСОБА_3