"03" січня 2017 р.Справа № 921/1068/15-г/4
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
розглянув справу
за позовом ОСОБА_1 районного споживчого товариства (вул. Зелена, 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (вул. Тернопільська, 46, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)
до відповідача ОСОБА_1 селищної ради (вул. Шептицького, 4, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- №1 - ОСОБА_3 (вул. Козацька 32, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- №2 - ОСОБА_4 (вул. Д. Галицького 29/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- №3 - ОСОБА_5 (вул. Стефаника 1, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- № 4 - ОСОБА_6 (вул. Шевченка 31, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832);
- № 5 - ОСОБА_7 (вул. Б. Хмельницького 27, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- № 6 - ОСОБА_8 (вул. Героїв Крутів 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- № 7 - ОСОБА_9 (вул. Короленка 8, м. Волочиськ, Волочиський район, Хмельницька область, 31200);
- № 8 - ОСОБА_10 (вул. Зелена 64, с. Чернилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47853);
- № 9 - ОСОБА_11 (вул. М. Заньковецької 1а, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- № 10 - ОСОБА_12 (вул. Тичини 11, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800);
- № 11 - ОСОБА_13 (вул. Шевченка 6, с. Богданівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47832);
- № 12 -ОСОБА_14 (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47841);
- № 13 - ОСОБА_15 (вул. Тернопільська 61, смт. Підволочиськ, Тернопільська область, 47800)
про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р.
За участю від:
позивача - не з'явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_16
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явились
Суть справи:
ОСОБА_1 районне споживче товариство звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 селищної ради про визнання недійсними:
- рішення сорок четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р. "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12.12.1996р. №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать ОСОБА_1 райСТ";
- рішення сорокової сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради №1576 від 17.04.2015р. "Про заяву підприємців селищного ринку".
В ході розгляду спору, до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016р. у справі №921/1068/15-г/4 позов задоволено частково та визнано недійсним рішення сорок четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради від 17.09.2015р. № 1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12.12.1996р. № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать ОСОБА_1 райСТ". В іншій частині позову - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. зазначене рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 районного споживчого товариства до ОСОБА_1 селищної ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1576 від 17.04.2015р. "Про заяву підприємців селищного ринку" скасовано, та припинено провадження в цій частині позовних вимог. В решті рішення господарського суду Тернопільської області залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016р. у даній справі касаційну скаргу ОСОБА_1 селищної ради задоволено частково - постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. і рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016р. в частині позову про визнання недійсним рішення сорок четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради від 17.09.2015р. № 1694 "Про скасування рішення виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12.12.1996р. № 153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать ОСОБА_1 райСТ" та розподілу судових витрат скасовано, і справу № 921/1068/15-г/4 в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
У зв'язку з тим, що відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, прийнятих за його участю, справу №921/1068/15-г/4, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2016 р., передано на розгляд судді І.П. Шумському.
Ухвалою суду від 02.11.2016р. справу №921/1068/15-г/4 в частині позову про визнання недійсним рішення сорок четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р. прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 24.11.2016р. в судовому засіданні, яке неодноразово відкладалось, востаннє на 03.01.2017р.
Представник позивача в судове засідання 03.01.2017р. не з'явився.
У письмових поясненнях № 2/229 від 23.11.2016р. (поданих з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2016р. у даній справі) представник позивача просив задоволити позовні вимоги - визнати недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р., а також справу розглядати без участі представника позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.01.2017р. підтримав позицію, викладену у запереченні від 24.11.2016р., в якому просив постановити ухвалу про припинення провадження у справі, оскільки дана позовна вимога не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача, а також їх представники в судове засідання 03.01.2016р. не прибули, про час та місце розгляду спору належним чином повідомлялись в порядку ст. 64 ГПК України.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на викладене, закінчення передбаченого ч.1 ст. 69 ГПК України строку для вирішення спору, достатність зібраних у справі доказів, а також клопотання позивача про слухання справи за відсутності його представника, підстав для відкладення розгляду справи після 03.01.2017 р. у суду немає.
В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 27,81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу здійснювалась у відповідності до ст. 81-1 ГПК України за клопотанням відповідача, викладеному у заяві б/н від 12.11.2015р., за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Документообіг господарського суду”. Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 125ТЕ25D8023596А2.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд прийшов до висновку про необхідність припинення провадження у справі.
Виконавчий комітет ОСОБА_1 селищної ради народних депутатів Тернопільської області своїм рішенням №153 від 12.12.1996р."Про визнання права власності на будівлі, які належать ОСОБА_1 райСТ" визнав право власності на будівлі споживчої кооперації на території селища ОСОБА_1, які знаходились на балансі ОСОБА_1 райСТ та дозволив ОСОБА_1 райСТ через бюро технічної інвентаризації виготовити всі необхідні документи на право власності на об'єкти з видачею свідоцтва на кожне з них.
Однак, рішенням сорок четвертої сесії шостого скликання ОСОБА_1 селищної ради Тернопільської області № 1694 від 17.09.2015р. скасовано рішення свого органу - виконавчого комітету селищної ради народних депутатів від 12.12.1996р. №153 "Про визнання права власності на будівлі, які належать ОСОБА_1 райСТ".
Визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р. є предметом нового розгляду у справі №921/1068/15-г/4.
У постанові від 19.10.2016р. (прийнятої за результатами оскарження постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 11.01.2016р.) у справі №921/1068/15-г/4 Вищий господарський суд України зазначає, що виходячи з суб'єктного складу сторін у справі, однією з яких є орган місцевого самоврядування як суб'єкт владних повноважень, й предмету позовних вимог, якими є визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування як акту індивідуальної дії, та відсутністю в діях відповідача щодо прийняття оскарженого акту ознак пов'язаності з відносинами у сфері господарювання, судам слід було розглянути питання щодо підвідомчості спору господарським судам.
Частиною 1 статті 111-12 ГПК України визначено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Вищим господарським судом України також зазначено, що предметом судового розгляду у даній справі є вимоги суб'єкта господарювання до органу місцевого самоврядування про визнання недійсним його рішення, яким скасовано рішення його виконавчого органу про визнання права власності на нерухоме майно, у зв'язку з перевищенням повноважень, передбачених законом при прийнятті спірного рішення.
Оспорюване рішення органу місцевого самоврядування №1694 від 17.09.2015р., прийнято відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за змістом якого до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питання скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам не підвідомчі, зокрема, спори, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Проте, суди обох інстанцій не звернули увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До юрисдикції адміністративних судів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 названого Кодексу віднесені публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
ОСОБА_14 того, за роз'ясненнями, що містяться в п. 17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:
а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;
б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами у сфері господарювання;
в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;
г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно з висновками Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 19.10.2016 р. по даному спору, при прийнятті рішення №1694 від 17.09.2015р. ОСОБА_1 селищна рада діяла як суб'єкт владних повноважень, а саме оспорюване рішення є актом індивідуальної дії, проте не має ознак пов'язаності з відносинами у сфері господарювання (стор. 5 названої постанови).
Отже, спір, що розглядається, є публічно-правовим та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до змісту ст. 6 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Не досліджуючи питання правильності застосування відповідачем норм матеріального права при винесенні ним рішення №1694 від 17.09.2015р., а також беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, господарський суд не може розглянути дану справу, не віднесену до його юрисдикції, а відтак не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції та ст. 6 Конституції України.
За таких обставин, даний спір про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р. не підвідомчий господарським судам України.
У зв'язку із чим провадження у даній справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам України.
Аналогічна правова позиція викладена в п.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. та у постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2016р. у справі №925/369/15.
В іншій частині, а саме щодо вимоги ОСОБА_1 районного споживчого товариства про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1576 від 17.04.2015р., справа на новий розгляд не передавалась.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу наступне.
При зверненні з позовною заявою до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2436 грн. згідно платіжного доручення №327 від 21.10.2015р., в тому числі за вимогу, провадження щодо якої припинено за непідвідомчістю спору господарським судам.
Пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" вказано, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4-3,22,33,43,80,86 ГПК України, суд -
1. Провадження у справі в частині розгляду вимоги ОСОБА_1 районного споживчого товариства до ОСОБА_1 селищної ради про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради №1694 від 17.09.2015р. припинити по п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Суддя І.П. Шумський