Справа № 594/1005/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І.
Провадження № 22-ц/789/1505/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 46
29 грудня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,
при секретарі - Панькевич Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя,
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною та передати справу для продовження розгляду в одному провадженні з її позовом про розірвання шлюбу.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом безпідставно було роз'єднано її позовні вимоги про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя без зазначення обставин, що ускладнюють розгляд таких вимог в одному провадженні та, як наслідок, - незаконно повернуто їй позов про поділ майна подружжя з підстав, що такий повинен розглядатися судом іншої області. Вважає, що при постановленні ухвали судом не було враховано відповідних роз'яснень, викладених у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.1.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, а також, не враховано ні того факту, що обоє сторін по справі проживають і зареєстровані в Борщівському районі, ні змісту позовних вимог, у яких вона просила провести поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній. В подальшому, у судове засідання, призначене на 29.12.2016 року, не з'явилася у зв'язку з хворобою, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає продовженню розгляду справи у її відсутності.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. У письмовій заяві, надісланій апеляційному суду його представником - адвокатом ОСОБА_4, просив розгляд справи проводити у його відсутності. Відносно апеляційної скарги позивача заперечив, вважаючи ухвалу суду законною й такою, що в силу вимог ст.114 ЦПК скасуванню не підлягає. Додатково вказав, що в зв'язку з відсутністю у нього заперечень щодо позовних вимог в частині розірвання шлюбу та наявністю таких заперечень щодо позову про поділ майна подружжя, вважає недоцільним розгляд вищевказаних позовних вимог в одному провадженні.
Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись з запереченнями відповідача, перевіривши законність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву про поділ майна подружжя, суд виходив з того, що оскільки предметом поділу є квартира, що знаходиться у м.Івано-Франківськ, то на спірні правовідносини поширюються правила виключної підсудності й справа повинна розглядатися належним судом за місцем знаходження майна.
Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає вимогам процесуального закону.
Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя - квартири, придбаної за спільні кошти подружжя, що знаходиться по вул.Гетьмана Мазепи, 165б/24 в м.Івано-Франківськ шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна.
Ухвалою Борщівського районного суду від 26 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя роз'єднано у самостійні провадження, зокрема позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено в провадженні № 2/594/540/2016 (справа № 594/967/16-ц), а позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя виділено у самостійне провадження та передано до канцелярії суду для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, й чого не заперечила в судовому засіданні представник позивача, квартира, що підлягає поділу, знаходиться в м.Івано-Франківськ, по вул.Гетьмана Мазепи 165 б/24.
Згідно вимог ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим місцем її перебування.
У відповідності до ч.2 ст.110 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем поживання чи перебування будь-кого з них.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу (ч.14 ст.110 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому суду.
Встановивши, що предметом поділу майна подружжя є нерухоме майно - квартира, що розташована у м.Івано-Франківськ, суд першої інстанції, на думку колегії суддів з врахуванням вимог ч.1 ст.114, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України повернув виділену в окреме провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 позивачу.
Доводи апелянта про неврахування судом вимог п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.1.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, що передбачають розгляд в одному провадженні вимог про поділ майна подружжя з вимогами про розірвання шлюбу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, навіть у випадку, якби позовні вимоги не були роз'єднані, застосуванню підлягали б правила виключної підсудності, й обидві позовні вимоги повинні б були розглядатися за місцем знаходження майна. Відповідні роз'яснення містяться у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду № 2 від 12.06.2009 року “Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції”, абзац 5 якого передбачає, що правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність. Разом з тим, оскільки, сам по собі факт роз'єднання позовів не може бути підставою скасування ухвали від 27.11.2016 року про повернення заяви позивачу, так як відповідно до ст.293 ЦПК України ухвала про роз'єднання позовів оскарженню не підлягає, а ухвала про відкриття провадження у справі про розірвання шлюбу сторонами не оскаржується, то колегія суддів вважає, що позовну заяву про поділ майна подружжя правомірно повернуто позивачу.
Безпідставними є й доводи апеляційної скарги позивача про неврахування судом при постановленні ухвали змісту позовних вимог в частині поділу спільного майна подружжя, який ОСОБА_1 просила провести шляхом визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, та факту проживання й реєстаціїї обох сторін в Борщівському районі, оскільки застосування правил виключної підсудності, встановлених ст.114 ЦПК України, ставиться в залежність лише від місцезнаходження нерухомого майна, а не від вибору позивачем якогось конкретного способу поділу майна чи місця проживання та реєстрації сторін по справі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315 ч.ч.1, 2; 317 ч.1, 319 ч.1, 324 ч.1 п.2, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Борщівського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.Б. Щавурська
Судді : Н.Є.Фащевська
ОСОБА_5