Справа №702/1224/16-а
Провадження №2-а/702/73/16
30 грудня 2016 року м. Монастирище
Суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Мазай Н.В., розглянувши в порядку скороченого письмового провадження в м. Монастирище адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов»язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов»язання вчинити дії. Підставою для звернення вважає те, що указом Президента України №165/2001 від 07.03.2001 року його призначено на посаду судді Монастирищенського районного суду Черкаської оласті. Відповідно до параграфу 3 наказу начальника Черкаського обласного управління юстиції №29-Л від 27.03.2001 року він приступив до виконная обов»язків судді та голови Монастирищенського районного суду. Постановою Верховної ОСОБА_2 України за №3564-ІV від 16.03.2006 року його обрано суддею Монастирищенського районного суду Черкаської області безстроково. Постановою Верховної ОСОБА_2 України за №1600-У111 від 22.09.2016 року, яка вступає в силу з моменту прийняття, його звільнено з посади судді Монастирищенського районого суду у зв»язку з поданням заяви про відставку. На підставі постанови Верховної ОСОБА_2 України за №1600-У111 від 22.09.2016 року наказом Монастирищенського районного суду №207-к від 23.09.2016 року припинено його повноваження голови суду та відраховано зі штату Монастирищенського районного суду. 29.09.2016 року він звернувся до Уманського об»єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі відповідач) з заявою про переведення пенсії з виду на вид на щомісячне довічне грошове утримання, яка в цей же день зареєстрвана за №750. Відповідач листом за №14861/09 від 21.11.2016 року повідомив його про те, що: « … відповідно до його заяви від 29.09.2016 року зареєстрованої за №750, пенсію переведено з виду на вид на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 (далі ОСОБА_3). Відповідно до п.25 Прикінцевих положень Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної ОСОБА_2 України, 2010 р. №№ 41-54, ст.529; 2015 р., Мs 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Відповідно до ст.137 Закону до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного суду України; члена ОСОБА_2 ради правосуддя, ОСОБА_2 ради юстиції, ОСОБА_2 кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Отже, щомісячне довічне грошове утримання обчислено в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, що становить 22040,00 грн. У разі незгоди з прийнятим рішенням відповідно до ст. 105 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», воно може бути оскаржене до головного управління ПФУ в Черкаській області або до ПФУ протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з ним, або в судовому порядку». Вважає дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню з зобов»язанням відповідача провести перерахунок грошового утримання судді у відставці та нараховувати йому довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді відповідного суду без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, і виходить з наступного. Відповідач при переведенні пенсії по інвалідності, яку він отримував, на довічне грошове утримання судді у відставці посилається на положення ст.142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року за №1402. ОСОБА_3 не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки він вступив в силу тільки 30.09.2016 року, і на момент виникнення прововідносин стосовно розгляду та прийняття рішення Верховною ОСОБА_2 України 22.09.2016 року про звільнення його з посади судді у зв»язку з заявою про відставку не був чинним. Оскільки, заява про переханук пенсії (грошового утримання судді) ним подана 29.09.2016 року, що не заперечується відповідачем, тобто до вступу в силу Закону, на який посилається відповідач, то саме з цієї дати відповідач зобов»язаний був провести йому перерахунок пенсії (грошового утримання), і саме з цих підстав у відповідача не було жодних підстав застосовувати ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402 , що повністю відповідає вимогам ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідач порушив усі розумні сроки, відведені йому Законом, для вчинення дії по перерахунку пенсії (грошового утримання судді), оскільки провів даний перерахунок не в десятиденний строк, як то визначено Законом. Вважає, що відповідач, умисно чи по незнанню ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року №2453 -У1, який діяв на момент виникнення прововідносин, що давали йому право на відставку, безпідставно посилається тільки на положення ст.137 даного Закону, повністю ігноруючи положення пункту 11 розділу XIII «Перехідних положень» даного Закону. Дійсно, ст.137 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-У1 змінено порядок обчислення стажу роботи на посаді судді. До вступу в силу ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-У1, відповідно до ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про статус суддів» із змінами, внесеними ЗУ від 24.02.1994 року № 4015-Х11 до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_2 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10років. Пунктом 3-1 постанови КМУ «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року №865, встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до записів у трудовій книжці у нього є стаж роботи на посаді слідчого, старшого слідчого, заступника начальника міського відділу-начальника слідчого відділення Уманського МВВС, заступника начальника районного відділу-начальника слідчого відділення Уманського РМВВС Черкаської області, слідчого з ОВС СУ УМВС України в Черкаській області 16 років 6місяців, а також стаж, що дає йому право на відставку-половина строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського у період з 1978 по 1982 роки та календарний період проходження строкової військової служби у період з 1975 по 1977 роки. Отже, загальний стаж роботи на посаді судді у нього становить 33 роки 9 місяців, що дало йому право для звільнення з посади судді у відставку. ОСОБА_2 рада юстиції, розглянувши його заяву та додані до неї матеріали про звільнення його з посади судді Монастирищенського районного суду Черкаської області у відставку, а також висновок секції ОСОБА_2 ради юстиції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, встановила та підтвердила обставини описані вище, зробила висновок, на підставі поданих позивачем документів та норм діючого законодавства про те, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 33 роки 9 місяців, що дає йому право для звільнення з посади судді у відставку. Суддя Бурлака М.В. набув право на відставку до моменту набрання чинності Законом України « Про забезпечення права на справедливий суд» та вирішила внести подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Монастирищенського районного суду Черкаської області у зв»язку з поданням заяви про відставку. Верховна ОСОБА_2 України визнала правовмірність рішення ОСОБА_2 Юстиції від 19.09.2016 року і наявність у нього стажу на посаді судді, що давав йому право на відставку та звільнення його з посади судді, у зв»язку з подачею заяви про відставку. Згідно з п. 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЗУ «Пр судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015 року, який проігноровано відповідачем, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, право на відставку виникло в позивача 29.03.2011 року, оскільки саме на цю дату стаж роботи на посаді судді становив у нього більше 20років, з яких 10 років безпосередньо на посаді судді. Відповідно до ч. 3 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій та статус сіддів» від 07.07.2010 року №2453-У1, який діяв на момент правовідносин, що давали йому право на відставку, щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 вісотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Оскільки, з моменту виникнення у нього права на відставку 29.03.2011 року і до його звільнення у відставку 22.09.2016 року стаж роботи на посаді судді у нього склав більше повних п»яти років, то він має право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а у відповідача не було жодних законних підстав для застосування до даних правовідносин статті 137 ЗУ «Про судоустрій та статус сіддів» від 07.07.2010 року № 2453-У1 без урахування п. 11 розділу XI11 «Перехідних положень» даного Закону, а отже і не було жодних підстав для нарахування йому грошового утримання у розмірі 80 відсотків від заробітної плати діючого судді відповідного суду замість нарахування 90 відсотків заробітної плати діючого судді відповідного суду. В обґрунтування позову посилається на ст. 22 Конституції України, рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року №19-рп/2004, від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 18.06.2007 року №4-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року №3-рп/2013. Коституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 керуючись ст. ст. 147,150,152, 153Конституції України, ст. ст. 45, 51, 61, 63, 65,67, 69, 70, 71, 73, 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення: ч. 3 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ у редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ; абзаців 1, 2, 3, 4та першого, другого речень абзацу6 ч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-УІ у редакціях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року№ 213-VІІІ,ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VІІІ; п. 5розділу III "Прикінцеві положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ЗУ"Про судоустрій і статус суддів". Положення ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року№ 2453-VІу редакціях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року№ 213-VIII,ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VIIIта положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Припинити конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 22.01.2016 року щодо відповідності Конституції України (конституиійності) третього речення абзацу шостогоч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ з наступними змінами на підставі п.2 ст.45 ЗУ "Про Конституційний Суд України"-невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом. Керуючись ч. 2 ст. 70 ЗУ "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважає за необхідне вказати такий порядок виконання цього рішення: ч. 3ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ у редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає ч. 3 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ до внесення змін ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, тобто у редакції ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII,а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання"; абзаци 1, 2, 3, 4та перше, друге речення абзацу 6ч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакціях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року№ 213-VIII,ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року№911-VIII,що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення ч. 5 ст.141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192-VІІІ,а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"; не підлягає застосуванню положення п. 5розділу III "Прикінцеві положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ЗУ"Про судоустрій і статус суддів". Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене». Крім того, Конституційний Суд України ніколи не розглядав питань щодо встановлення або зміни порядку визначення стажу роботи на посаді судді, тому у відповідача не було жодних правових підстав застосовувати до правовідносин, які дають йому право на нарахування грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків від заробітної плати судді відповідного суду. Виходячи зі змісту листа Уманського ОУПФУ (Монастирищенський район), він взагалі не має права на відставку, оскільки на момент звернення із заявою про відставку безпосередній стаж роботи на посаді судді у нього складає всього 15 років 4 місяці при необхідних 20років стажу на посаді судді, що дає право на відставку, а це повністю суперечить рішенню ОСОБА_2 Юстиції України від 19.09.2016 року та постанові Верховної ОСОБА_2 України від 22.09.2016 року, яка має силу Закону і яка вступила в силу 22.09.2016 року. Відповідно до пенсійного посвідчення серії ААИ № 851226 він є інвалідом 2 групи, а тому, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-У1, при подачі позовної заяви до суду він звільняється від сплати судового збору. Просить визнати незаконним та скасувати розпорядження 126202 від 18.11.2016 року Уманського ОУПФУ (Монастирищенський район) про призначення йому грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 відстоків заробітної плати судді відповідного суду та зобов»язати Уманське ОУПФУ (Монастирищенський район) перерахувати, нарахувати та виплачувати йому довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
На адресу суду від Уманського об'єднаного УПФУ Черкаської області надійшло заперечення, відповідно до якого відповідач позов не визнає, вважає його безпідставним і необгрунтованим та просить суд відмовити в його задоволенні повністю, виходячи з наступного. Позивач перебуває на обліку в Уманському об»єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до ст.141 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції чинній на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Зі змісту наведеного вбачається, що доплата до щомісячного довічного грошового утримання в розмірі понад 80 відсотків встановлюється, виходячи з розрахунку 2 відсотки заробітку за кожний рік роботи понад 20 років безпосередньо на посаді судді. Відповідно до ст.135 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена ОСОБА_2 ради юстиції, ОСОБА_2 кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. В обґрунтування заперечення посилаються на ст. ст. 6, 19 Конституції України, ст. ст. 49, 51 КАС України. Оскільки, згідно, матеріалів пенсійної справи та довідки про стаж роботи, доданої позивачем до адміністративного позову, стаж позивача на посаді судді становить менше 20 років, а тому вимоги щодо призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків є безпідставними та необгрунтованими. З урахуванням наведеного, з метою правильного та всебічного вияснення обставин справи для прийняття обгрунтованого рішення, просить розглянути справу за загальними правилами КАС України та відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.
Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні повідомлених позивачем обставин, вбачається, що наявні достатні підстави для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення саме в порядку скороченого провадження.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 165/2001 від 7 березня 2001 року « Про призначення суддів» відповідно до ч. 1 ст. 128 Конституції України ОСОБА_1 призначено строком на п»ять років на посаду судді Монастирищенського районного суду Черкаської області ( а.с.45-46).
Постановою Верховної ОСОБА_2 України «Про обрання суддів» № 3564-ІV від 16 березня 2006 року відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 85, ч. 1 ст. 128 Конституції України, ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Монастирищенського райнного суду Черкаської області безстроково (а.с.41-43).
Згідно рішення ОСОБА_2 ради юстиції України №2387/0/15-16 від 19 вересня 2016 року « про внесення подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Монастирищенського районного суду Черкаської області у зв»язку з поданням заяви про відставку» вирішено внести подання до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Монастирищенського районного суду Черкаської області у зв»язку із поданням заяви про відставку (а.с.14-15). За змістом описово-мотивувальної частини рішення встановлено, що знаявних матеріалів слідує, що ОСОБА_1 на час розгляду заяви ОСОБА_2 радою юстиції та відповідно до вищенаведеної норми закону має 15 років 4 місяці стажу роботи на посаді судді. Разом з тим, суддя Бурлака М.В. набув достатній для відставки стаж роботи, виходячи з такого. Згідно з пунктом 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28 березня 2015 року, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Водночас частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-ХІІ, було встановлено: що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_2 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10років. Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Як вбачається з наявних матеріалів, ОСОБА_1 крім стажу роботи на посаді судді має також 16 років 6місяців стажу, який складається з роботи на посаді слідчого, старшого слідчого, заступника начальника міського відділу-начальника слідчого відділення Уманського МВВС, заступника начальника районного відділу-начальника слідчого відділення Уманського РВВС Черкаської області, слідчого з ОВС СУ УМВС України в Черкаській області, а також до стажу, що дає йому право на відставку, зараховується половина строку навчання на денній формі в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е.Дзержинського та календарний період проходження строкової військової служби. Отже, загальний стаж роботи ОСОБА_1 становить 33 роки 9 місяців, що дає йому право для звільнення з посади судді у відставку. При цьому, ОСОБА_2 рада юстиції виходить з такого: статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. У рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: «Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту... Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів». Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008,від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013. Таким чином, суддя Бурлака М.В. набув право на відставку до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого 23.09.2916 року керівником апарату Монастирищенського районного суду Черкаської області, ОСОБА_1 має стаж роботи станом на 23.09.2016 року 36 років 3 місяці 8 днів (а.с.16).
Постановою Верховної ОСОБА_2 України «Про звільнення суддів» №1600-VIII від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнений з посади судді Монастирищенського райнного суду Черкаської області відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України, у зв»язку з поданням заяви про відставку (а.с.17-40).
Відповідно до наказу №207-К від 23.09.2016 року про припинення повноважень голови суду, відрахування зі штату судді Бурлаки М.В., виданого в.о.голови Монастирищенського районного суду було припинено повноваження голови Монастирищенського районного суду Черкаської області ОСОБА_1, у зв»язку із звільненням судді з посади за його заявою про відставку з 22.09.2016 року; відраховано суддю Бурлаку М.В. зі штату Монастирищенського районного суду Черкаської області з 23.09.2016 року; виплачувати судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання працюючого судді у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді відповідного суду без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання…. (а.с.47).
Встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області ( правонаступник Уманське об»єднане управління Пенсійного фонду України в Черкаській області), що підтверджується посвідченням серії ААИ №851226 ( а.с.10).
29 вересня 2016 року позивач звернувся із заявою до Уманського об»єднаного УПФУ Черкасаької області про переведення пенсії з виду на вид, на щомісячне довічне грошове утримання, яка зареєстрована відповідачем за № 750.
Уманським об'єднаним УПФУ Черкаської області листом від 21.11.2016 року №14861/09 повідомлено позивача про те, що його було переведено з виду на вид на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402 ( а.с.12-13).
Згідно розпорядження №126202 від 18.11.2016 року ОСОБА_1 було призначено довічне грошове утримання судді у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, що становить 22040 грн. (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при переведенні пенсії по інвалідності, яку отримував позивач, на довічне грошове утримання судді у відставці посилається на положення ст.142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року за №1402.
Суд вважає, що вказаний ОСОБА_3 не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки він вступив в силу тільки 30.09.2016 року, і на момент виникнення прововідносин стосовно розгляду та прийняття рішення Верховною ОСОБА_2 України 22.09.2016 року про звільнення позивача з посади судді у зв»язку з заявою про відставку не був чинним. Оскільки, заява про перерахунок пенсії (грошового утримання судді) позивачем подана 29.09.2016 року, що не заперечується відповідачем, тобто до вступу в силу Закону, на який посилається відповідач, то саме з цієї дати відповідач зобов»язаний був провести перерахунок пенсії (грошового утримання) позивачу, а тому саме з цих підстав у відповідача не було жодних підстав застосовувати ст. 142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402.
Зазначене вище повністю відповідає ч. ч. 3, 4 ст. 45 ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» відповідно до яких, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України, має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституціїі повинні відповідати їй.
Згідно ст. 19 Конституції України, державні органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
У пункті 11 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 28.03.2015 року, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 405-ХІ, встановлено до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, ОСОБА_2 арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Отже, загальний стаж роботи, що дає позивачу як судді, право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 33 роки 9 місяців, що підтверджено вищеописаними доказами.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено: «Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту... Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів».
Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11.10. 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці).
З огляду на викладене, загальний стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання складає більше 25 років, та набутий до моменту набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», тобто до 28.03.2015 року, що об'єктивно підтверджується наданими відповідачу документами.
Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ч.3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст.126 Основного Закону Українита вказано, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI в редакції до змін, внесених Законом від 08 липня 2011 року №3668-VI.
У вказаному рішенні Конституційний суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсії) чи внаслідок припинення повноважень чи набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
У п.8 мотивувальної частини вказаного Рішення від 03 червня 2013 року зазначив, що підлягає застосуванню ч.3 ст.138 Закону №2453 в редакції до змін, внесених Законом №3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Коституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 керуючись ст. ст. 147,150,152, 153Конституції України, ст. ст. 45, 51, 61, 63, 65,67, 69, 70, 71, 73, 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення: ч. 3 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ у редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ; абзаців 1, 2, 3, 4та першого, другого речень абзацу6 ч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-УІ у редакціях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року№ 213-VІІІ,ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VІІІ; п. 5розділу III "Прикінцеві положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ЗУ"Про судоустрій і статус суддів". Положення ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року№ 2453-VІу редакціях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року№ 213-VIII,ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року №911-VIIIта положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Припинити конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України від 22.01.2016 року щодо відповідності Конституції України (конституиійності) третього речення абзацу шостогоч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ з наступними змінами на підставі п.2 ст.45 ЗУ "Про Конституційний Суд України"-невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом. Керуючись ч. 2 ст. 70 ЗУ "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважає за необхідне вказати такий порядок виконання цього рішення: ч. 3ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VІ у редакції ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає ч. 3 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ до внесення змін ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ, тобто у редакції ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року № 192-VIII,а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання"; абзаци 1, 2, 3, 4та перше, друге речення абзацу 6ч. 5 ст. 141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакціях ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року№ 213-VIII,ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року№911-VIII,що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення ч. 5 ст.141 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VІ у редакції ЗУ "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 року №192-VІІІ,а саме: "Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку"; не підлягає застосуванню положення п. 5розділу III "Прикінцеві положення" ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VІІІ в частині скасування з 01.06.2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до ЗУ"Про судоустрій і статус суддів".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Судом встановлено, що з моменту виникнення у позивача права на відставку, а саме з 29.03.2011 року і до його звільнення у відставку 22.09.2016 року стаж роботи на посаді судді у нього склав більше повних п»яти років, то він має право на отримання довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у відповідача не було жодних законних підстав для застосування до даних правовідносин статті 137 ЗУ «Про судоустрій та статус сіддів» від 07.07.2010 року № 2453-У1 без урахування п. 11 розділу XIІІ «Перехідних положень» даного Закону, а отже і не було жодних підстав для нарахування позивачу грошового утримання у розмірі 80 відсотків від заробітної плати діючого судді відповідного суду замість нарахування 90 відсотків заробітної плати діючого судді відповідного суду, а тому позов в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Уманського об»єднаного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 126202 від 18.11.2016 року про призначення позивачу грошового утримання судді у відставці у розмірі 80 % заробітної плати судді відповідного суду підлягає до задоволення.
В частині вирішення позовних вимог про зобов»язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплачувати позивачу довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суддя зазначає наступне.
Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 162 КАС України. Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї норми у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин ( постанова Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2015 року у справі К/800/54600/14 та інші).
Умови та порядок призначення (перерахунку) пенсії врегульовані Законом № 1058-IV. Пенсії відповідно до Закону призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
На підставі зазначених нормативних актів, УПФ при вирішенні питання про переведення з виду на вид пенсії, призначення, перерахунок пенсії наділене дискреційними повноваженнями, при цьому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень повинен прийняти рішення. Як свідчать матеріали справи, позивача переведено з виду на вид на щомісячне грошове утримання судді у відставці та призначено розмір відповідної пенсії саме за розглядом його заяви, яка надійшла до Уманського об»єднаного управління ПФУ Черкаської області 29.09.2016 року та зареєстрована за № 750 ( а.с. 11, 12-13, ).
Враховуючи, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, суддя вважає, що позовні вимоги в інший частині підлягають задоволенню шляхом зобов'язання відповідача розглянути питання щодо перерахування, нарахування та виплати ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, який діяв на момент виникнення правовідносин, що давали право ОСОБА_1 на відставку.
Позивач, як інвалід 2 групи від сплати судового збору звільнений. Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 94 КАС України, відповідно до якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, доказів наявності інших судових витрат, які документально підтверджені, не надав, а тому вони не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного ст. ст.8, 19, 22, 58, 126 Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року ( зі змінами та доповненнями), рішень Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, №4-рп/2016 від 08.06.2016 та керуючись ст.ст. 8-12, 18, 21, 69, 71, 86, 94, 99, 159, 160, 162, 163, 183-2, 256 КАС України, суд
Адміністративний позов задоволити частково.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження №126202 від 18.11.2016 року Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про призначення ОСОБА_1 грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% заробітної плати судді відповідного суду відповідно до ст.142 Закону України "Про судоустрою і статус суддів" від 02.06.2016 року.
Зобов'язати Уманське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області розглянути питання про перерахування, нарахування та виплату ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 01 жовтня 2016 року.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: Н.В. Мазай