Справа № 569/15197/16-ц
23 грудня 2016 року
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Бучко Т.М.
розглянувши в місті Рівне заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Позивач звернувся до суду з позовом до КС «Рівненщина» про стягнення коштів за депозитним договором у сумі 81165,16 грн.
20 грудня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти КС «Рівненщина» на суму 81165,16 грн.
В обґрунтування заяви покликається на те, що накладення арешту потрібно для стягнення грошових коштів в майбутньому.
Згідно із ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як вбачається з ч.3 ст.152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 26 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Однак, із заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів не вбачається обставин, які свідчили б про те, що невжиття вказаних у заяві заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому. Позивачем не наведено доказів про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого рішення суду.
Також у заяві відсутня орієнтовна вартість майна, на яке він просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості з'ясувати чи є співмірним засіб забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.151-153 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя