Справа № 569/16704/16-к
27 грудня 2016 року
Слідчий суддя Рівненського міського суду
Рівненської області - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3
скаржника - ОСОБА_4
представника скаржника - адвоката ОСОБА_5
м.Рівне
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Рівне скаргу ОСОБА_4 в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України щодо неповернення тимчасово вилученого майна,-
ОСОБА_4 звернувся зі скаргою до Рівненського міського суду в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України щодо неповернення тимчасово вилученого майна.
В скарзі зазначає, що 28 серпня 2016 року надано слідчому Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області автомобіль ВМW 525 TDS д. н. НОМЕР_1 , який він придбав у 2014 році.
На його неодноразові усні звернення щодо повернення автомобіля слідчий відповідав, що проводяться авто технічні експертизи, і що з цією метою автомобіль ще необхідний слідчому.
Після проведення експертиз 21 листопада 2016 року він звернувся до слідчого із письмовою заявою про повернення автомобіля.
Листом від 24 листопада 2016 року слідчий повідомив, що не має можливості повернути автомобіль - оскільки, автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
За вказаних обставин 25 листопада 2016 року ним була подана скарга до слідчого судді Рівненського міського суду про повернення автомобіля на відповідальне зберігання.
14 грудня 2016 року він звернувся до слідчого із заявою до слідчого про повернення автомобіля.
Слідчий спочатку не заперечував, що поверне йому автомобіль, а потім сказав, що необхідно оплатити послуги штраф майданчику, а ще пізніше сказав, що з якихось незрозумілих причин не може а ні повернути автомобіль, а ні надати відповідь.
Просить суд визнати неправомірною бездіяльність слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_3 щодо неповернення ОСОБА_4 автомобіля ВМW 525 TDS д. н. НОМЕР_1 та зобов'язати слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_3 повернути безоплатно ОСОБА_4 автомобіль ВМW 525 TDS д. н. НОМЕР_1 .
В судовому засіданні скаржник та його представник скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задоволити.
Слідчий в судовому засіданні заперечив з приводу задоволення скарги. Пояснив, що скарга не обґрунтована та до задоволення не підлягає.
Заслухавши пояснення слідчого, скаржника його представника, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає до задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає, зокрема, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Зі змісту ст. 307 КПК України вбачається, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування слідчий суддя може винести ухвалу про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
У ст. 167 КПК зазначається, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст. 169 КПК України, якою передбачено порядок припинення тимчасового вилучення майна, зазначено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна; у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171 КПК України, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, в ч. 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Судом встановлено, що 28 серпня 2016 року надано слідчому Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області автомобіль ВМW 525 TDS д. н. НОМЕР_1 .
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Відповідно до статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України та статті 9 КПК України посадові особи органі досудового слідства діють винятково в межах та спосіб визначений законом.
Відповідно до частини 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 123 КПК України витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійснюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови КМУ N 1104, 19.11.2012 року „ Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України”, яким затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, не передбачено стягнення плати за зберігання речового доказу із володільця майна.
Статтями 170 - 174 КПК України передбачено порядок накладення стороною обвинувачення арешту на майно - однак, слідчий до сих пір не звертався з клопотанням про накладення арешту, тим більше, що арешт майна - це заборона його відчуження та використовування, що не перешкоджає мені зберігати майно та не нести витрати за час передання автомобіля на штрафному майданчику.
Слідчий слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП майор поліції ОСОБА_3 який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, порушено вимоги ч.5 ст. 171 КПК України, що полягає у його бездіяльності щодо неповернення майна, оскільки після вилучення майна, ні слідчий, ані прокурор у даному кримінальному провадженні з клопотанням про арешт майна до слідчого судді не звертались, тому вилучене майно має бути негайно повернуто підприємству.
У зв'язку з викладеним слідчий суддя вважає, що подана скарга ОСОБА_4 є обгрунтованою, доводи підтверджені, а тому є такою, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 284, 303, 307 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_4 в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України щодо неповернення тимчасово вилученого майна - задовільнити.
Зобов'язати слідчого СВ Рівненського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_3 повернути безоплатно ОСОБА_4 автомобіль ВМW 525 TDS д. н. НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1