Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" грудня 2016 р.Справа № 922/3416/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості "
до ДП Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратур" (ДП "СПКТБЕ") , м. Харків
про стягнення коштів 134 106,10 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за дов.№41/юб від 24.05.2016 р., ОСОБА_2 за дов.№42/юб від 24.05.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_3, адвокат (договір від 25.01.16р.);
Позивач - Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Державного підприємства Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратур" про стягнення заборгованості за договором №18 про спільне користування, утримання будівлі і прибудинкової території та відшкодування витрат на комунальні послуги від14.10.2013р., укладеного між сторонами даного спору, в розмірі 134 106,10 грн, з яких основна заборгованість складає 107959,00 грн, пеня у розмірі 16005,69 грн, інфляційні втрати у розмірі 7412,41 грн. та 3% річних у розмірі 2729,00 грн . Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2016р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2016р. о 14:30 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2016р. виправлено описку в ухвалі суду від 11.10.2016р. та зазначено вірну дату та час проведення судового засідання "02" листопада 2016 р. об 11:00 год.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.10.2016р. (вх.№35791) представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2016р., надав додаткові докази по справі, які були судом досліджені та долучені до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 02.11.2016р. задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№36301 від 02.11.2016р.), розгляд справи відкладено на 23.11.2016р.
23.11.2016р. від представника відповідач надійшов нормативно-правовий відзив на позов (вх.№39886). Так в обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що умовами спірного договору не обумовлюється обов'язок відповідача сплачувати позивачу понесені ним витрати.Додатково вказує, що позивачем у відповідності до п.2.2.5 Договору ненадано жодного рахунку-акту на підтвердження витрат пов'язаних з утриманням будівлі та прибудинкової території.
23.11.2016р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 08.12.2016р.
07.12.2016р. через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача, на підтвердження заявлених ним вимог, надійшло письмове пояснення (вх.№4/968) та додаткові докази по справі,які після уважного їх дослідження були залучені судом до матеріалів справи.
08.12.2016р. представником відповідача надано до суду клопотання (вх.42114) про продовження строку розгляду спору на 15 днів, в порядку ст.69 ГПК України.
Ухвалою суду від 08.12.2016р. задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів, у судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2016р.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 13.12.2016 року представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 442814), у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 107959 грн. 00 коп. основного боргу, 10812 грн. 52 коп. пені, 14834 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 3349 грн. 88 коп. процентів річних та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2016р. прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, подальший розгляд справи ведеться із врахванням позовних вимог вказаних зазанченій заяві. У судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2016р.
Представники позивача у судовому засіданні 22.12.2016р. підтримали позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, крім цього у судовому засіданні надав письмове доповення до відзиву.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
14.10.2013 року між Державним підприємством "Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості" (надалі-Позивач) та Державним підприємство "Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури" (надалі - Відповідач) було укладено договір №18 про спільне користування, утримання будівлі і прибудинкової території та відшкодування витрат на комунальні послуги.
Відповідно до п.1.1. предметом договору є забезпечення позивачем обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Сумська, 60 (надалі-Будівля), загальною площею 8200,6 кв.м., а також утримання прибудинкової території, а Відповідач бере участь в витратах Позивача на виконання робіт з ремонту і експлуатації покрівлі та фасаду Будівлі, та прибудинкової території по вул. Сумська, 60, а також інше, безпосередньо пов'язане з загальним утриманням Будівлі у належному стані згідно санітарних та протипожежних норм, сплати за теплопостачання та інше пропорційно до займаної ним площі в Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих Позивачем за цим Договором.
Відповідно до п.2.2.4 Договору, Відповідач зобов'язується не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Позивача за утримання будівлі включаючи відшкодування за комунальні послуги, які Відповідач не отримує безпосередньо від підприємств, що поставляють комунальні послуги, та відшкодування ПДВ, який нараховує Відповідач у відповідності з чинним законодавством України.
Відповідно до п.2.2.5 Договору, розмір плати за утримання Будівлі визначається Позивачем у рахунку-акті, який надається відповідачу щомісячно. Розмір вартості 1кв.м. утримання Будівлі проводиться на підставі фактичних загальних витрат на утримання Будівлі попереднього року і є незмінним протягом поточного року.
Як вбачаєтсья із матеріалів справи, позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по утриманню будівлі та прибудинкової території, включаючи відшкодування вартості комунальних послуг та ПДВ за спірним Договором №18 від 14.10.2013р. Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи підписаними та скріпленими печатками сторін рахунками-актами, а саме : акт №129 від 30.11.2014р., акт №143 від 31.12.2014 р., акт №3 від 31.01.2015р., акт №16 від 28.02.2015р., акт №29 від 31.03.2015, акт №42 від 30.04.2015р., акт №55 від 31.05.2015р., акт №68 від 30.06.2015р., акт №81 від 31.07.2015, акт №94 від 31.08.2015р., акт №107 від 30.09.2015 р., акт №120 від 31.10.2015р., акт №133 від 30.11.2015р., акт №146 від 31.12.2015р., акт №3 від 31.01.2016р.,акт№16 від 29.02.2016 р., акт №29 від 31.03.2016р. акт №42 від 30.04.2016р., акт №55 від 31.05.2016 р., акт №68 від 30.06.2016р.,акт №81 від 31.07.2016р. Загальна вартість послуг за утримання будівлі та прибудинкової території складає 107 959,00 грн.
15.06.2016р. між Позивачем та Відповідачем було підприсано акт звіряння згідно Договору про спільне користування, утримання будівлі і прибудинкової території та відшкодування витрат на комунальні послуги №18 від 14.10.2013 року.
17.02.2016р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №10/юб про сплату заборгованості, яка була ним отримана 25.02.2016р., проте відповіді на дану перетензію не надійшло, заборгованість відповідачем не погашена.
30.06.2016р. позивачем повторно було направлено на адресу відповідача претензію №57/юб.
Листом вих.№08/23-35 від 10.08.2016р. Відповідач визнав, що за підприємством існує заборгованість за надані послуги по утриманню будівлі і прибудинкової території та відшкодуванню вартості теплопостачання, зобов'язався погасити заборгвоаність у найкоротші строки, проте заборгованість Позивачу так і не була сплачена.
Відповідно до п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов"язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема письмове прохання відстрочити сплату боргу, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.
Існування непогашеної відповідачем заборгованості, стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ОСОБА_4 ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Зважаючи на вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, які повідомлені позивачем стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 107959,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заперечень відповідача в частині безпідставного відшкодування витрат позивача в частині нарахованого ПДВ, суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, у відповідності до п.2.2.4 Договору Відповідач зобов'язується не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок Позивача за утримання будівлі включаючи відшкодування за комунальні послуги, які Відповідач не отримує безпосередньо від підприємств, що поставляють комунальні послуги, та відшкодування ПДВ, який нараховує Відповідач у відповідності з чинним законодавством України.
Таким чином, у договорі встановлений обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу ПДВ за отримані послуги.
Пунктом 185.1 статті 185 розділу V Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього кодексу.
Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1. статті 14 Кодексу Постачання послуг-це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі парва на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
ОСОБА_4 Державної фіскальної служби України від 04.08.2016р. №26595/7/99-99-15-03-02-17, суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за договорами про компенсації витрат є окремими самостійними операціями з постачання відповідних товарів (підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу електрична та теплова енергія, газ, пара, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, віднесені до категорії товарів) чи послуг та розглядаються як окремий об'єкт оподаткування.
Враховуючи наведене, суд вважає необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи заперечення відповідача в частині неправомірного відшкодування позивачу за надані послуги ПДВ.
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 812,52 грн. суд зазначає наступне.
ОСОБА_4 зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 2.2.5 Договору встановлено, що при несвоєчасному внесенні плати, сплачується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожний день прострочки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені відповідно до якого сума пені станом на 12.12.2016р. складає 10812,52 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені, враховуючи п. 2.2.4, 2.2.5 договору №18 від 14.10.2013 року, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення 10812,52 грн. пені підлягають задоволенню.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у розмірі 3349,88 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 14834,26 грн., суд зазначає наступне.
ОСОБА_4 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.
Як свідчать матеріали справи, період нарахування та розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 3349,88 грн та інфляційних нарахувань у сумі 14834,26 грн.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача по договору №18 про спільне користування, утримання будівлі і прибудинкової території та відшкодування витрат на комунальні послуги від 14.10.2013р., правомірні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 174, 193Господарського кодексу України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Спеціальне проектно-конструкторське і технологічне бюро електроапаратури» (61017, м. Харків, вул. Котлова, 106, код в ЄДРПОУ 00216875 на користь Державного підприємства «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 60, код в ЄДРПОУ 00188334) - 107959 грн. 00 коп. основного боргу, 10812 грн. 52 коп. пені, 14834 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 3349 грн. 88 коп. процентів річних та 2054 грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Повне рішення складено 27.12.2016 р.
Суддя ОСОБА_5