ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.12.2016Справа №910/20637/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий світ»
до Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
2) Товарна біржа «Українська агропромислова»
про розірвання генерального кредитного договору № 25/07/14-KL від 01.06.2007
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Поздняков А.Ю. - по дов. № 10/11-175 від 28.11.2016
від третьої особи-1 Музичук Л.В. - по дов. № 27-27953/16 від 22.06.2016
від третьої особи-2 Макаревич О.В. - по дов. № б/н від 21.11.2016
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий світ» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» про визнання недійсним генерального кредитного договору № 25/07/14-KL від 01.06.2007 (далі - кредитний договір) в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до кредитного договору позивачу надано кредитні кошти, які мають бути повернуті разом з процентами за користування кредитом на строк до 31.12.2018. Позивач (позичальник) свої зобов'язання виконував належним чином. 07.03.2014 позивачем було подано заявку до відповідача (Банк) на купівлю валюти для погашення кредиту в сумі 18 287,98 дол. США (місячний платіж згідно кредитного договору). Проте, на підставі постанови Правління Національного банку України № 135 від 13.03.2014 у відповідача розпочато процедуру виведення Банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Внаслідок чого поточний рахунок позивача у Банку був заблокований і позивач не мав можливості використовувати його для здійснення розрахунків. При цьому на рахунку позивача заблокованими були кошти в розмірі 705 139,86 грн., які повинні були бути направленні на погашення кредиту. Будь-яких інших коштів позивач не мав. 19.03.2014, у зв'язку з невиконанням заявки позивача, позивач листом № 7 просив провести погашення заборгованості по тілу кредиту в сумі 18 287,98 дол. США. В подальшому в листі № 10 від 27.03.2014 позивач просив відповідача дати роз'яснення стосовно сплати кредиту. У відповідь Банк листом № 673/32 від 03.04.2014 повідомив, що у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог та роз'яснив про сплату коштів з інших рахунків в інших банках. Отже, на рахунку Банку залишились кошти якими боржник не мав можливості розпоряджатися з 14.03.2014. Оскільки позичальник не мав інших рахунків в інших банках, тому об'єктивно не мав можливості виконати зобов'язання в терміни визначені графіком погашення заборгованості згідно кредитного договору. Порушення позивачем зобов'язань за кредитним договором зумовлені адміністрацією в Банку, що призвело до звернення Банку до суду про дострокове стягнення кредитних коштів. Позивач вважає, що наявні всі елементи визначені ст. 652 Цивільного кодексу країни для розірвання кредитного договору, а саме: 1) в момент укладення кредитного договору позивач не міг передбачити що Банк буде віднесено до неплатоспроможних; 2) позивач не міг змоги усунути істотні обставини після їх виникнення, оскільки позбавлений можливості впливати на дію або припинення тимчасової адміністрації та на запровадження процедури ліквідації; 3) дострокове стягнення коштів за кредитним договором порушує співвідношення майнових інтересів сторін в позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору; 4) із суті кредитного договору прямо не впливає, що ризик зміни обставин несе позивач, як заінтересована сторона.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20637/16; залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Товарну біржу «Українська агропромислова»; розгляд справи призначено на 06.12.2016.
Відповідач у поданому 05.12.2016 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що позивачем не доведено наявність всіх чотирьох елементів визначених ст. 652 Цивільного кодексу України для розірвання договору.
Третя особа-1 у поданих 05.12.2016 до відділу діловодства суду письмових поясненнях проти задоволення позовних вимог позивача заперечує повністю.
Від позивача 06.12.2016 на адресу суду поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника позивача, яки має приймати участь в іншому судовому процесу у м. Івано-Франківськ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/20637/16 від 06.12.2016, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника позивача та невиконанням позивачем і третьою особою-2 вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.11.2016, розгляд справи був відкладений на 20.12.2016.
Позивач в судове засідання 20.12.2016 не з'явився.
Від позивача 20.12.2016 на адресу суду надійшла телеграма, в якій міститься клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що голова комісії з припинення перебуватиме у відрядженні.
Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у позивача, як юридичної особи, можливості направити іншого представника у судове засідання.
Доказів того, що керівництво відповідача, яке в силу ст. 28 Господарського процесуального кодексу України може бути представником юридичної особи, не в змозі прийняти участь в судовому засіданні не подано.
З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідач в судовому засіданні 20,12.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував.
Треті особи в судовому засіданні 20.12.2016 проти задоволення позовних вимог заперечували.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника позивача.
В судовому засіданні 20.12.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
01.06.2007 між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий світ» (Позичальник, позивач) укладено генеральний кредитний договір № 25/07/14-КТ (надалі - генеральний кредитний договір).
Згідно з п. 1.1. генерального кредитного договору Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії, що не перевищує максимальний ліміт кредитування (4 500 000,00 доларів США), в порядку і на умовах, які встановлені цим договором та додатковими договорами, а Позичальник зобов'язується прийняти та належним чином використати і повернути Банку отримані в межах максимального ліміту кредитування кредитні кошти, а також сплатити відповідні проценти і виконати всі інші зобов'язання, згідно умов цього договору та додаткових договорів.
Відповідно до п. 1.3. генерального кредитного договору Банк здійснює видачу кредитних коштів Позичальнику в межах максимального ліміту кредитування повністю або окремими траншами, відповідно до кредитних заявок, які надаються Позичальником до Банку, та додаткових договорів, що є невід'ємною частиною цього договору.
Так між сторонами були укладені наступні додаткові договори: № 1 від 01.06.2007 - 909 353,00 доларів США; № 2 від 04.06.2007 - 3 503 937,50 доларів США; № 3 від 12.06.2007 - 2 000,00 доларів США; № 5 від 03.07.2007 - 33 283,00 доларів США; № 6 від 30.07.2007 - 44 408,00 доларів США; № 7 від 30.08.2007 - 7 018,50 доларів США, загалом на суму 4 500 000,00 доларів США.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання договірних зобов'язань Банком надано Позичальнику кредитні кошти в сумі 4 500 000,00 доларів США.
У відповідності до Графи 13 генерального кредитного договору, рахунки для обліку заборгованості за кредитними коштами (траншами) наданими в межах максимального ліміту кредитування, рахунки для обліку заборгованості за процентами, рахунки для обліку винагороди Банку зазначаються в додатковому договорі, що є невід'ємною частиною генерального кредитного договору.
Згідно з п. 1.5.3. генерального кредитного договору, усі платежі, що здійснюються позичальником для виконання боргових зобов'язань за договором, вважаються належно виконаними в момент зарахування грошових коштів на відповідний рахунок Банку.
У вказаних вище додаткових договорах зазначено, що для обліку заборгованості за генеральним кредитним договором Позичальнику відкрито наступні рахунки:
20621300002105 - для обліку заборгованості за кредитними коштами,
20687300002105 - для обліку заборгованості по процентам за користування кредитними коштами.
Зазначений Позивачем поточний рахунок (26001300002105, визначений в графі 11 генерального кредитного договору) призначений для оборотів грошових коштів Позичальника та обслуговування бізнесу Позичальника та не являється рахунком для погашення кредиту. Відповідно до Графи 13 генерального кредитного договору для обслуговування та погашення кредиту передбачені інші рахунки для кожного окремого траншу кредиту, які вказані в додаткових кредитних договорах, укладених в межах генерального кредитного договору.
Що стосується заблокованого поточного рахунку Позивача, призначеного для оборотів грошових коштів, то режим даного поточного рахунку регулюється іншим договірним зобов'язанням щодо відкриття та обслуговування поточного рахунку, та Позивач вправі у випадку порушення Банком умов договору заявити свої кредиторські вимоги до Банку в порядку передбаченому чинним законодавством.
Таким чином, Позичальник не був позбавлений з вини Банку можливості виконувати зобов'язання з повернення кредитних коштів в порядку та на умовах, передбачених генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього.
Твердження позивача, що до моменту заблокування Банком його поточного рахунку, ним належним чином виконувались всі умови генерального кредитного договору, не відповідають дійсності.
Так, Позичальником неодноразово порушувались умови щодо погашення кредиту та процентів за ним, у зв'язку з чим строк погашення кредиту та відсотків продовжувались та суми непогашених кредиту та процентів реструктуризовувались, шляхом збільшення розміру максимального ліміту кредитування.
Зокрема, 04.11.2011 між Банком та Позичальником укладено додатковий договір № 1 до генерального кредитного договору, відповідно до умов якого, максимальний ліміт кредитування за генеральним кредитним договором збільшено до 5 097 975,44 доларів США, що включає в себе суму загальної заборгованості Позичальника перед Банком (в т.ч. за простроченими процентами), а саме за:
додатковим договором № 1 від 01.06.2007 - 909 353,00 доларів США;
додатковим договором № 2 від 04.06.2007 - 3 503 937,50 доларів США;
додатковим договором № 3 від 12.06.2007 - 2 000,00 доларів США;
додатковим договором № 5 від 03.07.2007 - 33 283,00 доларів США;
додатковим договором № 6 від 30.07.2007 - 44 408,00 доларів США;
додатковим договором № 7 від 30.08.2007 - 7 018,50 доларів США;
за траншем в сумі 597 975,43 доларів США (надання траншу підтверджується меморіальним ордером № 237 633 від 08.07.2011).
На підставі постанови Правління Національного банку України № 135 від 13.03.2014 «Про внесення ПАТ «Банк Форум» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням № 14 від 14.03.2014 вирішила розпочати процедуру виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.
Матеріали справи свідчать, що прострочення платежів Позичальника виникло значно раніше ніж блокування поточного рахунку Позичальника 16.03.2014, з яким Позичальник пов'язує невиконання своїх кредитних зобов'язань.
Так, відповідно до п. 1 додаткового договору № 4 від 27.09.2013, яким встановлено графік погашення заборгованості, Позичальник зобов'язаний був сплатити заборгованість за кредитом у розмірі 18 500,00 доларів США в строк до 28.02.2014, однак свої зобов'язання у встановлений договором строк Позичальник не виконав.
Пунктом 1.8.1 генерального кредитного договору передбачено, що позивач має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній банком частині у випадку настання чи існування хоча б однієї з таких обставин: невиконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3 Розділу ІІ договору) або умов документів забезпечення або настання будь-якого іншого випадку невиконання умов цього договору та/або додаткового договору та/або у випадку невиконання умов документів забезпечення.
Відповідно до п. 2.3.7 генерального кредитного договору, відповідач зобов'язаний достроково повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на письмову вимогу позивача у випадках, передбачених цим договором.
В зв'язку з порушенням Позичальником договірних зобов'язань Банком було надіслано відповідачу вимогу про необхідність погашення кредитної заборгованості та дострокового повернення суми кредиту та процентів за його користування. Проте, вона залишена Позичальником без належного виконання.
Таким чином, невиконання Позичальником своїх кредитних зобов'язань на умовах та в строки, передбачені генеральним кредитним договором та додатковими договорами до нього, було спричинено діями позивача, у зв'язку з чим у Банку, відповідно до п. 1.8.1. кредитного договору, виникло право вимоги дострокового погашення кредиту, відсотків та інших платежів (справа 909/660/14).
Стосовно посилань на неможливість погашення кредиту іншими способами, слід зазначити, що листом № 673/32 від 03.04.2014 Банк роз'яснив Позичальнику порядок сплати заборгованості за валютним кредитом, шляхом перерахування грошових коштів призначених для придбання валюти в якій надано кредит, за 2 операційних дні до дня проведення операції з купівлі валюти, самостійно Позичальником через поточний рахунок з іншого Банку в ПАТ «Банк Форум».
Твердження Позивача, що відсутність у нього відкритого поточною рахунку в іншому банку унеможливило подальше виконання своїх зобов'язань за кредитним договором не приймається судом до уваги, оскільки Позичальник не був позбавлений права відкрити поточний рахунок в іншому Банку.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Згідно п. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
З урахуванням положень даної норми можливість розірвання кредитного договору пов'язується не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 цієї статті при істотній зміні обставин.
При цьому, оцінка зміни обставин як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим п. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, а саме зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було належним чином доведено наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні кредитного договору, не доведено того факту, що внаслідок настання цих обставин позивача значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору.
Віднесення ПАТ «Банк Форум» до категорії неплатоспроможних не позбавляє Банк статусу сторони кредитора у генеральному кредитному договорі, не припиняє умов кредитування, та не позбавляє прав та обов'язків сторін, передбачених договором, та не є підставою для розірвання генерального кредитного договору.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся з позовними вимогами про розірвання договору оренди.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий світ» є необґрунтованими нормативно та документально не підтвердженими, а отже такими, що задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 27.12.2016.
Суддя В.В.Сівакова