номер провадження справи 11/65/16-5/94/16
28.12.2016 Справа № 908/1616/16
за позовом: Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” (вул. Щорса, буд. 36“Б”, м. Київ, Київська область, 01133; адреса для листування: бул. Дружби Народів, буд. 38, м. Київ, Київська область, 01014)
до відповідача: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Ерко-Восток” (вул. Гоголя, буд. 101, смт. Михайлівка, Михайлівський район, Запорізька область, 72001)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариства “УкрСиббанк” (просп. Московський, буд. 60, м.Харків, Харківська область, 61051)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (вул. Ватутіна, буд. 63, м. Василівка, Василівський район, Запорізької області, 71600)
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:
Головуючий суддя Проскуряков К.В.,
Судді Мірошниченко М.В.,
ОСОБА_2
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 18.11.2016
Від відповідача: ОСОБА_4, угода № б/н від 24.06.2016
Від третьої особи -1: ОСОБА_5, довіреність № 30-1/14533 від 11.04.2016
Від третьої особи -2: ОСОБА_1, паспорт серія СЮ №324988 від 28.12.2013
До господарського суду надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Ерко-Восток” про звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №11011121000-З-2 від 19.06.2006.
Ухвалою суду від 13.06.2016 № 908/1616/16 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду на 07.07.2016., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. 07.07.2016 у справі оголошувалась перерва на 10.08.2016.
Ухвалою від 10.08.2016 № 908/1616/16, за клопотанням позивача, до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору на стороні позивача, публічне акціонерне товариства “УкрСиббанк”, розгляд справи призначено на 31.08.2016.
Ухвалою суду від 31.08.2016 № 908/1616/16, в цілях повного та всебічного вирішення спору, враховуючи предмет спору та витребування додаткових документальних доказів, протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, справу №908/1616/16 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя: Гончаренко С.А., судді: Серкіз В.Г., Смірнов О.Г., розгляд справи призначено на 24.10.2016.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2016, Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.10.2016 справу №908/1616/16 передано на колегіальний розгляд у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Мірошниченко М.В., Смірнов О.Г.
Ухвалою суду від 21.10.2016 справу 908/1616/16 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Мірошниченко М.В., Смірнов О.Г., справі присвоєно номер провадження - 11/65/16-5/94/16, розгляд призначено на 21.11.2016. Ухвалою суду від 21.11.2016 № 908/1616/16, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 14.12.2016. Ухвалою суду від 14.12.2016 №908/1616/16 продовжено строк розгляду справи №908/1616/16 на п'ятнадцять днів - до 05.01.2017, судове засідання відкладено на 28.12.2016. У судовому засіданні 28.12.2016 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовні заяві. Суду надано наступні пояснення: 19.06.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 11011121000. Позичальником були отримані грошові кошти у розмірі, встановленому кредитним договором (з у рахуванням змін та доповнень). У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерко-Восток» укладений Договір іпотеки № 11011121000-3-2 від 19.06.2006. 08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. До ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 11011121000 від 19.06.2006. Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за кредитним договором № 11011121000 від 19.06.2006 у розмірі 183 036,69 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом - 50 836,25 грн., сума заборгованості по простроченим процентам - 114 783,68 грн., сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 114,57 грн., сума 3 % річних - 302,19 грн., сума простроченої комісії за кредитом - 7 000,00 грн., сума штрафу - 5 0000,00 грн., сума пені за несвоєчасне повернення процентів - 94 179,89 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11011121000-З-2 від 19.06.2006, а саме: шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що належить на праві власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ерко - Восток», а саме на: зерносховище, яке знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова,4 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області; вісова, яка знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова,6 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області; комплекс будівель, який знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова, 8 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василевського району Запорізької області. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, суду надано письмовий відзив, відповідно до якого позивачем не надано до матеріалів справи жодного доказу того, що на час укладання 08.12.2011 договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», серед яких був викуплений кредит ФОП ОСОБА_1, відсутні первинні документи про наявність заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ «УкрСиббанк» письмових пояснень по суті спору та документів витребуваних ухвалами суду від 21.11.2016 та від 14.12.2016 не надав, однак у судовому засіданні 28.12.2016 пояснив суду, що оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги від 08.12.2011 до реєстру вимог, що передавалися, було включено спірний кредитний договір, то заборгованість ФОП ОСОБА_1 на час укладання цього договору існувала.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ФОП ОСОБА_1 надала суду пояснення, що ним сплачено заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Проте, докази у нього відсутні, оскільки всі документи було втрачено внаслідок пожежі, про що суду надано довідку від 21.02.013 №34/31 Василівського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами справи.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів
Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 змінив своє повне іменування на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк), та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір № 11011121000 (надалі - Кредитний договір з усіма змінами, додатками та доповненнями), відповідно до п. 1.1. якого банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в ліміті кредиту в сумі 500 000,00 грн. у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі.
Кредитні кошти надаються траншами в ліміті кредиту. Сума першого траншу становить 350 000,00 грн. Наступний транш надасться по мірі оформлення додаткового забезпечення майном, що оформлюється додатковою угодою до кредитного договору.
Сума наданих траншів не повинна перевищувати ліміт кредиту в сумі 500 000,00 грн.
Додатковою угодою до Кредитного договору від 14.02.2007, зокрема п. 1, передбачено викладення п. 1.1 в наступній редакції: «Банк зобов'язується передати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в Ліміті кредиту в сумі 260 000,00 грн. у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі.
Пункт 1.2.1 кредитного договору встановлює термін надання кредиту встановлюється у наступний термін з 19.06.2006 по 18.06.2013.
Пункт 1.2.2 передбачає обов'язок позичальника погашати заборгованість по наданому кредиту згідно з графіком погашення заборгованості. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у певному обсязі - в термін, не пізніше 18.06.2013.
Позичальник зобов'язується повернути основну суму кредиту та сплачувати плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій, а також сплатити штрафні санкції та здійснити інші грошові платежі згідно умов Договору на відповідний рахунок в АКІБ "УкрСиббанк".
Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у кредитному договорі рахунок Банку.
Керуючись п. 1.3. кредитного договору, плата за кредит (під терміном "плата за кредит" в цьому Договорі розуміються як проценти, так і комісії):
За використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 18 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього Договору.
За користування кредитними коштами понад встановлений Договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 27 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором.
Нараховування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та чинного законодавства України.
Період нарахування процентів згідно умов цього Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами пп. 1.3.2, 1.3.3.,9.2. Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця.
При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність Банку відповідно до умов Договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п.1.3.2. та/або пп. 1.3.3.,9.2. Договору.
Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.
Пункт 1.3.5. Кредитного договору передбачає, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за Договором у строк - протягом перших 5 робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.
При цьому, остаточне погашення процентів повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.
При цьому, якщо останній день строку сплати процентів або дата остаточного повного повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочій день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем.
Окрім того, Кредитним договором (п.п.1.3.6, 1.3.7.) передбачено наступний обов'язок позичальника: позичальник сплачує Банку комісію за надання кредиту у розмірі 0, 7 процентів від суми кредиту за Договором.
Комісія нараховується у гривні і сплачується на протязі трьох днів згідно умов Договору. Позичальник сплачує Банку комісію за управління кредитом в розмірі 0,7% від суми кредиту. Дана комісія сплачується щорічно, починаючи з 20.06.2007. Комісія нараховується у гривні і сплачується згідно умов Договору.
Відповідно д п. 1.4. Кредитного договору, цільове призначення (мета) кредиту: забезпечення поточної діяльності.
Згідно із п. 4.1 кредитного договору обов'язок позичальника використовувати кредит на зазначені у цьому договорі цілі та здійснювати повернення отриманого кредиту, сплату нарахованих процентів, комісій та інших платежів у порядку та терміни, встановлені договором.
Відповідно до п. 4.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується надавати Банку щоквартально до 30 числа першого місяця, наступного за звітним кварталом, надавати бухгалтерську та податкову звітність.
Пунктами 7.1., 7.6. Кредитного договору передбачено право Банку за порушення позичальником термінів повернення та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором вимагати від позичальника, а позичальник зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню.
Відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст. 611 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань, в тому числі й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених пп. 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 цього договору. Розмір цієї неустойки встановлюється рівним 5 000,00 грн.
У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерко-Восток» укладений Договір іпотеки № 11011121000-3-2 від 19.06.2006 (далі - Іпотечний договір).
Предметом іпотечного договору є нерухоме майно, а саме: зерносховище, яке знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова,4 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області; вісова, яка знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова,6 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області; комплекс будівель, який знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова, 8 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василевського району Запорізької області.
Загальна заставна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін складає 217150,00грн.
08.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - покупець) та Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (далі - продавець) було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (далі - договір купівлі-продажу).
Пунктом 1 договору купівлі-продажу визначено, що право вимоги за кредитами означає всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами (включаючи, в залежності від випадку, усі права, повноваження та гарантії відшкодування за ними, у кожному випадку існуючі або майбутні, надані продавцеві або на користь продавця в якості кредитодавця за такими кредитними договорами), а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення. Сторони домовилися, що ринкова вартість прав вимоги за кредитами, які є предметом купівлі-продажу за цим договором, дорівнює ціні купівлі.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договору купівлі-продажу з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець цим погоджується продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погоджується придбати права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити ціну купівлі.
Права вимоги за кредитами переходять від продавця до покупця (далі - передача), та з урахуванням інших зобов'язань продавця та покупця, викладених у цьому договорі, зобов'язання продавця передати права вимоги за кредитами покупцеві є виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги за кредитами у дату закриття.
Пунктами 4.2., 4.6. договору купівлі-продажу передбачено, що продавець зобов'язується передати покупцеві основні документи стосовно кредитів та інші документи стосовно кредитів відповідно до та протягом періоду зазначено у додатку п'ять до цього договору. одночасно з врученням покупцеві основних документів стосовно кредитів та інших документів стосовно кредитів, продавець і покупець підписують акт приймання-передачі документів стосовно кредитів щодо відповідних прав вимоги за кредитами. Покупець має право відмовити у підписанні акту приймання-передачі документів стосовно кредитів щодо відповідних прав вимоги за кредитами лише тоді, якщо покупцеві не було надано будь-яких основних документів стосовно кредитів щодо таких прав вимоги за кредитами.
У дату, що безпосередньо передує даті закриття, продавець передасть покупцю аналітичну інформацію в електронному вигляді відповідно до вимог, що містяться у додатку шість (Передача аналітичної інформації (бази даних) до цього договору. протягом 3 робочих днів з дати закриття продавець також надасть покупцю внутрішню звітну таблицю в електронній формі та з таким змістом, в якому вона існує (без будь-яких гарантій щодо змісту), стосовно існуючих судових справ, складену за формою, що додається у якості додатку сім (Форма звіту стосовно існуючих судових стягнень) до цього договору.
З урахуванням положень параграфу вказаного нижче, покупець зобов'язується: протягом 30 календарних днів з дати закриття, надіслати кожному позичальнику повідомлення про передачу, підписане сторонами, що стосується кредитного договору, стороною якого є такий позичальник рекомендованим листом з повідомленням про отримання та протягом 30 календарних днів (якщо інший строк не передбачено українським законодавством), з дати закриття, надіслати кожній особі, яка надає забезпечення, повідомлення про передачу, підписане сторонами, рекомендованим листом з повідомленням про отримання.
Сторони погоджуються, що у випадку відсутності конкретного запиту покупця (який має супроводжуватися копією запиту відповідного позичальника та/або відповідної особи, що надає забезпечення, щодо надання оригіналу відповідного повідомлення про передачу) щодо здіснення продавцем будь-яких повідомлень про передачу, повідомлення про передачу підписуються покупцем від імені продавця (на основі довіреності, виданої відповідно до пункту зазначеного нижче). Це зобов'язання продавця залишається чинним протягом одного року з дати закриття.
У дату закриття продавець повинен за свій власний рахунок оформити довіреність, яка уповноважуватиме покупця на оформлення повідомлень про передачу від імені продавця.
Після повідомлення позичальників або осіб, що надають забезпечення відповідно до пункту вище, продавець зобов'язаний відшкодувати покупцеві 50 % документально підтверджених втрат, понесених покупцем у зв'язку з таким повідомленням. Рахунки, виставлені покупцеві третіми особами у зв'язку з наданням таких повідомлень та надані продавцеві, є остаточним підтвердженням суми витрат, понесених покупцем.
Під датою закриття у договорі визначено - 19.12.2011.
З матеріалів справи вбачається, що до складу вимог було включене і право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором № 11011121000 від 19.06.2006, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_1, про що свідчить Акт прийому-передачі документації від 19.08.2015 (а.с. 69).
Відповідно до вказаного Акту від 19.08.2015 позивач отримав право вимоги за кредитним договором № 11011121000 та оригінал кредитного договору, номер договору застави/іпотеки до Акту не внесено. В той час, як в Акті зазначено, що графа «номер договору застави/іпотеки» заповнюється ПАТ «Дельта Банк» самостійно. ПАТ «УкрСиббанк» не несе жодної відповідальності щодо відомостей, зазначених у цій графі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, у разі якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за кредитним договором № 11011121000 від 19.06.2006 у розмірі 183 036,69 грн., з яких: сума заборгованості за простроченим кредитом - 50 836,25 грн., сума заборгованості по простроченим процентам - 114 783,68 грн., сума пені за несвоєчасне повернення відсотків - 5 114,57 грн., сума 3 % річних - 302,19 грн., сума простроченої комісії за кредитом - 7 000,00 грн., сума штрафу - 5 0000,00 грн., сума пені за несвоєчасне повернення процентів - 94 179,89 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11011121000-З-2 від 19.06.2006, а саме: шляхом продажу предмету іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що належить на праві власності Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Ерко - Восток», а саме на: зерносховище, яке знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова,4 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області; вісова, яка знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова,6 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василівського району Запорізької області; комплекс будівель, який знаходиться у с. Луговому Василівського району Запорізької області по вул. Степова, 8 на земельній ділянці Лугівської сільської ради Василевського району Запорізької області.
Відповідно до п.п. 2.2. - 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.
Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).
Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу.
Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
У разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК України.
Відповідно до яких: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як вбачається з матеріалів справи, в порушення п. 4.2. договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 р., ПАТ «УкрСиббанк» не передав ПАТ “Дельта Банк” основні та інші документи стосовно кредитів, аналітичну інформацію в електронному вигляді.
До того ж, договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами було укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08.12.2011. В матеріалах справи міститься Виписка за кредитними договорами за період з 19.06.2006 по 26.12.2011, надана ПАТ «УкрСиббанк», про відсутність заборгованості ФОП ОСОБА_1 станом на 26.12.2011 (а.с. 158 - 197). У судовому засіданні 28.12.2016 представником ПАТ «УкрСиббанк» підтверджено, що дана виписка сформована саме ПАТ «УкрСиббанк».
Проте, колегія суддів, зазначає, що вказана Виписка за кредитними договорами за період з 19.06.2006 по 26.12.2011 не є належним та допустимим доказом, оскільки не міститься підписів уповноважених осіб та відбитків печаток ПАТ «УкрСиббанк», а отже вона не завірена належним чином.
До складу вимог за договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 було включене і право вимоги виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за Кредитним договором № 11011121000 від 19.06.2006, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_1, про що свідчить Акт прийому-передачі документації від 19.08.2015 (а.с. 69).
Відповідно до вказаного Акту від 19.08.2015 позивач отримав право вимоги за кредитним договором № 11011121000 та оригінал кредитного договору, однак номер договору застави/іпотеки до Акту не внесено. В той час, як в Акті зазначено, що графа «номер договору застави/іпотеки» заповнюється ПАТ «Дельта Банк» самостійно. ПАТ «УкрСиббанк» не несе жодної відповідальності щодо відомостей, зазначених у цій графі.
Також, з моменту укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 та на час розгляду справи в суді, ані ПАТ «УкрСиббанк», ані ПАТ «Дельта Банк» не надано суду належних та допустимих доказів повідомлення як відповідача, так і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про відступлення права вимоги, зміну кредитора та інформацію щодо реквізитів для погашення заборгованості за кредитним договором № 11011121000 від 19.06.2006.
З вказаною позовною заявою позивач звернувся до суду лише 13.06.2016. На протязі майже п'яти років від позивача ані на адресу Сільськогосподарського ТОВ «Ерко - Восток», ані на адресу позичальника за кредитним договором - ОСОБА_1 не надходило жодної вимоги про погашення існуючої, за твердженнями ПАТ «Дельта Банк», заборгованості у розмірі 50 000,00 грн. за кредитним договором №11011121000 від 19.06.2006, в якій би зазначалися розрахункові рахунки для погашення заборгованості.
Позивач не надав суду первинні документи (виписки по рахунках, платіжні доручення тощо), які б підтверджували факт отримання, повної або часткової сплати ФОП ОСОБА_1. кредиту за кредитним договором №11011121000 від 19.06.2006.
Як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні, суму заборгованості за кредитним договором №11011121000 від 19.06.2006 ним було сплачено ще у 2008 р., однак платіжні документи на підтвердження повної або часткової сплати суми боргу у нього відсутні, оскільки 04.01.2013 в господарчій споруді на території холодильника, що належить ОСОБА_1, за адресою: м. Василівка, вул. Приморська, 18 сталася пожежа, що підтверджується Довідкою Василівського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у Запорізькій області від 21.02.2013 р. за вих. №34/31 (а.с. 123).
Суд враховуючи пояснення представників позивача - ПАТ “Дельта Банк” та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк” встановив, що у них відсутні оригінали первинних документів на підтвердження наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11011121000 від 19.06.2006.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що на момент укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, ПАТ «Дельта Банк» не пересвідчився на підставі первинних документів ПАТ “УкрСиббанк” про наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11011121000 від 19.06.2006 та не надав суду належних та допустимих доказів її існування.
Як роз'яснюється в постанові Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не наділений правом збирання доказів у справі, оскільки обов'язок доказування поширюється на сторони у справі. Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставини, викладені у позовній заяві, а тому позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору відносяться на позивача.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Головуючий суддя К.В. Проскуряков
Суддя М.В. Мірошниченко
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 28.12.2016.